Фото: FB Лана Вєтрова
Уявіть собі – необхідно здійснити заплив. Не на короткі 100 метрів чи тренування в басейні тривалістю 45 хвилин, а цілодобову подію. Денне плавання-ультрамарафон – екстремальне випробування, на яке ризикують лише одиниці. Як повідомляє керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вітрова, у світі нараховується лише 200 таких сміливців. Серед них 8 українців: семеро у басейні та одна особа на відкритій водоймі.
Проте в Україні вирішили переписати цю статистику. 16-17 серпня на озері Блакитне поблизу села Підгірці Київської області відбувся перший масований 24-годинний заплив на відкритій воді Crazy Challenge. 52 учасники – спортсмени та ентузіасти з Києва, Львова, Хмельницького, а також представниця з Абу-Дабі, яка спеціально прибула до України для встановлення рекорду (усі старші 30 років). Не всі обрали повнодобову дистанцію – частина зупинилася на 3, 6 чи 12 годинах. Проте знайшлися й сміливці, які витримали повні 24 години.
Під час змагань встановлено одразу три національні рекорди:
- Найдовша відстань масового добового запливу на відкритій воді. (Результати: Ганна Пасічник – 74 км, Андрій Савицький – 72 км, Андрій Шимко – 63 км, Анастасія Степанчук – 59 км, Діна Немирович – 53 км, Роман Волошенюк – 53 км.)
- Жіночий рекорд України на відкритій воді за 24 години – Ганна Пасічник (74 км).
- Чоловічий рекорд України на відкритій воді за добу – Андрій Савицький (72 км).
Про специфіку цього екстремального спорту, підготовку та подолання психофізичних меж Коротко про розповіли засновник челенджу, тренер Олександр Дяченко та учасниця без професійного досвіду, співорганізаторка Crazy Challenge – Анастасія Степанчук, яка подолала 59 км.
На запливі встановили три національні рекорди. І це не межа. Фото: ФБ Лана Вєтрова
Олександр Дяченко, тренер: Основна мета Crazy Challenge – підтвердити відсутність меж у людських можливостях
– Олександре, у чому суть вашого челенджу з цілодобовим плаванням?
Тренер та організатор Crazy Challenge Олександр Дяченко. Фото: надане Олексієм Дяченком
– Разом із партнером Сергієм Пасічником ми організували Crazy Challenge як тренери, що готують атлетів до ультрамарафонів. Наші підопічні мали попередній досвід: ще до війни в Херсоні ми здійснили 33-кілометровий заплив до маяка.
У лютому провели перший добовий заплив у басейні, встановили рекорди й майже тим самим складом випробували сили на відкритій воді.
– Тобто півроку інтенсивно готувалися? Як це відбувалося?
– Так, підготовка тривала понад шість місяців: 5-7 тренувань щотижня, силові вправи, розтяжка, для деяких – йога. Кожен вибудовував персональний графік.
– Учасники – професійні спортсмени чи аматори?
– Рекордні показники показали шість осіб. Двоє мали професійний бекграунд, решта – аматори. Наприклад, Анастасія Степанчук займається плаванням менше трьох років.
Сенс полягає саме в цьому: такі виклики доступні кожному. Тому ми пропонуємо різні дистанції – від 3 до 24 годин. Це дозволяє поступово наближатися до максимального формату. Так ми популяризуємо ультраплавання в країні.
– Хто учасниця, що прилетіла з Абу-Дабі?
– Це наша учениця, Діна Німирович. Їй 56 років, вона мати трьох дітей, бізнесвумен з міжнародним образом життя. Вона спеціально повернулася в Україну для участі – та успішно завершила дистанцію. Діна давно займається плаванням і має багатий досвід. Вона подолала найскладнішу нічну частину, а зі світанком стало легше.
У коротких паузах відпочинку плавці розслаблювалися в руках масажистів. Фото: instagram.com/crazy.challenge.swim
– Що мотивує людей до безперервного плавання протягом 24 годин?
– Ключова ідея Crazy Challenge – продемонструвати безмежність людського потенціалу. Наш рекорд став доказом можливості виходу за власні межі. Добовий заплив підтвердив це.
Кожен має індивідуальні мотиви. Для одних це рекорд, для інших – перевірка власних обмежень. У світі лише близько 200 людей здолали 24-годинний виклик, і багатьом хочеться приєднатися до цієї елітної групи.
Рекордсменка Ганна Пасічник зазначила: «Якщо витримала добу – витримаю будь-що». Важливим є не фізична форма, а психологічна стійкість. Без внутрішньої сили навіть ідеальна підготовка не допоможе. Тому в ультраплавання часто приходять після 30 років.
– Після 30?
– Середній вік учасників – 35-40 років. Рекордсменці Ганні – близько 30-31 року, найстаршій учасниці – 56, наймолодшій – 30.
Ультраплавання потребує не молодості, а психологічної зрілості. У нас вважається, що дистанції від 15 км уже належать до ультра. Зазвичай це займає 6-9 годин. До 24-годинного формату допускаються лише досвідчені плавці – новачкам це не під силу.
Вночі плисти найскладніше. ФБ Лана Вєтрова
Секрет ультраплавця: дисципліна та самовіра замість професіоналізму
– Як організовують побутові потреби під час марафону: харчування, відпочинок?
– Все відбувається за міжнародними стандартами, що використовуються Книгою рекордів України. Правила: годину плавання – 5 хвилин перерви. Паузи можна накопичувати, але максимум до 30 хвилин.
Ми створили 1-кілометрову трасу з електронним чипуванням: учасники виходили на берег, проходили через арку, швидко перекушували – і поверталися у воду. Харчування критично важливе – використовували спортивні добавки: гелі, ізотоніки, амінокислоти. Окремі плавці брали «емоційну їжу» – згущене молоко, солоні огірки: витримати добу лише на гелях неможливо.
Найважчий період – нічний. Старт призначили на 19:00, щоб найскладніша частина (темний час) припала на початок, коли ще є резерви енергії.
Перед змаганнями проводили нічні тренування для адаптації. За місяць підготовки кожен подолав 150-200 км плавання плюс силові вправи. Така ціна рекорду.
– Як відбувається підготовка до таких екстремальних подій?
– Для підготовки атлети здійснюють запливи на 150-200 кілометрів. Кожен має саппорт – асистента, який відповідає за харчування, нанесення кремів, моральну підтримку. Плавцю необхідно зосереджуватися виключно на дистанції. Дехто обходиться одним помічником, інші мають групу з чотирьох осіб.
Були присутні масажисти – партнерська студія «ФізіОкей» надавала послуги під час перерв. Спортсмени поєднували перекус із відновлювальними процедурами.
– Яка атмосфера панувала під час змагань?
– Ми фіксували усі події. Відео з нашого Instagram-акаунту стало вірусним: учасник Рома після 20 годин плавання сидить на кріслі, отримує масаж, асистент наносить крем, а той запалює сигарету.
Суть не в курінні, а в психологічному стані. Це ілюстрація того, як людина знаходила власні способи розслаблення.
– Найяскравіші моменти змагань?
– На озері Блакитне змагалися 52 особи. Вражаючий приклад – Андрій Шимко, який проплив усі 24 години без пауз. За п’ять годин до фінішу в нього різко загострився біль у плечі, а поряд плив наш учень Влад Каченко, який реєструвався на 6 годин.
Як з’ясувалося, Влад стартував із підвищеною температурою. Вони пройшли 10 км разом, мовчки стискаючи один одному руки. На останньому колі Андрій заявив: «Йду на максимум». Влад попросив: «Чекай на фініші».
Андрій фінішував першим, впав на пісок, відмовився від медиків до прибуття напарника. Коли Влад завершив дистанцію, обоє обнялися та заплакали від емоцій.
Інший приклад – Анастасія Степанчук з двома роками досвіду. Її чоловік служить у ЗСУ, і для неї це став особистий виклик. Вона засинала під час руху, але знаходила сили продовжувати. На фініші емоції вразили всіх – від учасниці до глядачів.
Кожен проживав власну історію: сльози, сміх, зовнішній спокій. Але фінішна лінія об’єднала усіх – глядачі аплодували стоячи. Ці враження залишаться назавжди.
Ми довели: для ультраплавання непотрібні професійні титули. Необхідні цілеспрямованість, дисципліна та самовпевненість. Такі події стирають поняття неможливого.
Учасники знають, що виглядають трохи дивно, та іронізуюч над цим. Фото: instagram.com/crazy.challenge.swim
Анастасія Степанчук: Чоловік із фронту підтримував під час запливу
Добовий марафон без спортивної історії – випробування для сильних духом. Для Анастасії плавання стало антистресом під час війни.
– Анастасіє, ви відносно недавно тренуєтеся. Що надихнуло на такий крок?
Мрія Анастасії – переплисти Босфор. Фото: надано Анастасією Степанчук
– Плаваю майже три роки. Дитинства у спорті не було, але прогрес швидкий. Плавання допомагає підтримувати психічний стан під час війни. Закінчивши базові тренування у 2022, вирішила поглибити навички.
– Чому обрали саме плавання замість традиційних методів релаксу?
– Завжди любила воду: це активний, але безпечний спорт. Крім того, займаюся в команді – тут є тренер, друзі, спільні цілі. Це не просто спорт, а спільнота взаємної підтримки.
– Як вирішилися на такий складний виклик без досвіду?
– У лютому спробувала добовий заплив у басейні. Відкрита вода стала логічним кроком. Цікавило, як організувати процес, чи вистачить сил. Основна мотивація – експеримент: зрозуміти власні межі.
– Найскладніший момент марафону?
– Неочікувано – стартові години. Зазвичай важко стає наприкінці. Але я відчула втрату форми одразу, що здавило психологічно. Допомогла зустріч із товаришем по команді – стало легше.
– Чи не заважала організаторська роль?
– Була співзасновницею Crazy Challenge. Подвійний виклик: організувати подію та здолати дистанцію. За кілька годин до старту ще вирішувала логістичні питання. Важко перемикатися, але довелося – інакше не впоралася б.
– Як підтримували сили?
– Переважно спортивні гелі та спеціалізоване харчування. Спробувала копчену моцареллу для різноманітності – не сподобалося (сміється). Найбільше енергії давала команда: учасники на різних дистанціях, усмішки, підбадьорення.
– Які почуття після фінішу?
– Щастя та сльози. Усвідомлення пройденого шляху. У голові – усі труднощі підготовки. Зрозуміла: я це зробила.
Анастасія Степанчук та Діна Німирович (праворуч), яка спеціально приїхала з Абу-Дабі на змагання. Фото: надано Анастасією Степанчук
– Реакція чоловіка на ваш рекорд?
– Він пишається, розповів своєму командиру. Моя група підтримки тримала з ним зв’язок під час змагань – він передавав слова підбадьорення. Це стало важливим джерелом сили.
– Як пережили нічну частину?
– Сильно хотілося спати, інколи засинала прямо під час руху. На відкритій воді організм різко реагує на зміну часу доби. Але трасу підсвічували буйки – вони нагадували атракціон. Чекала кожного наступного вогника, що стало своєрідною медитацією. Нічний етап був мрією.
– Як самопочуття зараз?
– Відновилася. Легкі подразнення від костюма – дрібниці. Вже провДекілька тренувань після події.
– Допомагали масажі під час перерв?
– Одного разу скористалася. Фізіотерапевт знає мої особливості з підготовки. Після сеансу відновила сили.
– Що означає Crazy Challenge для вас?
– Це окремий життєвий етап із непередбачуваним фіналом. Поки планів немає – потрібно відновитися. За півроку – два добові записи, що надмірно.
Мрію про завершення війни та перетин Босфору разом із командою. Символічні 6 км між континентами.
Слова переможців
Ганна Пасічник:
– Напружено усі 24 години. Від самого старту думала, як витримати залишок часу. На світанку замерзла, потім біль у плечах, усвідомлення залишку дистанції – неперереноси
Источник: kp.ua