Санний спорт – один із екстремальних та швидкісних видів спорту. Саночники на жолобі розганяються до 140 км/год. Цікаво, що коли в Швейцарії в 30 роки XІХ століття тільки започатковували санний спорт, в Україні вже існувала санна траса – в місті Кременець, що на Волині. Зараз вона єдина на всю країну, де представники цього виду спорту мають можливість тренуватися.
“КП” в Україні” поговорила із 25-річним львів’янином Антоном Дукачем – про стан санного спорту в Україні, перспективи на Олімпіаді в Токіо та як він підробляв у Glovo.
Єдина санна траса – в Кременці
– Антоне, чому ви обрали вид спорту,в якомуУкраїна далеко не на перших ролях?
– Санний спорт виник в моєму житті десь в п’ятому класі. З другого по четвертий клас я займався народними танцями. У мене залишався вільний час, і щоб чимось себезайняти, я вирішивзаписатися до секції санного спорту. Мене приваблювала швидкість. Тоді я вже мав уявлення, що таке санний спорт. Я стежив за багатьма видами спорту, і якось на телеканалі “Мегаспорт” побачив змагання з санного спорту. Мене це зачарувало – людина лягаєв сани і майже за хвилину фінішує, проїжджаючи більше кілометра. Після перших спусків і перших перемог це мене зацікавило настільки, що я захотів розвиватися в санному спорті.
– Ви родом зі Львова. Там же лише стартова естакада?
– Так. Цього року її, до речі, реконструювалисилами тренерів та небайдужих. Довгий час вона не функціонувала. У цьому сезоні ми там навіть готували розгін. Ще працювали в Льодовому палаці в Новояворівську – відпрацьовували техніку, швидкість і динаміку розгону. Сама естакада у Львові коротка, але для початківців-спортсменів та юніорівдля тренувань розгону в самий раз. Її спроектували приблизно в 2005 році, в той час, коли я і прийшов у секцію санного спорту. Вона актуальна тільки для санного спорту. Для бобслею і скелетону траса завузька.
– В Україні ви тренуєтеся у Кременці? Більше ніде?
– Так. З роками траса у Кременці стає все гірше йгірше. Вона дерев’яна, а дерево має властивість прогнивати. З’являються дірки. В 2019 році ми разом з юніорами при підготовці до юнацької Олімпіади-2020 вперше влітку готувалисяв Латвії.
– А цю дерев’яну трасу в Кременці льодом можна заливати?
– Тільки взимку, коли дуже сильні морози. Цього року така можливість була,і там навіть проводили юнацькі змагання. Але все одно через великі опадивиникали перебої з трасою, її сильно засипало снігом,і потрібно було розгрібати – багато мороки. Але якось із ситуації виходили, а що робити? І там же немає підйомника. Сани потрібно вручну заносити наверх. Зате добре прокачується “фізуха”. Але повторюся, уКременці траса більше розрахована на дітей таюніорів. Ми її використовуємо від безвиході в літній сезон, прикріплюючи до саней ролики.
Я чув, що в цьому році і її теж повинні реконструювати, хоча на 100% не впевнений. Будемо сподіватися, що фінансування знайдеться, і єдину трасу в Україні приведуть в порядок, щоб вона стала більш сучасною.
|
У Ванкувері розганявся до 141-142 км/год
– Якщо на юнацькій Олімпіаді ви показали четвертий результат, то в Пхенчхані-2018 – 23-й. Це і є та різниця, яку втрачають наші спортсмени через відсутність нормальних умов для тренувань і технологічної складової?
– Напевно. Багато аспектів впливає на це, складно все об’єднати в один. З іншого боку, я показав найкращий результат для України на Олімпіаді. Це була всього лише друга Олімпіада після Сочі-2014, куди вперше відібралисянаші саночникиАндрій Кісь та Андрій Мандзій. Санний спорт в чоловічих одномісних санях – молода дисципліна вУкраїні. Я впевнений, що в Пекіні ми покажемо кращий результат. У цьому сезоні мій колега Андрій Мандзій пристойно додав в результатах. На ЧС-2021 в одному із заїздів потрапив в топ-15, а міг взагалі і десятку закрити. На етапах Кубка світу Мандзій двічі виходив в топ-15, прогрес його очевидний.
– Як не згадати історію Андрія Мандзія в Пхенчхані, коли він ледь не випав з саней, але встиг вскочити назад. Він розповідав, що сам собі зробив санки в гаражі. Які у вас сани?
– Сани, придбаніміністерством. Зараз вже інші санки, кращі. Але все одно це не ті сани, на яких можна показувати супервисокі результати. Ми шукаємо варіанти. На жаль, ніхто не дає гарантій, що ось придбав технологічні сани і ти будеш в’їжджати на них в топ-6. Кожна збірна хотіла б мати такі сани. Однак якщо багато провідних санних державмають можливість експериментувати з саньми, то ми-ні. Санний спорт – високотехнологічний і дорогий вид спорту, і на нього потрібно виділяти чималі ресурси.
– Яка вартість професійних саней?
– Ціна може коливатися від 10 до 20 тисяч євро. Один росіянин пропонував купити сани. Просив за них трохи більше 20 тисяч євро, при цьому даючи гарантію, що спортсмен на них буде потрапляти в топ-10. Ми не ризикнули їх купити. Замовив словак, спробував тестові сани і на чемпіонаті Європи потрапив до трійки, але далі вже на куплених він нічого не може показати. Не знаю, причина в санях чи в ментальності спортсмена.
– Як визначається майстерність саночника? Адже в принципі з однієї і тієї ж гори всі санки з’їжджають приблизно з однаковою швидкістю…
– У санному спорті важливий розгін і проходження поворотів. Це така делікатна робота. Спортсмен повинен бути сильним і різким, але при цьому повинен вміти проходити повороти максимально плавно. Саночник повинен мати сильні руки – на старті він відштовхується від спеціальних поручнів, а потім загрібаючим рухом встигає відштовхнутися ще кілька разів від льоду. Для цього на руки надягають рукавички з невеликими шипами. На старті закладається майбутній успіх – хто сильніший, краще відштовхнувся, хто встиг зробити більше енергійних “гребків” руками, той і отримує перевагу над суперниками.
Після максимально вибухового старту саночник повинен швидко переналаштуватися. Саночник тримається руками за ручки всередині обтікача. Рухами рук , плечей, ніг він може зрушити або розсунути полози санок, регулюючи траекторію. Потрібно вміти надавати саням бажаний напрямок.
– Яку максимальну швидкість розвивають сани на жолобі?
– У Ванкувері я розігнався до 141-142 км/год. Нещодавно вперше виступав на трасі в Швейцарії, і вона там теж дуже швидкісна – близько 140 км/год.
– Як часто трапляються падіння на трасі і наскільки вони травматичні?
– Трапляються. На тренуваннях усі саночники падають, але це більш легкі падіння. На тренуваннях саночники ризикують, вивчаючи проходження поворотів. Щоб максимально швидко проїхати віраж, потрібно їхати на межі падіння. Для цього і потрібні тренування, щоб відточити кут потрапляння практично до сантиметра, щоб знати, де буде максимальне прискорення саней. На змаганнях в цьому сезоні я не падав. Це хороший знак стабільності.
– Скільки разів треба по трасі проїхати, щоб відчувати її ідеально?
– Складно відповісти. Іноді й місяця мало, щоб по-царськи їхати по трасі. А трапляється й таке, що ти і за день можеш непогано вивчити. Тут і зовнішні чинники грають важливу роль – усі траси мають індивідуальні особливості.
|
Заради челенджу пішов працювати в Glovo
– У скелетоні не хотіли себе спробувати чи лежачи головою вперед страшно?
– Чисто заради цікавості хотілося б. Цікаво, як управляти скелетоном. Мінімальне адаптивне уявлення я маю. У скелетоні, думаю, можна коліном трохи натиснути, і він злегка змінить напрямок. Скелетон – дзеркальне відображення санного спорту, тому що у нас задіяно плечі та ноги.
І скелетоніст має трохи інші фізичні дані. Вони розміщуються ближче до льоду, і відповідно ймовірність падіння менше. На санях спортсмен лежить вище стосовно льоду. І так як ми лежимо на спині ногами вперед і відкинувши голову назад, то ця божевільна швидкість не так відчувається. Головою вперед швидкість, звичайно, відчувається набагато сильніше.
– Санним спортом можна забезпечити собі життя в Україні?
– Думаю, маючи медалі чемпіонатів світу та Європи це можливо. Я стараюсь не відволікатись на інші сфери, поки маю незавершені цілі в санному спорті. Але були періоди, коли я підробляв. Після однієї з травм мені потрібно було їздити на велосипеді. Щоб поєднати корисне з прибутковим, я пішов в кур’єрську службу доставки Glovo на один місяць. Для мене це був свого роду челендж. Хотілося доставити замовлення максимально швидко. Таким чином я підняв свої “велоскіли”. У вільний час вивчаю щось нове, пов’язане з IT-сферою. Але на даний момент я максимально сконцентрований на санному спорті. Мрію потрапити на свою другу Олімпіаду в Пекіні.
– Як рідні ставляться до вашого роду занять?
– Рідні сильно переживають за мене. Вони мене завжди підтримують.
– Чим заповнене ще ваше життя, крім спорту?
– Рідні, друзі, саморозвиток. Мабуть, звичайне проведення часу молодої людини.
|
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
Последняя конькобежка Украины Анна Музыка: В нашей стране этого вида спорта больше нет
Источник: kp.ua