Цими днями, під час урочистих заходів з нагоди 100-річчя закінчення Першої світової війни 1914-1918 років, президент Франції Еммануель Макрон у своїй резонансній промові рішуче засудив націоналізм, протиставивши його патріотизму. Як повідомили медіа, він зокрема сказав: "Патріотизм – це повна протилежність націоналізму. Націоналізм є зрадою патріотизму. Ставлячи свої власні інтереси на перше місце, незважаючи на інших, ви знищуєте найцінніше, що може мати нація, те, що робить її живою, великою, і, що найважливіше, її моральні цінності".
Президент Франції Еммануель Макрон
Між тим, такий підхід бачиться дещо спрощеним, а то й хибним, адже в історії Європи та й усього світу ці категорії дуже часто важко або навіть неможливо відокремити. Засуджувати націоналізм – це часто-густо засуджувати значні періоди з історії різних народів.
Наприклад, ким були Вільям Воллес, Вільгельм Оранський, Тадеуш Костюшко, Джузеппе Мадзіні, Майкл Коллінз, Степан Бандера, Хо Ши Мін і багато інших борців за свободу своїх народів? Патріотами, чи націоналістами?..
Вбачається, що найбільш вдало на цю вкрай непросту тему висловився відомий історик Норман Дейвіс: "Кінець кінцем, звичайно, різні погляди на мораль націоналізму годі примирити. Як і демократія, чи автократія, націоналізм сам по собі не є ані чеснотним, ані порочним. Про нього можна судити тільки у зв’язку з конкретними діями його конкретних прихильників. Залежно від обставин його дотримувались і шляхетні ідеалісти, й негідники, для яких засоби були самодостатньою метою. Націоналісти можуть бути демократичні і недемократичні, великодушні й ниці, помірковані і фанатики. Єдине, що вони мали спільного між собою – це переконаність ніби їхні народи мають невідчужуване право на контроль над своєю долею."
Очевидно, сьогоднішнім політикам слід вкрай обережно торкатися чутливих питань, пов’язаних з історією, адже саме там серед іншого ховаються ті "старі демони", про яких також згадав президент Франції…
Источник: obozrevatel.com
Читайте также: Сводки событий от ополчения.
Новости Украины.