Більшу частину життя я прожив із відчуттям, що в мене немає ворогів. Але все тече, все змінюється. На певному етапі ворог таки завівся – як в будинку заводиться пацюк.
Яке дивне відчуття – знати, що він десь там є. Наймає когось, щоб винюхували і розпитували. Платить немалі гроші за "відрядження" і "розміщення матеріалів", за ботів і тролів. Шле в МЗС "журналістські запити" з фальшивих імейлів. Ховається за псевдонімами, маніпулює.
Те, що посольство раз на десять років купляє протокольне авто вартістю 51 тисячу євро – це не сенсація, а інструкція. Щодо кількості та якості культурних та іміджевих заходів у Відні – з нами мало хто зрівняється. Щодо активності в медіа та у політичному діалозі – теж. Щодо допомоги дітям героїв – теж. Можливо, саме в цьому і проблема? Чи Грем Філіпс саме під моїм парканом стрибає через те, що я "неефективний"?
Я чесно не знаю, хто замовник. Кажуть, дивись кому вигідно. По ідеї, вигідно і одній північній державі, і деяким "групам впливу".
Підсумок такий: якщо хтось гнилий витрачає гроші, аби мене позбутися – значить, я на вірній стороні і чогось все ж таки вартий.
Дякую всім, хто підтримав.
Збираємося у відпустку, але будемо на зв’язку.
Ты еще не подписан на наш Telegram? Быстро жми!
Источник: obozrevatel.com