Фото: ФБ Федерація Тенісу України
Софія Бєлінська вже увійшла в історію українського тенісу. Вона стала першою українкою у фіналі юніорського Вімблдону у віковій категорії до 14 років. Спортсменці вдалося пробитися у фінал, здолавши суперниць із різних куточків планети. У вирішальному і не по-юніорськи напруженому поєдинку (Софія виграла перший сет, потім вела 5:3 у другій партії) вона поступилася лише японці Сакіно Міязаві.
Сам по собі факт того, що наші юні таланти досягають таких висот, свідчить про те, що український жіночий теніс має не лише зіркове сьогодення, а й дуже сильне майбутнє. І Софія Бєлінська гратиме в ньому дуже помітну роль.
Знайти «віконце» у щільному графіку дівчинки дуже складно: тренування по 8 годин на день, постійні переїзди з турніру на турнір, з континенту на континент. Але журналісту Коротко про все ж таки вдалося поспілкуватися з висхідною зірочкою.
У фіналі хотілося насолодитися моментом
– Софіє, вам скорилося історичне досягнення – ви перша представниця України, яка дісталася фіналу юніорського Вімблдону. Що означає для вас це досягнення?
– Це велика честь та гордість, це результат багатьох років праці, підтримки моєї родини та команди. Сподіваюся, це надихне й інших українських гравців повірити у свої сили.
– З яким настроєм, думками та емоціями ви виходили на корт у фінал?
– З великим бажанням перемогти. Розуміла, що попереду серйозний матч. Також хотіла насолодитися моментом та показати свій найкращий теніс.
– Чого не вистачило у протистоянні з японкою?
– Напевно, трохи досвіду у таких вирішальних матчах. У деяких моментах мені не вдалося реалізувати шанси, що надалися. Це для мене великий урок.
– Як вам загалом такий досвід, як виступ на юніорському Вімблдоні? Для вас це вперше?
– Так, це був мій перший Вімблдон. Я дуже вдячна за можливість зіграти там. Атмосфера, організація, рівень суперниць – це створює незабутній досвід. Сподіваюся, це не останній Вімблдон для мене.
– Як ви вважаєте, чи буде тепер до вашої гри більше уваги?
– Найімовірніше, так. Але я намагаюся не відволікатися, більше концентруватись на своїй роботі. Найголовніше – продовжувати давати результат та зростати у спорті.
– Кому присвячуєте це досягнення?
– Звичайно ж своїй родині, тренерам та всім, хто мене підтримує. Без них я, звичайно, не досягла б цього результату і не впоралася. Дякую їм за те, що вони в мене є. Цю перемогу я також хочу присвятити своїм двом дуже близьким людям, яких, на жаль, вже більше немає на цьому світі – моєму тренеру Підлужному Валерію Васильовичу та моєму дідусеві.
– Які завдання ставите собі далі?
– Добиватись стабільних результатів на професійному рівні, професійно зростати, звичайно ж, регулярно виходити в основну сітку турнірів “Великих шоломів”.
Перший знаковий трофей – приз за гру у фіналі Вімблдону Софія вже має. Фото: ФБ Федерація Тенісу України
Теніс – справа сімейна
– З чого починався ваш великий теніс? Як я розумію, особливого вибору у вас не було, ви ж з родини професійних тенісистів?
– Теніс – це частина нашої родини. Я з дитинства була поряд із кортом. Спостерігала за грою брата. В’ячеслав старший за мене на 8 років, він професійний тенісист і залучається до ігор за збірну України. Він завжди був для мене великим прикладом.
Мій основний тренер зараз і з мого раннього дитинства – це моя мама Ольга. Вона – тренер юніорської збірної України з тенісу, майстер спорту України, Заслужений тренер України. Якби не вона, я не грала б на тому рівні, на якому граю зараз.
Тому, безперечно, вибрати теніс – це було логічним рішенням.
– Розкажіть про свої тренування. Як вони відбуваються? Наскільки вони тривалі та складні?
– У середньому вони тривають по 6-8 годин на день. Ми працюємо над технікою, тактикою, фізичною підготовкою, комбінаціями. Це все дуже важливе. А ще додаткові заняття з розтяжки.
– За такого режиму і до харчування, напевно, ставлення особливе?
– Звісно, це частина робочого процесу. По-перше, воно збалансоване з урахуванням рекомендацій дієтологів. По-друге, режиму потрібно дотримуватись і в прийомі їжі.
– Звичайній людині такий режим здасться неймовірно нудним! А як же вечірки, безтурботний шопінг із подругами, походи в кіно та просто прогулянки? Чи не хочеться хоч зрідка порушити режим?
– Іноді, дуже рідко такі думки виникають. Але я розумію, що цей шлях я вибрала сама. Я вибрала теніс. Я вибрала шлях до своєї мрії, а щоб її досягти, потрібно працювати над собою щодня. Такий мій шлях. Тож як я з цим справляюся? Я про це особливо не думаю.
– Чим захоплюєтеся у житті, окрім тенісу?
– Чесно? Відпочиваю. Так я відновлюю сили. А особливих хобі не маю.
– Що мотивує вас так старанно працювати?
– Бажання реалізувати свій потенціал. Представляти Україну на найвищому рівні. І побувати на “Великих шоломах” і неодноразово. Довести собі, що я можу зробити.
– Здогадуюсь, яку відповідь почую, але все ж таки запитаю. Про що мрієте?
– Я дуже хочу стати першою ракеткою світу та виграти декілька “Великих шоломів”.
Источник: kp.ua