Перемовини міністрів закордонних справ Франції й КНР Стефана Сежурне і Ван І, що відбулися зовсім нещодавно, можуть стати відправною точкою для сближення України з Китаєм за французького посередництва.
Я вже писав: коли ті, хто мають допомогти людині захиститись від скаженого собаки, не хочуть цього робити, треба домовлятись із господарем цього собаки.
Поки Штати розмірковують, чи допомагати Україні, Україна за допомоги Франції мусить співпрацювати не тільки з “уповноваженим щодо Євразії” Лі Ху[е]єм, який все одно нічого не вирішує, а є лише поштовою скринькою (втім, це теж інколи корисно), але й з тим, хто насправді займається в КНР іноземними справами, — міністром Ван І (майже Іван, але не Іван!) за сприяння його французького колеги.
При цьому важливо не тільки схилити Китай вплинути на свого собаку. Важливим буде вже сам факт постійних контактів представників України й КНР, що матиме наслідком відчуття Америкою того, що вона може втратити ініціативу і в деякому сенсі віддати Україну Китаєві, від чого він стане політично значно сильніше, причому за рахунок саме Штатів.
Коли на шальці терезів поруч з Україною з’явиться не тільки Франція, але й КНР, американцям вже буде ані до Мексики, ані до Ізраїлю.
Франція це теж розуміє й тому нам допоможе знайти з китайцями спільну мову.
Америка російського собаки лякається, а Китай — цього собаки власник. Чому ж ми, майже не звертаючи на нього уваги, дивимось тільки в американський бік?!
В Вашингтоні повинні зрозуміти: відштовхуючи Україну, вони підштовхують її до Пекіну. Й зовсім не тому, що ми цього хочемо. А тому, що вибору в нас не залишається.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням…
78
62
78
55
37
32
5927Підписатися
Теги
Источник: obozrevatel.com