Фото: hsl.com.ua
Федерація хокею України визнала найкращим хокеїстом 2024 року капітана хокейного клубу «Кременчук» та нападника української збірної Віталія Ляльку. 28-річний нападник – один із найпомітніших на сьогодні гравців національної збірної України, що підтверджує і статистика його виступів у ній: 5 шайб і 7 результативних передач за 11 матчів.
Багато в чому завдяки йому у травні 2024 року Україна виграла чемпіонат світу в третьому за силою дивізіоні ІВ та довела: хокей у нашій країні є. Зрозуміло, зі шведами та канадцями наша збірна змагатися на рівних зараз не зможе, але у майбутньому – чому б і ні?
Кореспондент Коротко про розпитав Віталія Ляльку про стан хокею в Україні, як вплинула на нього війна і плани на майбутнє.
Статистика не така важлива
– Віталію, вас визнано найкращим хокеїстом 2024 року. Що означає для вас ця нагорода?
– Ця нагорода – велика честь для мене. Це визнання не тільки моєї праці, а й зусиль всієї команди, тренерів та людей, які підтримують мене кожного дня. Вона мотивує мене ще більше працювати і вдосконалюватися.
– Які завдання ставите перед собою на 2025 рік?
– Головне завдання – продовжувати рости професійно, підтримувати високий рівень гри і досягати нових висот з командою. Також хочу зробити свій внесок у розвиток хокею в Україні.
– Скільки шайб хочете закинути в 2025 році?
– Чіткої цифри немає, але точно хочу перевершити свої результати. Для мене важливіша якість гри та перемоги команди, ніж статистика.
Зараз багато що тримається на ентузіастах
– Як справи у вашої команди зараз? Чи все бажане вдається втілити в життя на льоду?
– Команда працює на повну, незважаючи на всі труднощі. Війна внесла свої корективи, але ми продовжуємо тренуватися, грати і боротися за кожну перемогу.
– Яка ситуація в державі з хокеєм загалом?
– На жаль, ситуація складна. Інфраструктура постраждала, фінансування обмежене, але є ентузіасти, які роблять все можливе, щоб хокей в Україні жив і розвивався.
– Як на хокей вплинуло повномасштабне вторгнення?
– Це стало серйозним викликом. Деякі гравці виїхали за кордон, дитячі та юнацькі школи переживають важкі часи. Але водночас ця ситуація нас загартувала і показала, наскільки важлива єдність.
– Якщо порівнювати Україну з країнами Європи в плані розвитку і рівня хокею, то де ми є? Хто є нашим рівнем зараз?
– Ми трохи позаду, але потенціал є. Наразі ми можемо порівнювати себе з країнами на рівні третього дивізіону світового хокею. З правильним підходом можемо швидко прогресувати.
– Є у нас цікаві молоді хокеїсти, які могли б досягти великих результатів за кордоном?
– Так, у нас є талановита молодь, яка демонструє високий рівень гри. Вони потребують більше підтримки, зокрема можливості тренуватися за кордоном чи виступати в сильних лігах.
– Чому так склалось, що в Україні хокей незаслужено має менше уваги до себе, ніж інші види спорту?
– Це питання традицій і популярності. Футбол і бокс мають глибші корені в нашій культурі. Але я вірю, що з часом хокей також займе достойне місце в серцях українців.
Віталій зізнається, що льодова арена стала для нього другим домом. Фото: hsl.com.ua
Доводиться пристосовуватись під час війни
– Де тренуєтесь зараз?
– Тренуємося на нашій арені в Кременчуці, всі умови для вдосконалення в нас є.
– Як на тренувальний процес впливають повітряні тривоги?
– На жаль, вони переривають гру, і це створює певні труднощі. Але безпека понад усе, тому ми пристосовуємось.
– Що допомагає вам налаштовуватись на тренування та матчі?
– Мотивація йти вперед, підтримка близьких, команди і вболівальників. А ще думка про те, що наша гра – це теж внесок у підтримку України.
Адреналін від перемог захоплює дух
– Яким було ваше дитинство?
– Дуже активним і щасливим. Майже все моє дитинство пройшло на Троєщині, згадую ці моменти та інколи люблю гуляти місцями, де ми бігали ще маленькими.
– Як ви взагалі прийшли в хокей?
– Все почалося з того, що батьки вперше привели мене на ковзанку. Спочатку це було просто розвагою, але потім я побачив, як інші хлопці тренуються з ключками, і захотів спробувати сам. Так я вперше потрапив до хокейної секції, і з того часу льодова арена стала моїм другим домом.
– Пам’ятаєте своє перше тренування? Що на ньому було?
– Пам’ятаю дуже добре. Я був ще маленьким і дуже хвилювався. На тренуванні ми вчилися просто триматися на ковзанах, і для мене це було непросто. Але найбільше запам’яталося, як тренер похвалив мене за перші успіхи. Це надихнуло продовжувати.
– Коли зрозуміли, що хокей – то справа всього життя?
– Мабуть, це сталося у підлітковому віці, коли я почав брати участь у змаганнях і відчув цей адреналін перемог. Саме тоді я зрозумів, що хочу займатися хокеєм на професійному рівні і готовий присвятити цьому своє життя.
– Чим займаєтесь поза спортом? Чи є хобі або захоплення?
– Поза спортом я люблю проводити час із близькими. Одне з моїх хобі – риболовля, це допомагає розслабитися і відновити сили, та час від часу граю у настільний теніс чи футбол для розваги.
– Що для вас є ідеальним відпочинком?
– Ідеальний відпочинок – це коли я можу побути з родиною десь на природі, подалі від шуму міста. Ще подобається подорожувати, відкривати нові місця. Відпочинок – це для мене не стільки про бездіяльність, скільки про зміну обстановки та спокій.
Віталій щасливий у шлюбі з дружиною Мартою. Фото: Інстаграм Віталій Лялька
До речі
Вже не завидний холостяк
Своє особисте життя Віталій Лялька вважає за краще не афішувати. Але в ЗМІ просочилася інформація, що нещодавно він втратив статус одного з найзавидніших холостяків України, зігравши весілля з Мартою, з якою він знайомий з дитинства.
Источник: kp.ua