Трамп не захоче програвати в Україні битву за світове лідерство: як він може перемогти Путіна, якщо стане президентом

У міру наближення дати президентських виборів у США американські аналітики, експерти й журналісти все частіше намагаються змоделювати американську зовнішню політику після виборів, зокрема, прогнозувати дії потенційного переможця Дональда Трампа стосовно війни в Україні.

Тому варто звернути увагу на статтю в The Wall Street Journal професора історії Майкла Кімміджа під назвою “Трамп навряд чи відмовиться від України і може небезпечно ескалювати воєнний конфлікт”. Загалом основні тези багато в чому збігаються з оцінками українських експертів, зокрема вже опублікованих OBOZ.UA

Антиукраїнська риторика Трампа – лише частина його передвиборчої кампанії

Сьогодні більшість аналітиків сходяться в тому, що антиукраїнська та антиєвропейська риторика Дональда Трампа є лише частиною його передвиборчої кампанії, де ця карта розігрується для отримання прихильності провінційних консервативних виборців, які завжди були відомі своїми ізоляціоністськими поглядами.

Маніпулювання темою фінансової допомоги або недостатньої участі Європи в забезпеченні військових потреб України та НАТО вельми позитивно сприймається базовим електоратом Трампа. Крім того, критика позицій своїх конкурентів-демократів є невіддільною частиною виборчої стратегії Дональда Трампа. Однак все частіше як американські, так і європейські експерти висловлюють тези про те, що в разі обрання Трампа президентом його підходи до “українського питання” докорінно зміняться.

Попереднє президентство Трампа характеризувалось доволі рішучою протидією Росії

Переважно ці думки базуються на аналізі зовнішньополітичних кроків Трампа на посту президента у 2016-2020 роках. Очевидно, що в ті часи адміністрація Трампа не йшла на компроміси з РФ щодо України, ба більше – ЗСУ стали отримувати перше американське летальне озброєння саме за часів президентства Дональда Трампа.

У Європі Сполучені Штати продовжили свою впевнену безпекову політику, зокрема, у 2017 та 2020 роках в НАТО увійшли Чорногорія та Північна Македонія, що суттєва послабило російський вплив на Балканах. Крім того, у 2018 році чимало російських найманців з ПВК “Вагнер” були успішно знищені американськими підрозділами в славнозвісному бою під Хішамом, Сирія.

На відміну від нинішньої адміністрації Джо Байдена за президентства Трампа генерали Пентагону не злякались ескалації, а без жодних вагань наказали застосувати реактивну артилерію та штурмову авіацію проти російських проксі-сил у Сирії.

Трамп не захоче програвати в Україні

Загалом Дональд Трамп як один з найбільших популістів серед світових політиків буде досить сильно залежати від свого іміджу, відтак буде вельми чуттєвим до будь-якого роду невдач і поразок. Зважаючи на зниження популярності Байдена після його рішення про виведення американських військ з Афганістану, Трамп навряд чи наважиться на програш американської зовнішньої політики на фронтах України. Крім того, саме Республіканська партія США традиційно виступала за більш агресивну зовнішню політику, а внутрішньопартійний розкол на початку президентської каденції явно не входить в плани Трампа.

Також не слід забувати про суб’єктивні риси характеру Дональда Трампа – його егоїзм, певну “манію величі” та марнославство. Саме вони не дозволять йому програвати війну в Україні, як це робить зараз його затятий опонент Джо Байден.

Тому все частіше американські аналітики висловлюють думку, що Трамп на посту президента може прийняти ті правила гри, які Путін постійно намагається нав’язати Заходу. Конкретніше, Трамп просто може не піддатись шантажу і блефу від Кремля, а навпаки – потужно озброїти українську армію новою і ширшою номенклатурою зброї та боєприпасів. Іншим потенційним варіантом може буде застосування улюбленого інструмента Дональда Трампа в зовнішній політиці – торговельних війн і санкцій, які навіть сьогодні застосовуються до Росії дуже обмежено і, як виявилось, малоефективно.

Третім варіантом може стати зупинення бойових дій на фактичній лінії фронту з одночасним наданням Україні прямих гарантій безпеки від США та інших країн, запрошенням в Україну військового контингенту, прийняттям України в НАТО або будь-якої часткової або повної комбінації цих дій. Саме це дозволить як Росії, так і Україні заявити про досягнення стратегічних цілей (територіальні захоплення, з одного боку, й безпекова інтеграція з іншого) та заявити громадськості своїх країн про перемогу у війні.

У розпорядженні президента США ще залишається маса інструментів жорсткого впливу на Росію

У будь-якому разі за наявності політичної волі Трамп як потенційний наступний президент США матиме у своєму розпорядженні цілу низку рішучих варіантів впливу на Росію, починаючи від конфіскації її зарубіжних активів до значного посилення військової допомоги Україні та підтримання її обороноздатності протягом багатьох років.

Принаймні такі варіанти перераховуються в доповіді під назвою America First Approach to U. S. National Security, підготовленої інститутом America First Policy Institute. Зокрема автор доповіді Кейт Келлог, колишній радник президента Трампа з національної безпеки, стверджує, що під час підготовки і написання часто спілкувався з колишнім президентом та докладно обговорював з ним Україну.

Відтак поки що достатньо очевидним є те, що Дональд Трамп у разі перемоги на виборах явно не захоче програвати таку стратегічну битву за світове лідерство, якою, на жаль, стала війна в Україні.