Все починалося з жіночих страйків, коли вони в США намагалися відстояти рівні права з чоловіками. Було це ще в середині 19 століття. Тоді у жінок не було політичних прав, соціальних, і це їм не подобалося. Відштовхуючись від цього на початку 20 століття Соцінтерн запропонував з подачі Клари Цеткін (Учасниця німецького комуністичного руху. — Ред.) проводити таке свято солідарності жінок за свої права.
Пізніше в Європі свято прижилося, його відзначали на всіх рівнях. Перейняли досвід і в Радянському Союзі, — адже потрібно було трудящих жінок зробити робочою силою, а також підвищити їх статус. Хоча ще в 1917 році після падіння самодержавства в Росії жінки отримали політичні права на виборах в міські думи і в Установчі збори. Вони активно тоді включилися в політичне життя і вже мали необхідні права.
Частково в 20-30-х роках Комуністична партія використовувала це свято в своїх пропагандистських цілях, але вже в кінці існування Союзу воно втратило політичний підтекст. Хоча ООН з подачі СРСР в 1977 році визнала це свято міжнародним. Тому "совкового сенсу" тут немає.
Сьогодні день святкується на пострадянському просторі або в Китаї. Свято втратило політичний підтекст у нашій країні. Ми не бачимо широких демонстрацій за права жінок, адже вони забезпечені Конституцією і законами України. Про це особливо ніхто зараз не говорить.
Зараз до комунізму воно не має ніякого відношення. Це початок весни, і мені здається, що більшість зараз його святкують 7 березня на роботі, ніж 8 вдома. В цьому немає нічого поганого, тільки гуманістичний посил — чоловік зайвий раз подарує жінці квітку, або інший подарунок.
Боротися з цим святом сьогодні — ризик. Є спроби Інституту національної пам'яті скасувати свято і зробити День Шевченка (Тараса Шевченка, який народився 9 березня. — Ред.), але поки не бачу в цьому сенсу…
Робити 8 березня не потрібно, бо воно якраз припадає між Різдвом і Великоднем. Люди таке люблять, тим більше в цей час з'являються перші квіти, погода гарна. Це великий бізнес, в ці дні на кожному кроці продають квіти. Тому рішення не зрозуміють, або просто не будуть виконувати — на побутовому рівні все залишиться як і раніше.
А підставляти Тараса Шевченка, мені здається це ризиковано, адже буде прийнято суспільством з гіркою іронією. Що ми будемо робити, декламувати його твори?
Культ Шевченка, безумовно, потрібно продукувати і популяризувати, але перш ніж свято скасовувати, потрібно щоб воно якимось чином було позначено в свідомості українців.
Подпишись на наш Telegram. Присылаем лишь “горящие” новости!
Источник: obozrevatel.com
Читайте также: Сводки событий от ополчения.
Новости Украины.