Плануючи вийти на український ринок, іноземна компанія (нерезидент) стоїть перед вибором: у якій формі це здійснити? У даній статті ми проаналізуємо переваги і недоліки відкриття представництва іноземної компанії та окремої юридичної особи.
Представництво іноземної компанії не є самостійною юридичною особою, підлягає реєстрації, та діє від імені і за дорученням іноземного суб’єкта господарської діяльності, який його створив. Рішення про створення представництва має свої переваги:
1) можливість ефективного і відносно легкого контролю за діяльністю внаслідок прямого підпорядкування іноземній компанії;
2) можливість неоподатковуваного фінансування діяльності за рахунок нерезидента, яка у іншому випадку була б базою для сплати податку на прибуток;
3) переваги при перевезені товарів через митний кордон;
4) іноземці у такому випадку працюють в Україні без отримання дозволу;
5) полегшена процедура отримання посвідки на тимчасове проживання для іноземного персоналу.
В той же самий час це рішення має свої недоліки. Так, представництво не має права на отримання ліцензії та не може змінити свого власника. Його доля повністю залежить від волі та стану справ нерезидента, який його зареєстрував, що може бути як позитивним, так і негативним аспектом діяльності.
Існують два види представництв: зі статусом постійного, і без такого статусу.
Іноземна компанія, яка відкриває представництво, яке не має статусу постійного, має переваги у сфері оподаткування. Це пов’язано з тим, що такі представництва не вважаються самостійними суб’єктами оподаткування і не беруться на податковий облік. У такому разі найбільшою турботою нерезидента буде виплата податків і зборів, пов’язаних з персоналом.
Але за ці переваги необхідно розплачуватися. Так, є заборона на ведення господарської діяльності, і відповідно, кількість завдань, які можуть виконувати дані представництва, обмежена. Такими завданнями, зокрема, є:
1) використання приміщень з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів іноземної компанії;
2) направлення у відрядження фізичних осіб у межах послуг з надання персоналу;
3) утримання постійного місця діяльності з метою закупівлі для нерезидента товарів і виробів, збирання для нього інформації;
4) проведення іншої діяльності, що є підготовчою або допоміжною.
Постійне представництво, з іншого боку, може займатися господарською діяльністю, зокрема на постійній основі зберігати товари, що належать нерезиденту, набувати для нього цивільних прав і обов’язків внаслідок укладання угод, вести консультаційну діяльність.
Постійне представництво визнається самостійним суб’єктом оподаткування, внаслідок чого підлягає реєстрації в якості платника податків, а також є податковим агентом для своїх працівників.
Можливий варіант створення повноцінної компанії замість представництва. У такому випадку вона має можливість займатися ліцензійною діяльністю за умови отримання ліцензії та є самостійним суб’єктом правовідносин. В той же час при цьому значно обмежується можливість контролю з боку іноземної компанії, так само як і можливість фінансової допомоги і кооперації.
Підсумовуючи, хочемо зазначити, що вибір між реєстрацією в якості представництва чи повноцінної юридичної особи є індивідуальним та потребує ретельного обдумування.
Підготовлено юристами OGP.UA