Конгрес США розчистив шлях конфіскації російських державних активів на користь України, які оцінюються у 300 мільярдів доларів та заблоковані в західних країнах.
Більшість коштів, а саме 200 млрд євро, зберігаються в ЄС, який не бажає конфіскувати гроші, але хоче отримати доступ до відсотків, що нараховуються на російські кошти. Минулого року їхня загальна сума склала близько 5 млрд євро. Та навіть у цьому напрямі поки що не зовсім ясно – чи буде це рішення юридично обґрунтоване.
Генеральна Асамблея ООН вже визначила, що Росія здійснила акт агресії, що суперечить міжнародному праву, і що Москва має понести за нього відповідальність. Єдина складність полягає в тому, що РФ як постійний член Радбезу може заблокувати майбутні процедури з виконання цієї вимоги та навряд чи платитиме. Тоді знову ж таки очевидним вибором стає звернення до вже заблокованих російських валютних резервів.
Своїми думками стосовно процесу конфіскації та передачі російських активів на Заході на потреби України в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився економіст, координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетьман.
– З першого дня повномасштабної війни Україна вимагала конфіскації російських грошей на Заході, проте там повторювали, що юридичних механізмів для такого рішення не існує. І ось не так давно Конгрес США ухвалив закон “Мир через силу у XXI столітті”, який містить санкції проти Ірану, Китаю та – головне для України – арешт заморожених російських активів і передачу їх на потреби нашої країни. На ваш погляд, це вагомий крок для вирішення цього питання? Як ви оцінуєте це рішення?
– Частково так, це рішення, безумовно, важливе, адже створено прецедент. І європейські країни, за прикладом Штатів, теж можуть внести відповідні зміни до свого законодавства, аби мати можливість на законних умовах розпочати цю процедуру.
У той же час, якщо у США заморожених суверенних активів РФ близько 5-6 мільярдів доларів, то в ЄС, у різних країнах, ця сума складає близько 200 мільярдів доларів. Тож ці величини неспівставні, тому, безумовно, американці такі сміливі і пішли на цей необхідний для України крок. Тому європейцям буде складніше з багатьох причин. Одна з головних – ще є залишки європейського бізнесу в Росії, активи якого будуть скоріш за все заарештовані і конфісковані, якщо будуть конфісковані активи РФ. Звісно, цього у Європі не бажають.
– Чи буде посилюватися тиск США на інші країни з метою змусити їх зробити те саме, адже більшість коштів Центробанку РФ перебувають у Франції, Німеччині та Бельгії, а вони поки що не горять бажанням проводити конфіскацію?
– Так, безумовно, тиск посилиться і вже є неформальні переговори між країнами “Великої сімки” (G7). В червні має відбутися саміт цих країн і попередньо є інформація, що буде позитивне для нас рішення. Але в чому буде полягати цей позитив, поки що невідомо.
Обговорюється низка сценаріїв. Навряд чи йдеться про конфіскацію всіх активів і передачу Україні. Скоріше за все, що домовляться десь посередині про повноцінне замороження активів і передачу нам відсотків, які є прибутками по цих активах.
– Здається, що Захід до останнього грає з бандитами в таку собі інтелігентну гру, коли все повинно бути винятково за нормами міжнародного права. Чому так, які проблеми лякають ЄС і чи зміниться їхній підхід до питання повної конфіскації?
– Тут йдеться не лише про міжнародні правила, хоча вони теж важливі. Якби йшлося тільки про це, то вже протягом цих двох років війни європейці змінили б своє законодавство, внесли б зміни у міжнародні договори і конфіскували б ці активи. Але по-перше, ця сума їм необхідна, адже вони все ще намагаються маніпулювати і якимось чином впливати на РФ.
І по-друге, я повторюю, значна частина бізнесу ще не змогла вийти з Росії. І не тому, що вона не хоче, а тому, що росіяни чинять шалені перепони. Просто неможливо так продати активи. Вони продавались із дисконтом 20%. Зараз вони продаються з дисконтом у 50%. Тож європейські компанії намагаються “видертися” з цієї країни, але це нелегко. Тому, звичайно, європейці побоюються, адже в них там є теж активів на 150 мільярдів, втрачати які ніхто не хоче.
– Це основні причини, які заважають Євросоюзу?
– З того, що ми бачимо в обговореннях найвищих європейських посадовців, їхніх натяків, так, оці дві. Тож, на їхню думку, треба трохи почекати, поки більшість компаній зможуть вийти з ринку РФ, і тоді можна буде з активами розпоряджатися більш вільно. Водночас ідея сплачувати нам у той чи інший спосіб відсотки від цих активів теж непогана. Це 5 мільярдів доларів на рік, які дуже необхідні нам.
А якщо буде сплачено відразу, наприклад, на 5 чи на 10 років наперед, то це вже 25-50 мільярдів, тобто значні кошти. Це теж на столі переговорів у G7 та Євросоюзу, і таке питання може бути вирішено в червні. Тож одне з двох питань точно буде вирішено на нашу користь: або передавати по 5 мільярдів щороку, або навіть передати відразу в рахунок майбутніх відсотків до 50 мільярдів.
– Російські мільярди розподіляються на суверенні активи Центробанку і гроші олігархів. З якими з них буде простіше вирішити питання конфіскації?
– З олігархічними набагато простіше. Вже є приклади конфіскації. Це поки що невеличкі суми. Від США ми отримали 7 мільйонів доларів конфіскованих активів. Тож вони вже надходять, і в цьому напрямі набагато простіша процедура конфіскації. В Америці це, наприклад, через заведення справи, через рішення генерального прокурора, все відповідно до законодавства. Тож щодо активів російських олігархів, а це близько 100 мільярдів, процес йде, але поки що маленькими сумами.
– Ви зазначали, що Німеччина та Франція зберігають нейтралітет у вирішенні цього питання, тому що вважають, що 200 млрд, заморожені у Європі, можуть бути важелем впливу на Путіна під час можливих майбутніх перемовин.
– Дуже складно передбачити, який буде формат перемовин, але, безумовно, певний важіль у перемовинах це буде мати. Наприклад, якщо вони відбудуться тоді, коли ми відіб’ємо частину території і росіяни, скажімо так, будуть бачити, що шансів у них утримати інші окуповані території немає, і все одно через кілька років вони перейдуть до України. То ці 200 мільярдів можуть зіграти певну роль у цих перемовинах. Мовляв, якщо РФ виходить з території України зараз, а не через 5 років, розморожується певна частина активів, а частина передається у вигляді репарацій Україні.
Тобто, звісно, можуть бути якісь перемовини, але ми не вгадаємо, як і коли вони будуть відбуватись. На цей час треба нарощувати економічні санкції та військову потужність, щоби ми були в умовах, коли перемовини будуть для нас вигідними.
– Берлін є одним із найпалкіших противників конфіскації активів російського ЦБ. Нібито один із мотивів такої поведінки – Німеччина переймається тим, що арешт цих коштів може послугувати основою для нових позовів проти неї за злочини часів Другої світової війни. Наскільки такі побоювання реальні?
– Ми в експертній групі з економістами постійно обговорюємо різні санкційні випадки і такої загрози не бачимо. Всі ті суди, які відбувались в минулому столітті, всі ті репарації, які було призначено, їх у більшості позовів вже сплачено. Тож піднімати якісь старі історії – це не матиме юридичної перспективи в міжнародних судах. Набагато більш вагомим фактором є німецький бізнес, який залишився у РФ, і серед всіх країн Європи у Німеччини найбільше активів. Оце німців дійсно турбує.
– ЄС готує 14-й пакет санкцій проти Росії. Вже є певні деталі цього пакету. Як ви прокоментуєте черговий крок Євросоюзу зі стримування РФ?
– З того, що є в публічному доступі, там багато пунктів про те, що вони будуть перекривати лазівки в тих санкціях, які вже запроваджені. Тож, по суті, абсолютна більшість цього пакету спрямована на перекриття лазівок, і це, до речі, головне. Є інформація, що в цьому пакеті також будуть санкції щодо скрапленого газу. Це логічно, адже після того, як Європа відмовилась від російського природного газу, від нафтопродуктів, то це залишився один такий найвагоміший напрямок, який приносить Росії близько 20 мільярдів на рік. Тож відмова від нього з боку європейців – це ще додатково буде десь мінус 10 млрд доларів на рік. Але це ніяк не порівняти з тим, що Росія вже недоотримує через санкції стосовно нафти та газу.
З продажу нафти росіяни отримували близько 200 млрд доларів на рік і з газу 150 мільярдів. Санкції стосовно газу призвели до втрати приблизно 50% надходжень. Щодо нафти їм вдається поки що лавіювати за рахунок двох величезних країн, які не приєднались, на жаль, до санкцій. Це Китай та Індія. Через те, що їм вигідно купувати більш дешеву нафту, то, на жаль, ці країни порушують санкцію стосовно цінової стелі, яку запровадив Захід. На сьогодні вони купують не по 60 доларів за барель, як зазначено в обмеженнях, а по 70- 75 доларів.
Тож найкраще, що можна зробити, це змусити всі країни світу виконувати санкції стосовно цінової стелі, щоб країни не могли купувати більше, ніж по 60 доларів за барель. Це можна зробити через додаткові обмеження. Адже саме в нафтових прибутках і прихована голка від цього російського “кощія”.
19
19
6
12
7
1
52Підписатися
Теги
Источник: obozrevatel.com