Рішення Сполучених Штатів та деяких інших союзників України на Заході щодо можливості ударів західною зброєю по території Росії – хай поки що і з деякими обмеженнями – стає можливим новим етапом війни. І цей етап можна, зрештою, вважати вагомим кроком на шляху до її завершення, пише Віталій Портников для “Радіо Свобода”.
Ніде правди діти, упродовж усього цього часу – практично з 24 лютого 2022 року – союзники України намагались утримати війну в її суверенних кордонах. Західна зброя використовувалася насамперед для ударів по російських позиціях на окупованій території України.
Для ударів по суверенній території Російської Федерації Україна мала можливість використовувати зброю власного виробництва, однак номенклатура цієї зброї, звичайно ж, не могла конкурувати з арсеналами, які Росія використовує для ударів по Україні. До того ж навіть такі удари не завжди із розумінням сприймалися союзниками України.
Допомога Україні з боку Заходу мала переконати керівника Росії Володимира Путіна у безперспективності його планів поглинання Української держави чи принаймні окупації більшої частини її територій. Однак Путін міг сприймати заборону використовувати західну зброю для ударів по Росії як демонстрацію страху Заходу перед можливою відповіддю Росії.
До того ж відсутність таких ударів створювала можливості швидкого відновлення потенціалу, зруйнованого на окупованій території України, підготовки нових наступальних планів – як це показали спроби прориву на Харківщині. Так що західну обережність й намір локалізувати війну Путін міг сприймати як страх Заходу і шанс продовжувати воєнні дії.
Тепер російський очільник побачив, що й Захід готовий піднімати ставки. При цьому є абсолютно зрозумілим, що Путін не збирається відповідати ударами по території країн НАТО, якщо західна зброя буде використана для ударів по Росії. Чому я в цьому впевнений? А тому, що Росія не завдавала таких ударів навіть тоді, коли західні ракети використовувались, наприклад, для ударів по окупованому Севастополю чи інших цілях у Криму.
Це для Джо Байдена чи Емманюеля Макрона Крим і Брянськ – території різних держав. Для Путіна це – одне і те ж. Звісно, він прагнув би утримати Захід від дозволів, які ставлять під удар військові об’єкти на території Росії. Однак і глобалізувати війну у звʼязку із цими ударами він не буде.
Тепер не лише Путін замовляє музику
Що ж тоді робитиме Путін? Російський керівник намагатиметься діяти відразу у кількох напрямках. Один з них буде повʼязаний із намаганнями продовжити війну всупереч новим можливостям України – щоб довести, що нові західні рішення не впливають на наміри Москви залишатися у порядку денному багаторічної війни на виснаження. Але це не означає, що Москва не буде занепокоєна можливістю нових ударів по своїй території. Буде.
Тому одночасно будуть робитися спроби дипломатичного наступу – зокрема, за допомогою керівництва Китаю. Й напередодні саміту у Швейцарії, і після нього – у Москві і Пекіні будуть намагатися говорити про “замороження конфлікту” без жодних гарантій безпеки для України, щоб запобігти знищенню російських воєнних обʼєктів й створити можливості для відновлення втрачених ресурсів.
Для України та її союзників є важливим зрозуміти рівень цього занепокоєння. Адже до останнього часу диригентом ескалації був саме Путін. І варто придивитися, як він відреагує, коли усвідомить, що тепер не він один замовляє музику.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням…159
159
2
3
22
1
215Підписатися
Теги
Источник: obozrevatel.com