Вирішив ще раз повернутись до проблеми можливих перемовин з путіним.
Ці розмови про необхідність мирних переговорів з путіним практично розпочалися невдовзі після початку повномасштабної війни, ще в 2022 році. Особливо вони набрали велику актуальність у найбільш драматичні періоди цієї агресії. Ми добре пам’ятаємо їх перебіг і чим вони закінчилися.
Зараз знову набирають підвищену актуальність питання можливого завершення війни і укладання мирного договору, при цьому не потрібно ототожнювати Глобальний саміт миру, який ініціює Україна у Швейцарії і мирні перемовини та укладання мирного договору з путіним, про що активно ведуть дискусію деякі аналітики, експерти чи політики.
Об’єктивний аналіз поточної ситуації дає підстави припускати, що подальше погіршення внутрішнього положення в росії і все більша ізоляція путіна на міжнародній арені, а також все більш активніше перенесення воєнних дій на територію росії, спонукає путіна до активних пошуків припинення війни і укладання миру з Україною. З цією метою спецслужби путіна використовують будь-яку можливість щоб створити необхідні умови для швидкого завершення війни, але виключно на умовах путіна.
Як стало відомо, Кремль готував операцію, згідно з якою намагався представити в Україні та Європі ексдепутата Віктора Медведчука як заміну президенту Володимиру Зеленському. Про це повідомляє Washinghton Post з посиланням на європейських розвідників із п’яти країн, а також на внутрішні документи Кремля, які журналісти отримали від однієї з європейських спецслужб. План був розроблений, щоб посилити підтримку В.Медведчука в Україні та позиціюнувати його серед європейських громадських діячів як життєздатну заміну президента Володимира Зеленського, що буде просувати мирні переговори “як альтернативу можливій ядерній війні”.
Мета операції полягала в тому, щоб “створити організацію, яку можна було б залучити після того, як Росія продемонструє нелегітимність режиму В.Зеленського, і вести переговори про припинення війни з позиції сили”. Як зазначає видання, операція була пов’язана з нещодавно викритою проросійською мережею впливу на європейських політиків, яку маскували як нове ЗМІ “Голос Європи”.
Тобто, як ми і передбачали, а зараз з’явилось і документальне підтвердження тому, що путіну надзвичайно необхідне перемир’я, але виключно на його умовах, на які Україна не може погодитись за жодних умов. Але, при цьому ми бачимо, як системно працюють путінські спецслужби. Навіть путін особисто був втягнутий у конституційні питання легітимності українського президента у зв’язку з закінченням його п’ятирічного терміну на який він був обраний. Спецслужби розраховували на те, щоб спочатку створити конституційні підстави для визнання президента України Володимира Зеленського не легітимним президентом, за допомогою своєї агентури дистабілізувати внутрішньо політичне становище в Україні, а потім включивши усі свої можливості, в тому числі корупцію, через парламентські процедури привести до влади свою маріонетку, який би і підписав договір про мир з путіним “заради збереження життя українців і не допущення ядерної війни” – приблизно така була б їх мотивація.
Але, з цього нічого не вийшло у путіна. Українці добре з’ясували, що в умовах реальної війни провести демократичні вибори, неможливо, а тому, незалежно від того як вони особисто відносяться до Володимира Зеленського, як президента України – абсолютна більшість українців за соціологічними дослідженнями, проти проведення виборів в умовах війни і не піддають сумніву конституційність повноважень і легітимність Володимира Зеленського, як президента України.
Але, треба визнати , що ця спецоперація з легітимністю президента В.Зеленського, який на умовах путіна ніколи не підпише “мирний договір”, була добре профінансована, оскільки питання легітимності повноважень президента В.Зеленського ще задовго до закінчення його п’ятирічного терміну обрання, набували розмаху і ставало усе більш актуальним за допомогою юридичних і корупційних маніпуляцій, розроблявся конституційний механізм приведення до влади потрібної путіну людини. Тобто, головна мета цієї спецоперації – усунення від влади президента Зеленського, як необхідна умова для підписання з Україною мирного договору на умовах агресора.
Ми повинні чітко усвідомлювати, що для путіна зараз, як кров з носу, потрібне перемир’я, але тільки на його умовах, оскільки в іншому випадку його чекає крах. А тепер давайте спробуємо собі задати питання, а чи можливо з путіним вести перемовини про мир взагалі?
Для того щоб спробувати відповісти на це питання, ми повинні чітко усвідомити, що за війну розпочав путін проти України і яка її головна мета?
Якщо ми знайдемо правильну і обґрунтовану відповідь на це питання, тоді ми зможемо перейти до відповіді на головне питання.
Отже, зараз мабуть очевидним для кожного українця є незаперечним фактом, що причиною повномасштабної війни проти України були не ті мотиви, які путін висловив вночі 24 лютого 2022 року перед початком вторгнення. Про них уже усі забули. Поступово навіть російська офіційна пропаганда, забуваючи про спеціальну військову операцію “СВО”, все частіше називає те, що відбувається вже третій рік – війною. Зважаючи на те, що для путіна і його армії вторгнення головні мотиви цієї війни втратили будь-який сенс, то яка головна мета його на даний час цієї війни. Що надихає путіна на збільшення агресії проти України і постійний ядерний шантаж і України, і фактично усього світу.
Тільки одна мета і єдина ціль – знищення України і українського народу. Путін вирішив, що на географічній мапі світу такої країни з її територією і міжнародно-визнаними кордонами, і українського народу, як окремого етносу – більше не повинно існувати. Саме для цього він і розпочав цю повномасштабну війну і з кожним місяцем все більше і більше збільшує і розширяє масштаби агресії. Тобто, незважаючи на те, що окремі українські території, які путін ще навіть не спромігся захопити, він ці території уже включив до складу рф, як і незаконно анексований український Крим, путіна не цікавлять окремі територіальні надбання – путіну потрібна уся територія України, а Україна, як незалежна країна повинна бути знищена, разом з українським народом.
Ті, хто продовжує зараз обговорювати тему перемовин з путіним і пропонує різні їх варіанти, повинні, нарешті, усвідомити, що путіну не потрібний мир за будь-яких обставин, якщо він не зможе досягти своєї головної мети цієї війни і свого політичного життя – знищення України і її народу. У путіна патологічна ненависть до України і українського народу, яка зараз носить такий характер, що ніхто і ніщо не зможе його зупинити у досягненні цієї божевільної мети. Що ж стало причиною такої маніакальної ненависті путіна до України і українського народу, яка спонукала його до цієї варварської війни.
Відповідь дуже проста – Помаранчева революція.
Тому що Помаранчева Революція зламала усі стратегічні плани путіна по відновленню потужної російської імперії і являє собою велику загрозу для існування путіна, як верховного правителя росії і його режиму.
“Без Помаранчевої революції цілком вірогідно, що нещодавня історія Східної Європи пішла б за ідеальною траєкторією. В цій альтернативній реальності Україна цілком могла залишитися виключно в сфері впливу Росії, що дозволило Путіну поступово зміцнити свою владу над колишнім Радянським Союзом. У цей час Кремль знову управляв можливою авторитарною імперією, здатною співробітничати з економічною потужністю демократичного світу. Нам відомо ревізіоністське ставлення Путіна до результатів першої Холодної війни, тому є всі підстави вважати, що він використовував би це значно покращене становище, щоб кинути геополітичний виклик, набагато більш масштабний, ніж сьогоднішня тактика. Те, що цього не сталося, заслуги мільйонів простих українців, які вийшли на вулиці в листопаді 2004 року з вимогою, щоб їх почули. Про їх хоробрість давно забули, але повстання , яке вони очолили, залишило свій слід у світі та зіграло важливу роль у формуванні зовнішньої ескалації протистояння між Росією та Заходом.
Помаранчева революція 2004 року в Україні, яка є архетипом “кольорової революції”, продовжує жити в кошмарах російських еліт і заслуговує набагато більшого визнання, як один з великих геополітичних переломних моментів початку двадцять першого століття. Щоб оцінити значення Помаранчевої революції, важливо не обмежуватися її наслідками за її політичними невдачами. У ході протестів наприкінці 2004 року спочатку вдалося завадити підтримуваному Кремлем кандидату Віктору Януковичу зайняти пост президента України, а потім і зробити можливим обрання його суперника -реформатора Віктора Ющенка. Однак згодом В.Ющенко занурився в інтриги і впродовж п’ятирічного періоду перебування у владі, який виявився крайнім розчаруванням, не зміг рішуче вести Україну до євроатлантичної інтеграції. Це відкрило шлях до повернення Януковича, що не передбачало нічого доброго, і його перемоги на президентських виборах в 2010 році . Прихильність Путіна до відновлення статусу Росії як великої держави завжди могла сприяти зростанню міжнародної напруженості, але це не обов’язково мало призвести до сьогоднішнього клімату гібридних бойових дій. Відправною точкою в цих відносинах, що погіршуються, між Росією і Заходом стала Помаранчева революція 2004 року, яка задала тон усьому, що сталося відтоді. Протягом останніх двадцяти років Росію переслідувала перспектива власної помаранчевої революції, і вона зробила все можливе, щоб не дати народним рухам набрати сили в регіонах. Це стало ключовою причиною рішення атакувати Україну одразу після революції Євромайдану у 2014 році.”, так вважав науковий співробітник Atlantic Council Петер Дикинсон.
Усі хто приймав безпосередню участь у Помаранчевій Революції дуже добре пам’ятають яке було всенародне піднесення українців, яка була жага до свободи і реальної незалежності. Ми – усі учасники тих подій ніколи не думали, що вони будуть мати таке історичне значення для майбутнього нашої країни і взагалі українського народу.
Було велике розчарування наслідками правління країною Віктором Ющенко. Я зараз не буду в деталях це аналізувати. Лише вважаю за необхідне зазначити – якби до Віктора Ющенка не відносилися українці, саме Віктор Ющенко розбудив український народ, його національну гідність і започаткував ті колосальні зміни, які відбулися з нашою державою і з нами впродовж останніх, майже 20 років нашого життя.
Багато хто з учасників Помаранчевої Революції вже тоді чітко усвідомлював, що Україна вступає у новий етап свого історичного розвитку і боротьби за свою Незалежність. Ми вже тоді розуміли, що війна з Росією неминуча, але сподівались, що її можна буле уникнути. Але, цього не сталося. Путін ще з 2008 року узяв курс на конфронтацію з заходом і відновлення російської імперії, а це не могло не призвести до початку агресії в 2014 році. Тоді в 2014 році, як і згодом в 2022 році завдяки новому поколінню українців і українських патріотів вдалося зберегти Україну і врятувати український народ. І в 2014 році, і в 2022 році, як і під час Помаранчевої Революції ми, українці, чітко усвідомлювали, що головний ворог нашої країни і нашого народу – це путін і “руський мір”.
Зараз ми вступаємо в останню фазу війни з путіним. Ситуація на фронті і загальна ситуація у війні надзвичайно сильно змінилася. Наступають вирішальні місяці цієї трагедії. Мільйони молодих українців, усвідомлюючи необхідність захищати свою країну, свій народ, свою сім’ю, без зайвих пропагандистських дійств вливаються в ряди ЗСУ. Тільки ЗСУ і антипутінська коаліція є єдиною запорукою збереження нашої країни і нашого народу. Ми повинні пройти це випробування і перемогти. І ми переможемо.
Зовсім недовго написав великий аналітичний матеріал, що стримує путіна від нанесення ядерного удару – блеф чи загроза відплати? Кого це цікавить можна знайти в інтернеті, а зараз хочу лише ще раз привернути увагу до того, що путін з кожним днем цієї війни буде все більш небезпечним.
Страх, на якому трималась усі зовнішня політика в тому числі і путіна, більше на країни заходу не діє. Кінець путіна і його режиму все ближче і ближче. Але, чим більшими будуть успіхи ЗСУ на полі бою, чим більша буде міжнародна ізоляція путіна і чим менша буле вартість нафти, тим більш небезпечним буде путін не тільки для України, але й для світу. На жаль, вимушений ще раз привернути увагу до ядерного шантажу путіна.
“Хоча ймовірність застосування ядерної зброї мала, Путін може зважитись на це, щоб уникнути поразки.. В цьому випадку він нанесе показовий удар тактичним ядерним зарядом малої потужності. Це буде український військовий об’єкт, щоб звести до мінімуму число жертв серед громадянського населення і не допустити відповідних дій США та НАТО. Путін, можливо, сподівається, що, порушивши ядерну межу він настільки сильно налякає Україну і її західних союзників і настільки сильно налякає західну громадськість, що ті швидше відступлять чим підуть на ескалацію. Якщо Путін вирішить застосувати ядерну зброю, США та їх союзники повинні будуть відреагувати швидко і рішуче. Путін повинен заплатити велику ціну за перехід ядерної межі.
Першою вивіреною відповіддю, що передбачає зниження ризику ескалації, може стати потужний удар звичайними зброєю по російським військовим об’єктам, задіяним у війні проти України (наприклад, по Чорноморському флоту). Але, у своїх заявах Сполучені Штати та їх союзники повинні передбачати, що їх відповідь на ядерний удар буде співрозмірною, а не тільки звичайною зброєю. Така подвійність масштабу і характеру відповідних дій – ефективний інструмент стримання Путіна від застосування ядерної зброї. Союзникам слід вже зараз провести консультації щодо варіантів відповіді, щоб не виявилися паралізовані нерішучістю, коли настане вирішальний момент”, так вважає Александр Вершбоу, колишній помічник міністра оборони США і заступник генсекретаря НАТО. Це одна із авторитетних думок. Але, їх значно більше і є не менш авторитетні думки, пропонуються різні варіанти у цей вирішальний період війни.
Намагання путіна досягти стратегічного прориву своїх військ на Харківському напрямку, фактично закінчилось його провалом. Армія путіна не тільки не досягла стратегічного прориву, а й в значній мірі втратила свій наступальний потенціал. Але, провал наступу путіна на Зарківському напрямку призвів не тільки до стратегічної невдачі, але й в значній мірі ще більше консолідував і радикалізував антипутінську коаліцію, що може створити для путіна надзвичайно небезпечну ситуацію – все більш активне перенесення бойових дій на територію росії. Радикальні рішення, які ухвалили провідні країни заходу і перш за все США можуть кардинально змінити хід цієї війни і істотно вплинути на внутрішньо політичну ситуацію в самій росії. Війна реально прийде в кожну російську сім’єю, поки що європейської частини росії, але вона може бути тою іскрою, що підпалить всю росію. Перенесення війни на значну територію росії, може спричинити неадекватні дії путіна. І чим потужніші і успішні будуть ці удари, тим непередбачуваними можуть бути дії цього божевільного маніяка. Багато експертів і аналітиків зразу ж взялися прогнозувати можливі дії путіна на цю ситуацію, яка несподівано для путіна змінилася і може набути надзвичайно негативні для нього наслідки. На мій погляд, при усій повазі до думок авторитетних спеціалістів і експертів, мені видається, що глибокий аналіз поточної ситуації з урахуванням усіх можливих аспектів, із великої кількості варіантів, за якими ми могли б зараз рухатись для забезпечення перемоги і безпеки, залишився тільки один варіант, або Україна знищить путіна, або путін знищить світ.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням…109
109
4
9
22
8
648Підписатися
Теги
Источник: obozrevatel.com