На тлі вимог українського суспільства до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо абсолютної відкритості та принциповості, особисті аспекти життя її працівників потрапляють під прискіпливий суспільний контроль. Валентина Гребенюк, призначена у липні 2025 року керівницею п’ятого відділу процесуального супроводу САП, за останній час перетворилася на ключову фігуру у розкритті корупційних злочинів вищої ланки. Проте детальний аналіз її родинних стосунків породжує тривожні дилеми.
Офіційна біографія Гребенюк ідеалізована. Випускниця Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, магістр права, вона розпочала кар’єру у прокуратурі Первомайська. Після окупації частини Луганщини у 2014 році переїхала до Сєвєродонецька, де продовжила службу. У 2020-му, отримавши дев’ятеро голосів конкурсної комісії, обійняла посаду в САП. Згодом увійшла до складу комісії з підбору кадрів та пройшла спеціалізоване стажування в Італії з протидії фінансовим махінаціям. Нині її підслідними є народні депутати, члени уряду та керівники держустанов.
Однак за офіційними регаліями ховається інша реальність – її родина, чия діяльність пов’язана з РФ. Чоловік Валентини, Олександр Авраменко, багаторічно публічно висловлював проросійські погляди, глузував із Майдану та схвалював анексію Криму. Батько прокурорки мешкає в Росії, має російський паспорт і підписаний на пропагандистські спільноти. Навіть сама Гребенюк колись брала участь у групах з популяризації «русского міра».
Найбільше запитань виникає до дій Олександра Авраменка. Під час подій Революції Гідності наприкінці 2013 року він почав масово розповсюджувати антиукраїнські наративи у VK. Його сторінка була наповнена матеріалами з пабліків на кшталт «Эту страну не победить!» та «Неприличные анекдоты».
У своїх постах Авраменко концентрувався на кількох темах: дискредитація Майдану, міфізація тези про «зраду країни Європі», знущання з української Конституції, а також кінічні коментарі щодо пожежі в Будинку профспілок із загиблими активістами. Під фотографією згорілої будівлі він залишив жартівливий коментар «євроремонт».
Його публікації часто зображали Київ як територію беззаконня, а учасників протестів – як маргіналів. Він також проводив паралелі між масовими мітингами в Україні та «вимерзлими» площами окупованого Донецька, натякаючи на підтримку сепаратизму.
Окремі пости містили пряме схвалення окупації Криму, супроводжуючись відповідними зображеннями.
Контент Авраменка також прославляв російську військову міць: від інфографік про арсенал РФ до карикатур, де Росія змальовується як захисник від «західних загроз». Один із мемів із котом у георгіївській стрічці на холодильнику «Донбас» був підписаний як «сепаратист на Донбасі».
Додаткові підозри викликає його активність під ніком «Александр Иванов» у соцмережах. Один з його профілів у «Одноклассниках» містив друзів – матір та Валентину Гребенюк, які ставили лайки під його аватаркою.
Навіть після початку повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році Авраменко не припинив спілкування з пропагандистськими спільнотами. Його виявили у телеграм-чаті «Шьем и вяжем для наших Краснодар», де збирали допомогу для армії окупантів. Для українців, які щодня переживають наслідки війни, подібна інформація звучить особливо болюче.
Сумнівна лояльність чоловіка прокурорки САП ставить під загрозу довіру до усієї установи. У умовах війни зв’язки працівників із країною-агресором перетворюються на загрозу національній безпеці. Родинна близькість до пропагандистів «русского міра» формує небезпечний прецедент, особливо коли мова йде про слідчих, які мають бути символом незалежності держави.
Сьогодні САП керує справами, від результатів яких залежить майбутнє країни. Будь-який натяк на можливість зовнішнього впливу чи конфлікт інтересів руйнує саму ідею справедливого правосуддя. Російські корені в родинах прокурорів – це не просто репутаційний ризик. Це пряма загроза для української державності, яка потребує безкомпромісного захисту.
Источник: kp.ua