14.08.2026
Дарʼя Гниляк
Поділитися
Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter
Goodreads, Bookmory та Rork, ймовірно, відомі кожному, хто хоч раз шукав місце для відзначення прочитаного. Однак поза цими кількома назвами в Україні функціонує ціла екосистема — паперові щоденники та додатки, які різними способами збагачують читацький досвід.
Ми представимо чотири паперові та чотири цифрові українські продукти, а також поспілкуємося з їхніми творцями про те, як вони розробляли структуру сторінок і запитання, обирали функції та методи взаємодії, визначали, що саме відстежувати, а що свідомо не вимірювати, і як допомагати користувачам повертатися до книжок, уникаючи перетворення читання на чергове джерело напруги.
Паперові щоденники
Видавці паперових читацьких щоденників, з якими ми спілкувалися, вважають їх не просто офлайн-версією трекера, а повноцінним архівом. Вони розглядають їх як засіб для сповільнення, для усамітнення з книгою та власними думками — своєрідне заземлення посеред безперервного інформаційного потоку. Рукописне ведення записів сприяє кращій концентрації та запам’ятовуванню власних вражень від прочитаного.
Проте, скільки простору відводити для певних записів, які саме запитання ставити читачеві та що пропонувати йому зафіксувати — кожен вирішував самостійно.
«Щоденник читацьких сенсів» від книгарні «Сенс»
Від книжкового клубу до щоденника
Історія «Щоденника читацьких сенсів» розпочалася з книжкового клубу книгарні «Сенс», який Анастасія Євдокимова курувала протягом трьох років. Родзинкою клубу були паперовий та електронний читацькі щоденники для конкретного твору, що містили завдання, ігри та простір для роздумів.
Згодом цей досвід трансформувався в окремий універсальний продукт. Авторка щоденника, Анастасія Євдокимова, багато років працює в освітній сфері з дорослою аудиторією, вчителями, школярами та студентами, тому, за її словами, видання втілило цей досвід.
Фінальна версія містить 200 сторінок, тканинну обкладинку, лясе та доступна в трьох кольорах: бордовому, гірчичному та сосново-зеленому.
Що вмістили на 200 сторінках
Щоденник передбачає кілька типів записів про читання. Можна окремо фіксувати короткі нотатки та більш детальні враження від книги, заповнювати анкету про власні стратегії вибору книг та підходи до читання, вести списки найкращих світових книг та вибір книжкового клубу «Сенс».
Окремий розділ називається «Довгий список прочитаного». До нього можна додавати тексти, які не потребують окремого детального опису.
«У довгий список можуть потрапити, наприклад, інтерв’ю чи репортажі — великі за обсягом публіцистичні тексти, журнали, окремі оповідання чи розділи книг», — пояснюють кураторка книжкових проєктів Анастасія Євдокимова та директорка з маркетингу Вікторія Середа.
Щоденник також містить розділ про культурний досвід. Він побудований навколо фокусної теми, до якої можна додавати різноманітний контент: книги, фільми, серіали, подкасти та візуальне мистецтво.
Оформлення сторінок мінімалістичне, з короткими підказками, які допомагають із заповненням. Над дизайном працювала Оксана Щербакова. У «Сенсі» щоденник називають «читацькою підтримкою».
«Це повністю аналоговий продукт, який не потребує нічого: жодних цифрових додаткових бонусів чи пояснень. Ви можете бути лише з цим щоденником, і цього цілком достатньо», — зазначають Євдокимова та Середа.
Зберігати прочитане разом із контекстом
У щоденнику можна фіксувати дати початку й завершення книги, додаткові враження та думки про те, що хотілося б прочитати далі.
Окремо передбачений трекер читання: у ньому можна відзначати дні року, коли людина читала, і самостійно вигадувати позначки для обсягу прочитаного. «Кожен наш щоденник — це архів, це досвід у конкретний період життя», — кажуть Анастасія Євдокимова та Вікторія Середа.
Тому для «Сенсу» важливий контекст: щоденник фіксує враження людини з її бекграундом, колом проблем та читацьким досвідом.
«Твій читацький щоденник» від ARTBOOKS
Не просто записати, а прожити
ARTBOOKS розробили щоденник у два етапи. Перші приблизно 40 сторінок присвячені не окремим книгам, а читацьким звичкам та уподобанням.
Серед розділів: «Книжкова полиця», «Читацький портрет», «Книжкові вподобання», «Читацькі бажання», «Книжкові виклики», «Читацькі плани», «Мої прочитані, недочитані та перечитані книги» та «Читацькі підсумки».
Після цього починається основна частина, розрахована на 50 книг. На кожну виділено по чотири сторінки: дві — для анкети про книгу та вражень від неї, ще дві — для вільних записів та скетчів.
Таке співвідношення простору команда заклала навмисно: поряд із готовими питаннями залишили місце для записів, які неможливо передбачити заздалегідь.
«Паперовий читацький щоденник надає можливості для значно різноманітнішої взаємодії та глибшої рефлексії, ніж електронний документ чи мобільний додаток», — пояснює Катерина Перконос, кураторка напряму оригінальних проєктів ARTBOOKS.
Щоденник ≠ анкета
Щоденник створювали для спільноти ARTBOOKS, яку команда називає reading ambassadors. Тому в ньому поєднали фірмову айдентику бренду з можливістю персоналізації записів.
«Ми спеціально робили сторінки, де треба не лише писати, а й малювати, розфарбовувати, вклеювати. Нам хочеться, щоб це видання стало для читачів затишним простором для вражень, роздумів, творчості та самовираження», — розповідає Катерина Перконос.
Сторінки пронумерували, додали зміст і лясе. Дизайн щоденника мінімалістичний, але водночас «заохочує до співтворчості».
Як поділилася Перконос, особливо складним для команди виявився вибір другого кольору: фірмовий синій визначили одразу, а щодо додаткового кольору в команді не змогли дійти згоди. У результаті щоденник випустили у двох варіантах — салатовому та персиковому.
Яким читачем ви були кілька років тому
ARTBOOKS задумали щоденник як особистий архів: «Сторінки про читацький портрет, смаки і звички допомагають зафіксувати точку на своєму читацькому шляху, щоб потім порівняти, що змінилося», — пояснює Катерина Перконос.
Для цього ж у щоденнику є сторінки, які дають змогу зафіксувати читацькі наміри, а потім повернутися до них і побачити, що вдалося виконати.
Читацький щоденник від Orner
Як створити власний читацький щоденник
Спершу команда Orner дослідила аналоги: «Ми почали з вивчення ринку читацьких щоденників — не тільки українських, а й закордонних, — дивилися, що зазвичай у них вказують. На основі цього та власного читацького досвіду сформували свою структуру: що для нас важливо запам’ятати про книгу», — розповідає бренд-менеджерка Orner Анна Нетюк.
Запис про кожну книгу починається з назви, автора, жанру, видавництва та року публікації, а далі переходить до власних вражень за навідними запитаннями.
Окрім розворотів для окремих книг, у щоденнику є персональна анкета читача, загальний список прочитаного, бібліотека улюблених цитат, інтерактивна книжкова полиця, вішліст, трекер щоденного читання, «книга місяця» та підсумки року. Окремі розділи присвячені запитанням для аналізу книги та саморефлексії й улюбленим місцям для читання.
Формат щоденника — А5. За словами Нетюк, його обрали як компроміс між простором для записів і компактністю: щоденник достатньо великий для нотаток, але його зручно носити із собою. Усередині — білий папір і пронумеровані сторінки, а сам продукт розрахований на 30 книг.
Як умістити світ на одній сторінці
У щоденнику є карта світу, на якій можна позначати країну, пов’язану з автором книги. Саме цей елемент виявився одним із найскладніших під час роботи: «Виявилося, що показати всі країни у маленькому форматі не так просто, постійно траплялися помилки, тож переробляли її не раз», — розповідає Анна Нетюк.
Над бібліотекою улюблених цитат команда окремо працювала з копірайтерами. Нетюк пояснює: «Шукали запитання, які дозволяли по-різному підійти до цитат, щоб вони асоціювалися саме з конкретною книгою».
Лінійку представили в кількох дизайнах обкладинок — серед них «Reading is sexy», «Book lovers club» та інші. Основне наповнення всюди збігається.
Читацькі щоденники BujoBox
Спочатку — щоденник для себе
Історія читацьких щоденників BujoBox почалася з особистого досвіду співзасновниці магазину Надії Ємельянової.
«Спочатку я оформлювала власний читацький щоденник і ділилася цим досвідом на нашій сторінці магазину. Проте згодом почали отримувати все більше запитів на готовий блокнот», — розповідає Ємельянова.
За її словами, кожен щоденник в асортименті — прямий аналог її особистого: вона кілька років тестувала сторінки, відбираючи те, що працює. Ємельянова зазначила, що за весь час зібрала близько восьми власних щоденників.
Коли 50 книг виявилося недостатньо
Перший читацький щоденник BujoBox був розрахований на 50 книг. Після спілкування з користувачами команда вирішила запропонувати різні обсяги.
«Найскладнішим було спробувати створити один універсальний формат, який підійшов би абсолютно всім. У процесі роботи ми швидко зрозуміли, що це просто нереально», — пояснює Ємельянова.
Зараз на сайті BujoBox представлені чотири читацькі щоденники: на 50 книг у твердій палітурці, ще два варіанти на 50 книг, а також на 100 книг. Усі мають формат А5.
Щоденник, до якого повертаються
У щоденнику є розділи для книжкових серій, книжкових знахідок, майбутніх релізів та списку бажаних книг. Також є трекер, книжкова полиця, статистика та місце для вільних думок.
Паперовий формат у BujoBox пов’язують з можливістю повертатися до власних записів. За словами Ємельянової, щоденник задумували не просто як блокнот, який заповнюють і відкладають, а як особистий архів прочитаного.
«Для мене фізичний читацький щоденник — це як паперова книга. Його хочеться брати в руки, гортати та зберігати як місце, що дбайливо зберігає спогади та враження від прочитаних книг», — говорить вона.
Дизайн команда розробляє через практичне тестування. Ємельянова створює розвороти у власному щоденнику, після чого дизайнерка переносить їх в електронний формат, зберігаючи рукописний вигляд таблиць і написів. Сторінки залишають у крапку, а оформлення можна доповнювати власними елементами.
Читацькі застосунки
У застосунках є статистика, нагадування, виклики, соціальні функції й навіть персонажі-компаньйони. Однак розробники не хочуть, щоб вони відволікали від самої книги або перетворювали читання на змагання за цифри. Тому одні додають більше можливостей для відстеження читання, а інші свідомо відмовляються від частини з них.
Rork
Побачити прогрес
Розробник застосунку Роман Грядунов описує Rork як інструмент для фіксації читацького прогресу. Користувач може записувати час читання, сторінку, на якій зупинився, та бачити відсоток прочитаного, швидкість читання й орієнтовний час до завершення книги.
«Наш трекер — це перш за все супутник читання. Ми супроводжуємо читача, допомагаємо зафіксувати свій прогрес, виписати думки та ідеї», — пояснює Грядунов. Він наводить приклад із 5–10 хвилинами читання: навіть після короткої сесії користувач бачить кілька додаткових відсотків прочитаного.
Окрім трекера, у безкоштовній версії є календар, нотатки, колекції, оцінки, спільнота й пошук книг. Також можна користуватися застосунком офлайн і переглядати підсумки року. Користувачі можуть реагувати на книги, які читають інші, а окремий розділ показує, хто читає зараз.
Частина можливостей доступна за преміум-підпискою. Вона знімає обмеження на сканування книг, відкриває «Читацький прогноз» — приблизну кількість книг, яку користувач може прочитати до кінця року, а також дає змогу приховати швидкість читання та лічильник сповіщень. Є й розширене оцінювання та додаткові теми оформлення.
Між мотивацією та змаганням
Грядунов зазначає, що періоди, коли читачі відкладають книги або втрачають бажання читати, трапляються часто. Rork намагається підтримувати їх у такі моменти через різні ініціативи.
Щомісяця команда проводить челенджі в застосунку, «щоб кожен міг знайти собі щось на свій смак». Серед можливих призів — сертифікати на книги та преміум-підписка.
Окремо Rork нещодавно запустив добірки зі списків книг на різні теми. За словами Грядунова, вони мають допомогти читачам знайти щось нове, коли хочеться повернутися до читання.
Що залишити після книги
У Rork є два способи зафіксувати власні враження від книги. До кожної можна додати приватну текстову нотатку або фотографію сторінки. Записи зберігаються разом із книгою, тому до них можна повернутися пізніше.
Також є публічні відгуки. У Rork уже є база відгуків, і команда планує зробити їх зручнішими для пошуку та спростити доступ до відгуків друзів.
Серед принципових рішень команди — не робити Rork доступним у Play Market та App Store росії та білорусі.
Команда працює над тим, щоб дизайн не відволікав. «У читанні найважливіше — це фокус на книзі, історії, персонажах та сенсах. Тому ми прагнемо бути найкращим помічником читача і при цьому не перетягувати увагу з книги на себе», — пояснює засновник.
Booktail «Your Book Friend»
Без акценту на швидкості
Співрозробник застосунку Василь Хацюр каже: «Трекери читання можуть чинити певний тиск на деяких людей через акцент на швидкості: їм хочеться побачити кращі цифри чи виконати якийсь челендж». Тому в Booktail відображення цього показника можна вимкнути.
Той самий підхід і з нотатками та цитатами: «Ми не змушуємо користувачів вести нотатки чи будь-які інші активності протягом читання, тільки за власним бажанням. Такий підхід дає змогу зберегти свободу для користувачів», — каже Хацюр.
Функціонал для запису думок, цитат і перегляду їх усіх в одному місці в застосунку є — просто необов’язковий.
Для періодів, коли читати не хочеться, команда не покладається на нагадування чи нагороди, а робить ставку на друга в застосунку: «У наш час і так багато тригерів і причин, через які людина не хоче або не може читати, тому ми зі свого боку хочемо запропонувати затишну атмосферу і підтримку від Батосика, який завжди буде радіти разом із вами вашим новим пригодам, навіть якщо це ваша перша пригода за довгий час».
Хто такий Батосик
Батосик — маскот-приятель застосунку, який коментує прогрес користувача і радіє за нього. «Завжди приємно милуватись результатами свого читання, особливо коли це все оформлено красиво і тебе ще хвалить котусько», — пояснює Василь Хацюр.
За його словами, найскладнішим у роботі над застосунком був вибір: «Найважче було обрати приятеля, особливо коли в тебе двоє котів, а вибрати треба одного», — розповідає розробник.
Пізніше в Booktail з’явився і другий персонаж — Х’юстон, а разом із ним — преміум-підписка: вона відкриває унікальних приятелів, загальну читацьку статистику, ексклюзивні оформлення полиць і додаткові теми.
Баланс через прості деталі
За словами співрозробника, пошук балансу між привабливістю й практичністю відбувається в Booktail радше через дрібниці, ніж через великі рішення. «Ми шукаємо баланс між привабливістю і практичністю інтерфейсу в кожному нашому функціоналі, щоб було бажання ним користуватись», — каже Хацюр і наводить приклад: перенесення бібліотеки з Goodreads робиться буквально за кілька кліків, без потреби щось завантажувати й перекидати вручну.
Застосунок вийшов лише 2025 року, тож він значно новіший і менший за масштабом, ніж більшість гравців на ринку.
Month Read
Читання на противагу скролінгу
Розробниця застосунку Яна Одностеблець каже, що в Month Read є трекінг, аби краще зрозуміти власне читання: «Цифри — це один зі способів зафіксувати свій шлях, а не оцінка того, наскільки добре чи швидко людина читає».
Одностеблець додає: «Якщо він допомагає людині сформувати звичку — це чудово. Якщо ні, він не повинен перетворюватися на ще одне джерело тиску».
Той самий принцип працює й для челенджів. «“Марафон читання” — це насамперед додаткова мотивація відкрити книгу. […] Іноді людині потрібен додатковий привід, щоб замість чергового скролінгу взяти до рук книгу», — пояснює Одностеблець.
У межах марафонів команда також знайомить читачів із видавництвами-партнерами й показує власні тренди — списки того, що зараз цікаво іншим читачам.
Розробниця стверджує, що читач сам визначає комфортний темп — застосунком користуються по-різному: хтось стежить за прогресом, хтось веде бібліотеку, хтось бере участь у марафонах, а хтось просто не хоче загубити книги з планів на майбутнє.
Маленькі приводи повернутися
У застосунку є нагадування, які користувач налаштовує сам, елементи гейміфікації та нагороди. Якщо немає часу чи бажання на таймер, можна зафіксувати кількість сторінок наприкінці дня або позначити книгу прочитаною одним натисканням.
Стимулом повернутися до відкладеної книги часто стає спільнота — наприклад, каже розробниця, коли її починає читати ваш друг зі схожими смаками.
Тим, хто не знає, яку книгу обрати, застосунок пропонує пошук за сюжетними тропами й розширеним рейтингом, атмосферою чи динамікою історії. Окрема функція допомагає стежити за книжковими серіями, щоб не загубити продовження.
«Ми намагаємося створити якомога більше таких маленьких приводів повернутися до книги, але при цьому не перетворювати читання на ще один обов’язок», — говорить розробниця.
Система запам’ятовування
У Month Read можна фіксувати нотатки, цитати й враження, включно з фотонотаткою до картки книги.
Обговорення спільних читань відбуваються прямо в застосунку: «Читачеві не потрібно переходити в інший месенджер або соцмережу, де його легко може відволікти зовсім інший контент», — каже Одностеблець.
Команда переосмислила систему оцінок. «Ми не хотіли, щоб після прочитання залишалася лише одна цифра, наприклад, 4 або 5 зірок, яка через кілька місяців уже мало що говорить», — пояснює розробниця. Тому в Month Read книгу можна оцінювати за кількома критеріями одразу: наскільки вона сумна чи весела, затишна чи шокуюча, а також окремо відзначити сюжет, персонажів і стиль автора. Залишається й можливість написати повноцінний відгук для себе або щоб поділитися ним з іншими читачами.
Чого немає навмисно
«Показник швидкості читання ми вирішили не додавати взагалі. Така метрика може зміщувати фокус із самої книги на думки “чи достатньо швидко я читаю”», — говорить Одностеблець. Частину інших функцій користувач може вимкнути самостійно в налаштуваннях, наприклад, лічильник днів читання поспіль.
Дизайн побудований навколо трьох категорій: що читач читає зараз, що вже прочитав і що планує прочитати. Вони винесені на головний екран. Багато уваги команда приділила картці книги, де зібрана вся інформація: від назви й автора до деталей про покупку, вартості та наявності книги в бібліотеці.
Інтерфейс можна налаштовувати під себе, прибирати блоки й створювати власні полиці. «Ми розуміємо, що кожен читач має власні звички», — каже Одностеблець.
Новелі
«Новелі не сварить. Новелі підлаштовується»
Дарина Безбородько створює «Новелі» самотужки. За її словами, одне з перших запитань, яке вона собі ставила: чи не перетворює трекінг читання на ще один пункт у списку справ. «Більшість трекерів виросли з культури продуктивності — вони вимірюють, порівнюють, нагадують. І так вони перетворюють читання на ще одне завдання зі списку справ», — каже розробниця.
«Новелі» вона будувала навпаки: таймер повністю опціональний, і якщо його вимкнути, з інтерфейсу зникає вся пов’язана статистика. «Принцип простий: я фіксую, але не оцінюю. Новелі не каже “ти відстаєш від плану” і не показує нульову швидкість як докір. Вона просто є поруч — як читацький щоденник, а не як менеджер», — пояснює Безбородько.
Той самий підхід працює й для повернення до читання. «Найефективніший тригер — це м’яке нагадування, прив’язане до інтересу, а не до пропуску. Не “ти не читала 5 днів”, а “у тебе є книга, яку ти відклала — може, сьогодні?”», — описує задум розробниця, додаючи, що ця функція поки на ранньому етапі.
Свобода вражень
Глибоку фіксацію вражень (цитати, нотатки, інсайти) Дарина Безбородько називає темою, над якою вона ще працює: наразі в застосунку є рейтинги й рецензії, а розширений функціонал запланований у наступних оновленнях.
Підхід уже сформований: «Якщо людина хоче написати рецензію — є місце. […] Якщо хоче просто поставити зірочки — і це добре. Я не вирішую, як виглядає “правильний” читацький досвід». Також скоро можна буде фіксувати враження у процесі читання приватно або публічно.
Соціальний шар, де читачі бачать полиці, рецензії й прогрес одне одного, уже працює і, за її словами, органічно стимулює ділитися думками без штучних механік.
Найпринциповішим рішенням розробниця називає саме опційність таймера: «Це здається простим, але насправді це позиція: я визнаю, що швидкість читання — не метрика цінності».
Так само свідомо вона відмовилася від публічних рейтингів читачів, порівнянь за кількістю прочитаного й челенджів з обмеженим часом: «Leaderboard “хто більше прочитав” або “прочитай цю книгу за тиждень” — це саме та механіка, яка перетворює читання на змагання. Це суперечить самій суті Новелі».
Красиве = корисне
Для розробниці питання балансу між естетикою й практичністю не стоїть узагалі: «Мій типовий користувач — людина, яка любить книги і дбає про те, як виглядає її бібліотека. Для неї чи нього красива полиця з обкладинками — це не декор, це причина відкрити додаток».
Саме тому візуальні полиці, кастомні фони й теми, власні книжкові номінації, каже вона, не додаткові прикраси, а основна частина застосунку. Людина, яка налаштувала свою полицю, повертається до неї, і це часто закінчується тим, що вона знову відкриває саму книгу. «Я не розділяю “красивий” і “корисний”. Для мого читача — це одне і те саме», — каже розробниця.
Цей застосунок — наймолодший із чотирьох: історія оновлень показує майже щотижневий розвиток.
Попри різні формати, усі вісім продуктів відповідають на те саме запитання: як не перетворити читання на обов’язок. Цифрові інструменти дедалі частіше дають змогу вимкнути зайве, а паперові щоденники шукають баланс між структурою і вільним простором. Ідеального рішення немає, є лише вибір того способу, який допомагає саме вам повернутися до книги.