Фото: KATRIN BOLOVTSOVA/pexels.com
Вбивство Андрія Портнова знову підняло бучу навколо українських судів. Політику і юристу закидають необмежену владу, яку він отримав над Фемідою за часів Януковича і якою продовжував користуватися, навіть перебуваючи в еміграції – аж до самої смерті від куль кілерів в Іспанії.
«Вплив Портнова на суди і органи правопорядку в Україні складно переоцінити. Бо значною мірою він цю систему побудував. Але те, що тепер Портнова немає, не означає автоматично, що все буде супер. Залежні судді, слідчі і прокурори дуже швидко знайдуть собі нового господаря. І вже великою мірою знайшли. В тому числі – в особі деяких послідовників Портнова, які займають не найнижчі посади в теперішній владі», – написав голова правління аналітично-адвокаційного центру Фундація DEJURE Михайло Жернаков.
На думку юриста, і її багато хто поділяє, Україні потрібне оперативне і ефективне оновлення судів, щоб унеможливити в цій системі існування «господарів». Наскільки це реально і що для цього потрібно – журналістка Коротко про розпитала експертів.
Олексій Баганець: Якщо почнемо вичищати «суддів Портнова», крайніми виявляться ті, які для когось незручні
Олексій Баганець. Фото: facebook.com/obaganets
Курс на самостійні та неупереджені суди був проголошений зі здобуттям Україною незалежності. У 1994 році ухвалили закон про статус суддів, у 1996-му їх виділили в окрему – третю гілку влади після законодавчої і виконавчої. Але… Просто процитуємо Вікіпедію: «Незважаючи на позитивні законодавчі зміни, ідея побудови незалежної судової системи фактично ігнорувалася вищими органами влади. Політичні сили використовували суди у власних інтересах…».
Не дуже допомогли і новації 2016 року, коли після консультацій з європейськими партнерами знову були внесені зміни в Основний закон, перезавантажені Верховний суд, Вища кваліфікаційна комісія суддів, створена Громадська рада доброчесності. На дев’ятому році реформи, яку голова Венеціанської комісії Джанні Букіккіо порівняв з революцією Коперніка в науці, ми знову говоримо про залежність судів. Аж до того, що всією цариною Феміди може керувати одна людина.
– Вплив Портнова в цілому на судову систему в Україні перебільшений. Я не можу стверджувати, що він не мав такого впливу, але у тих масштабах, які зараз приписують, – об’єктивно ні, – ділиться своєю думкою колишній заступник генерального прокурора адвокат Олексій Баганець. – Я думаю, що роль Портнова перебільшується навмисно, бо такого впливу влади на судову систему, який є зараз, ніколи ще не було. І я не вірю в те, що сьогодні цю систему можна якось переламати і зробити незалежною. Насамперед тому, що в нашому суспільстві немає такого запиту.
Заслужений юрист України зазначає, що за часів Януковича і потім Порошенка західні партнери були чутливими до втручання влади в правосуддя.
– Було багато рішень Європейського суду з прав людини, тисла Венеціанська комісія, якщо політики правили своє. Сьогодні такої реакції немає, можливо, через війну. І це не надихає говорити про зміни. Днями очільниця Мін’юсту Ольга Стефанішина у Європейському суді доповідала про успіхи у сферах судової реформи. Саме так – успіхи. Бо сьогодні у нас на першому місці ставиться успіх, а не аналіз реальності, – констатує Олексій Баганець.
Найпопулярніший рецепт, яким користувачі соцмереж пропонують рятувати суди від «портновщини», – це оновити весь суддівський корпус або принаймні вичистити з нього тих, кого призначали за протекцією «сірого кардинала».
– І це ми вже проходили, – коментує Олексій Баганець, – коли перевіряли суддів на доброчесність. Мене пересмикує від цього слова, бо про фаховість, про досвід ніхто не згадував. Постраждало багато професійних суддів, які когось чимось не влаштовували, зокрема, своєю принциповою позицією. Тому, якщо почнемо очищати суди від «суддів Портнова», знову крайніми виявляться ті, хто для когось незручний. Хто реально був зобов’язаний Портнову, залишиться, бо це зручні люди. Зараз на Портнова легко все перекласти і жити далі. Поки триває війна, поки не проводяться демократичні вибори, в системі нічого не зміниться.
Те, що Портнова більше немає, не означає, що в судах одразу все налагодиться. Фото: wikipedia.org
Микола Сірий: Єдиний варіант – це збільшувати кількість фахових суддів
Микола Сірий. Фото: facebook.com/mykola.siryi
Справа не тільки у війні. Суди, як будь-яка інша складова нашого буття – армія, освіта, медицина, є віддзеркаленням стану суспільства.
– Налагодити належне правосуддя для будь-якого народу, для будь-якої країни – це архіскладне завдання, – каже старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Микола Сірий. – Правосуддя – це право в суді. Тобто треба створити право, зрозуміти, для чого воно створене, і дотримуватися цього права. Задача ніби проста, але ми намагаємося її вирішити більше 30 років. На цьому шляху мали більш успішні, менш успішні етапи, але результату не досягли. Бо не вміємо формувати стандарти і – головне – їх відстоювати. Простіше стати в колону за якимось начальником і слухати, що він скаже. Кількість людей, які розуміють норму права і готові до кінця її захищати, критично мала. В судах, як і в усьому суспільстві, більше тих, кого ми називаємо конформістами, пристосуванцями.
Експерт звертає увагу, що система відбору у судді не забезпечує тій критично малій масі пріоритет.
– Ми намагаємося оновити судову систему через конкурси, кваліфікаційні іспити, атестації. А в підсумку досягаємо тільки одної мети: відділяємо певну кількість людей з гарними психологічними даними і доброю пам’яттю. А потім ці люди одягають мантії і починають судити, хоча ніколи не стояли на захисті права, а тільки вчили статті різних кодексів. Захист права – це коли людина вважає свою місію вищою цінністю, якою не можна поступитися за жодних обставин. Таких людей треба виховувати в старших класах школи, у вищих навчальних закладах, але саме це є найскладнішим з найскладніших завдань. Бо ті, хто виховують, самі не завжди готові захищати право, а не свої чи чиїсь інтереси.
Микола Сірий згоден, що найкращим був би вихід – зупинити машину, замінити деталі і поставити на нові рейки.
– Але це неможливо, бо система постійно перебуває в русі. Тому єдиний варіант – це збільшувати кількість фахових суддів. Нехай навіть у них буде погана пам’ять – дамо помічників. Мало що можна поміняти, поки в суди не прийдуть люди, які відчувають право і які не реагують на телефонні дзвінки, нагороди і звання.
Сергій Костира: Треба створити системний громадський та електронний контроль
Сергій Костира. Фото: facebook.com/sergij.kostira.708438
Наповнення судів професіоналами, для яких буква закону важить понад усе, – це необхідний, але дуже тривалий процес. Член ради Комітету Національної асоціації адвокатів України з питань захисту прав людини Сергій Костира впевнений, що є додаткові інструменти, які можна використовувати вже зараз для контролю судів.
– В усьому світі суди, судові засідання, бази розподілу справ контролюються через гаджети і за допомогою штучного інтелекту. Я на власні очі все це бачив, коли в Сіетлі (США) брав участь у судових засіданнях. Ми, порівняно з ними, вогонь добуваємо тертям з каміння. Бо нікому не вигідно, щоб судова система стала незалежною. Так і з’являються “портнови”, так зараз шукають йому заміну.
Адвокат зауважує, що закордонний досвід може багато чим придатися.
– Ми незадоволені роботою Вищої ради правосуддя. А з кого її зібрали? З випадкових людей. Тим часом можна взяти на озброєння виборчий досвід, коли члени адміністративної громади обирають суддю, якому довіряють і делегують його у ВРП. Ми скаржимося, що жеребкування по розподілу справ підтасовується. Правильно, бо воно не публічне. Зробіть жеребкування відкритим – онлайн. У нас багато варіантів, як можна контролювати суди, але ми їх не використовуємо. А громадського нагляду або немає, або він монополізований.
На думку експерта, зараз суспільству потрібен мозковий штурм, можливо, штаб, до якого будуть залучені не тільки юристи, а й журналісти, іноземні фахівці, щоб розробити систему суспільного та електронного контролю за судами, щоб максимально можливо дистанціюватися від суб’єктивних чинників корупції.
Источник: kp.ua