Протести, які починалися як громадянська реакція на дії влади та об’єднали переважно молодих українців, дедалі виразніше набувають політичного забарвлення. Поруч із позапартійними активістами на акціях з’являються люди, безпосередньо пов’язані з політичними структурами, а окремі учасники вже переходять від критики конкретних рішень влади до вимог імпічменту, припинення мобілізації та зміни військово-політичного курсу країни.
Автор пропонує власну версію того, хто намагається скористатися протестним рухом. Помітну роль у протестах почали відігравати люди, пов’язані з партією Петра Порошенка “Європейська солідарність”. Ці зв’язки підтверджується фото, зробленими активістами та дописами у соцмережах.
Від громадського протесту – до партійних кадрів
Несподівано для багатьох, у протестних заходах був помічений Богдан Юрків – керівник секретаріату Львівської територіальної організації “Європейської солідарності”. За даними Центральної виборчої комісії, Богдан Юрійович Юрків, 2001 року народження, ще на місцевих виборах 2020 року балотувався як член політичної партії “Європейська солідарність”. В офіційних та відкритих джерелах у 2025-2026 роках його вже називають керівником секретаріату “Європейської солідарності” на Львівщині та депутатом Сколівської міської ради.
Його деклараційні дані також свідчать про прямі трудові відносини з партійною структурою: серед задекларованих джерел доходу фігурує Львівська територіальна організація “Європейської солідарності”.
Перед нами не просто молодий протестувальник із політичними симпатіями, а функціонер конкретної партійної організації. Поява саме таких людей серед активних учасників вказує на політичну координацію.
Підтверджені партійні зв’язки учасників справді ставлять питання про спроби політичних сил інтегруватися у протестний рух. Особливо показовим є те, як змінюється його риторика.
Якщо спочатку ядром протестів були конкретні претензії до влади, то згодом у соціальних мережах з’явилися значно радикальніші вимоги: “Імпічмент”, “Мирні перемовини”, “Відкриті кордони”, а подекуди й заклики до військового трибуналу. Це вже зовсім інший політичний порядок денний, зважаючи на триваючу війно з рф.
Саме тому історія Богдана Юрківа заслуговує особливої уваги. Його активна участь у протестних заходах потребує прямої відповіді від “Європейської солідарності”: чи погоджувалася така діяльність із партійним керівництвом і чи бере партія організаційну, інформаційну або фінансову участь у протестах?
Також, активним співорганізатором протестних заходів є Аркадій Петросян – радник Народного депутату України IX скликання від партії “Європейська Солідарність” Синютки Олега Михайловича, який активно піариться на цій темі.
Публікація Антона Колумбета, присвячена перспективам імпічменту президента Володимира Зеленського.
Автор допису розмірковує про те, які суспільні групи могли б підтримати такий сценарій, і доходить висновку, що після війни Зеленський нібито може отримати “ностальгійне” ставлення суспільства. Поруч наведено дописи користувачів із вимогами імпічменту, мирних переговорів і відкриття кордонів.
Однак тут особливо важливо не підміняти аналіз причинно-наслідковим зв’язком. Сам факт існування таких дописів доводить наявності єдиного штабу, який керує протестувальниками. Доводить він і причетність прихильників Петра Порошенка до появи конкретних гасел.
Зміна тематики протестної дискусії очевидно створює простір для політичних сил, які прагнуть конвертувати суспільне невдоволення у власний рейтинг.
Кому вигідна радикалізація протестів?
Україна веде війну проти РФ, а тому вимоги щодо відкриття кордонів, припинення мобілізації, імпічменту президента чи зміни військово-політичного керівництва неминуче виходять далеко за межі локальної протестної тематики.
Суспільство має право знати, хто саме їх просуває і чи стоять за начебто стихійними громадськими кампаніями організовані політичні структури. Доведена участь кількох представників однієї партії означає прямий зв’язок, що частина людей діють за партійною командою.