Одеська область опиняється серед регіонів України, найбільш уразливих до дефіциту води. Зміна клімату та посухи ставлять під загрозу водопостачання, екосистеми та навіть роботу дунайських портів. Гідрологиня Оксана Коноваленко пояснила, чому ситуація з малими рівнями води в річках, зокрема Дністрі та Дунаї, є настільки критичною, та які наслідки це матиме для регіону.
Українські річки переживають період аномального маловоддя. Тривала відсутність опадів призвела до того, що рівень води в багатьох водоймах наближається до історичних мінімумів. Вже оголошено найвищий рівень небезпеки. Особливо критична ситуація спостерігається в басейнах Дністра та Дунаю.
Кандидатка географічних наук, фахівчиня з управління водними ресурсами Оксана Коноваленко, яка має понад 20 років професійного досвіду, розповіла про масштаби проблеми, її причини та можливий розвиток.
Маловоддя на річках України та Європи
Яка зараз ситуація з маловоддям на річках України та Європи загалом? Наскільки масштабною є ця проблема?
Сьогодні ми спостерігаємо серйозну ситуацію з маловоддям на значній частині території Європи та в Україні. В Європі сформувалася потужна посуха, яка зачепила не один басейн. Станом на середину серпня у критичній ситуації перебував Дунайський басейн. Річки Луара, По та Рейн також досягли рекордно низьких рівнів води.
В Україні ситуація подібна. Влітку фіксувалися дуже низькі рівні води, на деяких річках вони вже наближаються до історичних мінімумів або досягли їх. Це свідчить про гідрологічну посуху та дефіцит водних ресурсів. Проблема стосується не лише рівнів води, а й водозабезпечення населення, сільського господарства, енергетики, транспорту та стану екосистем.
Регіональні відмінності та тенденції
Чи є різниця між гідрологічними тенденціями на заході України та на півдні й сході, які традиційно є посушливішими?
Певна різниця, звісно, є. Південь країни більш посушливий, там є річки, які природно пересихають, і це для них нормальний режим. Схід також має менші запаси вологи, тому більш вразливий до посух. Однак загальні тенденції, на жаль, не дуже сприятливі.
Особливо показовою є ситуація з Дністром. Це басейн, який традиційно не асоціюється з такими критичними проявами маловоддя, але зараз і тут спостерігається дуже низький стік. Це свідчить про те, що проблема вже не обмежується найбільш посушливими регіонами України.
Літня межень – мінімальні рівні та витрати води влітку – є нормальним явищем для гідрологічного режиму річки. Але сьогодні ми говоримо про критично низькі рівні через практичну відсутність опадів.
Важливо розуміти, що всі гідрологічні процеси відбуваються в межах басейнів річок. Тому ситуацію потрібно оцінювати комплексно, з урахуванням усього річкового басейну.
Критичні річки України
У яких ще річках України критично знизився рівень води?
За даними Українського гідрометеорологічного центру, близькими до критеріїв маловоддя є річки басейну Прип’яті (Стир, Горинь), а також Тетерів, Рось, Південний Буг, притоки Дністра. Але найбільш критична ситуація наразі спостерігається на Дунаї та Дністрі.
Для Дністра це особливо чутливе питання, оскільки він має велике значення не лише для водозабезпечення українських міст, а й для забезпечення водою сусідньої Молдови. Тому низька водність Дністра має транскордонні наслідки.
Ситуація з Дністром
Який рівень води зараз спостерігається в Дністрі? Наскільки ця ситуація є нетиповою порівняно з попередніми роками?
Рівень води в Дністрі історично мінімальний на момент наших спостережень. Починаючи з 1985 року, за весь період експлуатації водосховищ, ми фіксуємо найнижчі рівні води.
Це новий виклик і для нас, і для всієї Європи. Ми не зовсім готові до цього – ні технологічно, ні морально. Однак, коли немає опадів, ми фактично нічого не можемо вдіяти, адже саме опади формують стік річок.
Ситуація з Дністром особливо складна, бо це транскордонний басейн. Ми маємо забезпечувати водою не лише українське населення та водокористувачів, а й враховувати потреби сусідньої Молдови, зокрема, водозабезпечення Кишинева.
Через суттєве скорочення припливу до Дністровського водосховища ми не можемо забезпечувати такі обсяги води вниз за течією, як у попередні сезони. Водночас проблеми виникають і в Україні: окремі міста та водозабори відчувають наслідки різкого падіння рівня води. Тому зараз особливо важливо раціонально управляти наявним ресурсом і одночасно забезпечити можливість стабільного водозабору для українських міст та виконання транскордонних зобов’язань.
На жаль, ситуація поки що погіршується. Якщо приплив до водосховища не зросте, ризик полягає вже не лише в обмеженні обсягів води, а й у тому, що фізично може бути недостатньо води для забезпечення необхідного стоку вниз за течією.
Вплив на екосистему Дністра
Що відбувається з екосистемою Дністра через зниження рівня води?
Зараз скоротилися площі мілководь, пересихають окремі бічні притоки. Відповідно, погіршуються умови для нересту, підвищується температура води, а концентрація розчиненого кисню знижується. Змінюються умови для підростання мальків, що може вплинути на чисельність популяцій певних видів риб та інших водних організмів. Усе це порушує умови їхнього існування.
Існує поняття екологічного стоку – мінімальна кількість води, яка має залишатися в річці для збереження екосистеми та водного балансу. Екологічний стік має відтворювати природний гідрологічний режим.
Ситуація нетипова, ми з таким ще не стикалися. Потреби у воді сьогодні більші, ніж будь-коли раніше, але ми маємо забезпечити водою не лише себе, а й екосистему.
Екосистеми мають здатність до відновлення, проте чим довшими й частішими будуть періоди маловоддя, тим складнішим буде природне відновлення.
Якість питної води
Чи впливає падіння рівня води у річках на якість питної води, яку споживають українці та європейці?
На жаль, впливає. Коли знижується рівень води, змінюється швидкість течії та природні процеси. Концентрації речовин, які надходять у водойми, залишаються приблизно такими самими, тому це може тимчасово впливати на якість води.
При низьких рівнях води температура у річках підвищується, а концентрація розчиненого кисню, відповідно, зменшується. Це також впливає на якість води.
Проблеми водозаборів
Нещодавно з’явилася інформація, що у Калуші на Івано-Франківщині критично знизився рівень води у водозаборі та водосховищі, через що місту почали відключати воду вночі. Наскільки серйозною є ситуація?
Низькі рівні води створюють проблеми для роботи водозаборів. Навіть якщо вода формально залишається доступною, технічно забрати необхідний обсяг стає дедалі складніше. Водна інфраструктура, спроєктована за кліматичних і гідрологічних умов минулого, не завжди розрахована на екстремальні умови сьогодення.
Тривала відсутність опадів призвела до суттєвого зниження рівня води. Водозабори, побудовані раніше, були розраховані на певні рівні води у водосховищах. Коли рівень води суттєво знижується, можуть запроваджуватися обмеження або застосовуватися інші методи для забезпечення населення водою. Можливі й перебої з водопостачанням, залежно від потужності помп.
Втрата природного водного режиму
Чи є в Україні річки, які фактично вже втратили свій природний водний режим?
В Україні впроваджено плани управління для всіх дев’яти районів річкових басейнів. Ми говоримо про масиви поверхневих вод – природні (річки, озера) або істотно змінені. Істотно змінені масиви – це частини річок, які зазнали значного антропогенного впливу, зокрема, каскади водосховищ і ставків.
Більшість малих річок, які живлять більші водотоки, фактично зарегульовані ставками. Це порушує природний гідрологічний режим річок і впливає на їхню здатність адаптуватися до кліматичних змін. В Україні істотно змінених масивів поверхневих вод – майже 50%.
Гідрологічний режим Дніпра
Пані Оксано, чи змінився за останні роки гідрологічний режим Дніпра?
На території України Дніпро – це каскад водосховищ, тобто істотно змінені масиви поверхневих вод. Ми не можемо розглядати Дніпро в Україні як річку в її природному стані. Його природний гідрологічний режим кардинально змінений. Дніпро повністю зарегульований великими водосховищами, у яких зберігаються значні запаси води. Тому річка Дніпро в її природному вигляді фактично втрачена – ми маємо каскад водосховищ.
Регулювання використання води з водосховищ
Як Україна регулює використання води з водосховищ? Хто визначає, скільки води можна забирати, і за якими критеріями?
На сьогодні в басейні Дністра діють обмеження водокористування. Це регулює Державне агентство водних ресурсів України, оскільки рівні води, витрати та припливи до водосховищ є критично низькими. Запроваджуються заходи, які обмежують водозабір. На першому місці – забезпечення потреб населення у питній воді. Від цього певною мірою страждає економіка, зокрема сільське господарство.
Для Дністра управління має враховувати не лише потреби українських водокористувачів, а й транскордонний характер басейну. Ми маємо одночасно забезпечити критичні потреби населення в Україні та враховувати необхідність водозабезпечення Молдови.
Прогноз для Дністра
Які, загалом, прогнози щодо Дністра: чи може рівень води відновитися найближчими роками, чи тенденція до маловоддя продовжиться?
Опади – ключовий фактор відновлення водності. Але в умовах зміни клімату ми не можемо розраховувати, що критичні періоди будуть поодинокими. Тому маємо планувати водокористування так, щоб бути готовими до повторення подібних ситуацій.
На найближчі два тижні опадів не передбачається, тому говорити про покращення ситуації складно. Але ситуація може змінитися: якщо восени та взимку буде достатньо опадів, відбуватиметься поступове відновлення водності річок і запасів води.
У перспективі кліматичні тенденції такі, що посухи ставатимуть частішими, довшими, а повторення таких періодів – частішим.
Наприклад, на Дунаї протягом останніх десяти років спостерігалося кілька посушливих періодів. Торік були критично низькі рівні води, але вже у вересні відбулися паводки. Цього літа знову критично низькі рівні. Будуть опади – поступово відновлюватиметься і водність річок.
Вплив на Дунай та логістику
Низький рівень Дунаю вже впливає на енергетику та логістику країн, через які він протікає. Які ризики це створює для України?
Дунай – важлива транспортна артерія, якою здійснюється значна частина логістики. Нинішня ситуація створює серйозні проблеми. Рівень води настільки низький, що обмежується рух суден і зменшується пропускна здатність каналів.
Ми не можемо завантажувати судна до попередніх обсягів. Відповідно, для перевезення того ж обсягу вантажів потрібно більше рейсів. Це уповільнює транспортну мережу, ускладнює логістику та збільшує вартість перевезень.
Маловоддя посилює і без того наявну логістичну вразливість України. Чим нижчими будуть рівні води, тим серйознішою ставатиме проблема з логістикою, оскільки здійснювати судноплавство буде дедалі складніше.
Воєнний вплив на річки
Окрім кліматичних чинників, Україна має ще й колосальний воєнний вплив на ті самі річки. Як руйнування гідротехнічних споруд і бойові дії позначаються на рівні води та стані річища річок?
Бойові дії безпосередньо на природний хід гідрологічного режиму не впливають. Але якщо говорити про запаси води, які створює людина, зокрема каскади водосховищ, то це вже управління водними ресурсами. Будь-яке водосховище – це запас води. Саме в частині збереження цих водних ресурсів та створених запасів води ми, на жаль, зазнаємо значних втрат. Війна накладається на кліматичний ризик і додатково зменшує нашу здатність управляти водними ресурсами.
Оскільки Україна має посушливі регіони, існували проблеми з водозабезпеченням. Саме тому були створені великі водосховища, які дозволяли мінімізувати ці ризики, забезпечуючи питне, промислове та сільськогосподарське водопостачання.
Сьогодні, коли внаслідок воєнних дій руйнуються водосховища, ми втрачаємо ці запаси води й опиняємося в критичній ситуації. Це поглиблює проблеми з водопостачанням населення, сільського господарства та промисловості.
Частково ці проблеми вирішуються завдяки будівництву та використанню водогонів. Але частина регіонів після зникнення Каховського водосховища все одно відчуває серйозні проблеми з водопостачанням.
Карта річок України через 20-30 років
Який вигляд, на вашу думку, матиме карта річок України через, наприклад, 20-30 років? Чи загрожує перетворення деяких регіонів в напівпустелі?
Я б не говорила про напівпустелі. Не думаю, що ми матимемо принципово іншу карту річок і Україна перетвориться на напівпустелю.
Існує ризик аридизації окремих регіонів, особливо півдня та сходу, але це не означає, що там з’явиться пустеля. Йдеться радше про поступове збільшення дефіциту вологи, частіші та триваліші посухи. Ми дедалі більше відчуватимемо водний стрес, коли запасів води буде недостатньо для забезпечення потреб людини і природи.
Через 20-30 років ми можемо отримати менший середньорічний стік води, довші періоди межені, а також більшу кількість малих річок, які періодично пересихатимуть. Тобто, будемо дедалі більше залежати від водних ресурсів. Зростатиме тиск на підземні води, а в перспективі можуть виникати конфлікти між різними водокористувачами.
Питання вже не в тому, чи буде вода взагалі, а в тому, чи зможемо ми забезпечити її достатню кількість для всіх потреб – населення, економіки та екосистем.
Адаптація до змін
Що можна зробити, щоб адаптуватися до цих змін і мінімізувати ризики?
Ми маємо навчитися бути адаптивними в управлінні водними ресурсами та завчасно вживати заходів, щоб мінімізувати наслідки критичних періодів. Це, зокрема, відновлення природного режиму річок, водно-болотних угідь та інших природних екосистем. Маємо розробляти стратегії адаптації до кліматичних змін – місцеві, локальні та регіональні.
Наше завдання – бути готовими до подальших кліматичних змін та зменшувати їхні наслідки. Ми маємо навчитися управляти водними ресурсами в умовах дефіциту, а не виходити з припущення, що води завжди буде достатньо. Це означає краще прогнозувати періоди посухи, раціонально розподіляти доступний ресурс, модернізувати водозабори та іншу інфраструктуру, зменшувати втрати води та завчасно визначати пріоритети водокористування.
Паралельно потрібно відновлювати природний режим річок, водно-болотні угіддя та інші природні екосистеми, які допомагають утримувати воду в ландшафті.
Важливо також враховувати кліматичні ризики безпосередньо в управлінні водними ресурсами. Наприклад, у рамках міжнародного проєкту була проведена оцінка кліматичних ризиків і вразливості Одеської області. Водні ресурси є одним із найбільш чутливих секторів, оскільки вони безпосередньо залежать від кількості та характеру опадів, температури й випаровування. Такі оцінки допомагають краще розуміти, де виникають найбільші ризики, і які заходи адаптації потрібно планувати.
На прикладі Одеської області ми працюємо над тим, щоб ці знання переходили в конкретні плани адаптації, зокрема, з фокусом на відновлення водних ресурсів, покращення управління ними та врахування кліматичних факторів у прийнятті рішень.
Це безпосередньо пов’язано і з планами управління річковими басейнами. Їхня головна мета – досягнення доброго екологічного стану вод. Це передбачає достатню кількість води для нормального функціонування водних екосистем і збереження їхніх гідрологічних умов.
Заходи, спрямовані на досягнення доброго екологічного стану річок, одночасно підвищують і здатність водних екосистем адаптуватися до кліматичних змін. Також дуже важливо, щоб такі рішення ухвалювалися на рівні всього річкового басейну. Для транскордонних річок, таких як Дністер, це означає координацію з сусідніми країнами.
Кліматичні зміни вже відбуваються, і наше завдання – не чекати наступної критичної ситуації, а підготувати систему управління водними ресурсами до таких умов заздалегідь.
За даними порталу: bessarabiainform.com