31.08.2026
Дарʼя Гниляк
Поділитися
Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter
У Києві розпочато пілотну ініціативу «Єдина електронна бібліотека», яка має на меті об’єднати міські публічні бібліотеки в єдиний інформаційний простір. Цю інформацію надала Київська міська державна адміністрація.
Сайт «Читомо» звернувся за роз’ясненнями щодо цього рішення до Оксани Бруй, президентки Української бібліотечної асоціації.
Що передбачає проєкт?
Концепцію проєкту презентував Валентин Мондриївський, заступник голови КМДА. Згідно з його словами, завдання «Єдиної електронної бібліотеки» — інтегрувати київські бібліотеки в одну систему, аби спростити роботу бібліотекарів та забезпечити комфортніші послуги для читачів: у майбутньому мешканці міста зможуть використовувати єдиний читацький документ для всіх бібліотек, переглядати наявні книги в онлайн-режимі та резервувати необхідні видання.
Наразі до системи інтегровано три дитячі книгосховища:
- Київська центральна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка;
- бібліотека № 2 для дітей Деснянського району;
- бібліотека № 119 для дітей Деснянського району.
Читацький документ, отриманий в одній із цих установ, вже є дійсним у всіх трьох. Триває процес підключення інших дитячих бібліотек столиці.
Наступним кроком буде синхронізація системи з платформами «Київ Цифровий» та «Портал послуг Києва».
«В перспективі користувачі отримають доступ до особистого кабінету, зможуть переглядати єдиний електронний каталог усіх підключених книгозбірень, здійснювати пошук книг та бронювати видання для себе та своїх дітей. Відповідний функціонал на даний момент перебуває в стадії розробки», — повідомила про подальші дії Вікторія Іцкович, директорка департаменту інформаційно-комунікаційних технологій КМДА.
Чому створюють власну систему?
Причину рішення міста щодо створення власної системи пояснив Сергій Анжияк, директор департаменту культури КМДА: до цього бібліотеки використовували інформаційні продукти, які фактично не оновлювалися з 2014 року, і значна частина цього програмного забезпечення мала російське походження.
«Тому для нас було принципово важливим розробити власну муніципальну систему, яка б відповідала сучасним вимогам київських бібліотек та їхніх відвідувачів», — зазначив він, додавши, що наразі пілотний проєкт проходить тестування на базі дитячих книгозбірень.
Анжияк додав, що тестування в дитячих бібліотеках дозволить перевірити всі процедури на практиці, вдосконалити функціонал і в подальшому розширити систему на всю мережу публічних бібліотек Києва.
«Для бібліотечних працівників це, перш за все, полегшення їхньої щоденної роботи, автоматизація процесів та можливість оперувати єдиною базою даних. Водночас ми розглядаємо цю систему і як додатковий сервіс для читачів та інших користувачів книгозбірень. Подібний підхід до цифровізації мережі бібліотек давно застосовується в інших державах, і ми також створюємо власне сучасне рішення для Києва», — пояснив директор департаменту культури.
Серед переваг системи, які відзначають у КМДА, є також можливість вести консолідовану статистику: бібліотеки матимуть змогу відстежувати динаміку видачі книг, популярність окремих видань та активність користувачів у межах усієї мережі.
Проте, Оксана Бруй, президентка Української бібліотечної асоціації, зауважила, що жодне з офіційних повідомлень КМДА не містило інформації про конкретне програмне рішення, на основі якого створюється система.
«Ми неодноразово спілкувалися з розробниками, і мені відомо, з чим вони працюють. І це чудова система з відкритим вихідним кодом нового покоління, яку вони доопрацьовують», — зазначила Бруй.
За її словами, у Києві впроваджується так звана «платформа бібліотечних сервісів» — рішення, розроблене з нуля на нових бібліотечних стандартах, зокрема IFLA LRM і BibFrame, та на пов’язаних даних, а не адаптовані до них пізніше. У перспективі, як зазначила Бруй, система має потенціал для автоматизації роботи із зовнішніми електронними ресурсами — коли видавці зможуть надавати бібліотекам електронні книги.
Експертка також висловила думку щодо назви проєкту: на її переконання, термін «електронна бібліотека» зазвичай означає повнотекстову базу даних із доступом до електронних версій документів, тоді як у Києві по суті запроваджується єдина платформа бібліотечних послуг.
Бібліотечні системи у Запоріжжі та Львові
Бруй вважає, що впровадження на рівні міст є логічним, враховуючи розміри країни, і це «великий плюс та зручність, насамперед, для користувачів». Вона навела два приклади подібних проєктів в інших обласних центрах.
Стосовно запорізької розробки «Є-книга», вона зазначила: «На мою думку, це шлях, яким не варто рухатися з бібліотечними системами. Не варто винаходити черговий власний «велосипед»».
Про львівську систему Koha Бруй висловилася так: «Це хороший варіант, бо Koha підтримує актуальні міжнародні стандарти, розроблена з урахуванням стандартних бібліотечних процесів, і досить нескладно доопрацювати те, чого потребує місцевий контекст, і в майбутньому не буде великих складнощів із переходом на нову ІТ-систему». Водночас бібліотекознавиця зауважила, що ця система орієнтована виключно на роботу з паперовими документами.
Виклики переходу
На основі єдиного читацького документа можна реалізувати й додаткові сервіси: доставку книги до найближчої бібліотеки з іншої, повернення видання в будь-якій бібліотеці незалежно від того, де його було взято, або через спеціальні пункти повернення, розташовані по місту, без прив’язки до конкретної бібліотеки та цілодобово. Подібні рішення вже функціонують за кордоном, але це стосується не лише ІТ-рішень, а й інфраструктурних змін.
Бруй зазначила, що головна складність під час переходу на нову систему — це коректне перенесення накопичених даних із попередніх систем. «Коли ж ідеться про перехід багатьох бібліотек, які до цього працювали в різних автоматизованих бібліотечно-інформаційних системах (АБІС), на одну, то завдання з перенесення даних без втрат ускладнюється в рази», — пояснила вона, додавши: «Сподіваюся, що в Києві це подолають. І сподіваюся, що не буде прийнято рішення розпочати в новій системі з нуля, заново вводячи всі книги».
Окремим викликом Бруй назвала організацію роботи з базою читачів та захист персональних даних, зокрема, питання, чи буде вона уніфікованою для всіх бібліотек, чи сегментованою, і чи зможе читач обмежити доступ до своїх даних лише однією бібліотекою. «Тут потрібно добре вивчити та пропрацювати юридичні аспекти», — зазначила вона, додавши, що спільна робота бібліотекарів із різних установ в одній системі вимагає чіткого розмежування прав доступу.
Що необхідно зробити на національному рівні
За словами Бруй, подібні муніципальні ініціативи не скасовують необхідності в загальнонаціональних рішеннях. На її думку, держава повинна забезпечити:
- Створення Національної системи централізованої каталогізації, за якою бібліографічний запис створюється одноразово, а решта бібліотек його використовують;
- Переведення національних і державних бібліотек на єдину платформу бібліотечних сервісів, оскільки більшість із них досі функціонує на застарілому російському програмному забезпеченні;
- Формування зведеного каталогу провідних бібліотек шляхом розгортання Discovery Systems;
- Реалізацію Програми інформатизації бібліотек через спрямування коштів на місця, зокрема розгортання платформ бібліотечних сервісів на рівні обласних установ, і не лише публічних.
При цьому Бруй підкреслила, що не варто об’єднувати всі бібліотеки в єдину систему, враховуючи масштаб країни. Натомість зведений каталог провідних бібліотек має демонструвати асортимент і надавати можливість, зокрема дослідникам, замовляти видання за міжбібліотечним абонементом безпосередньо на порталі — наприклад, з Львова чи Одеси до Києва чи Харкова.
Зведені каталоги варто мати не лише на національному, а й на рівні областей і міст. Зведений каталог Києва, на її думку, повинен включати не тільки публічні бібліотеки, але й національні, державні та університетські.
Бруй зазначила: «У жодному разі не слід розробляти власне програмне забезпечення з нуля. Це не буде ані швидким, ані дешевим. […] Для мене розробка програмного забезпечення з нуля за державні кошти — це їхнє нецільове використання».
Нагадаємо, що про відставання бібліотечних ІТ-систем в Україні та позицію Української бібліотечної асоціації Оксана Бруй вже писала для «Читомо» раніше. Також вона розповідала про перехід публічних бібліотек Львова та Івано-Франківська на систему Koha в межах створення Системи централізованої каталогізації.
Головне фото: ілюстративне / pexels