«Палити» чи «курити»: як правильно сказати українською — пояснення мовознавчині

В українській мові існує два варіанти написання – «курити» та «палити». Однак фахівці рекомендують надавати перевагу одному з них.

Українська мова вирізняється надзвичайною лексичною різноманітністю та багатством синонімів. Можливо, це єдина мова у світі, де можна годинами добирати синоніми до слів. Існують два слова, які часто викликають запитання: яке з них є правильним. Чи правильно говорити: «курити» чи «палити»?

Мовознавиця Аліна Острозька пояснила, яке слово є більш доречним у вживанні.

Курити чи палити: яке слово правильно використовувати в українській мові

Якщо йдеться про споживання тютюнових виробів, то яке слово буде більш доречним: «курити» чи «палити»?

Коли ми хочемо розповісти про цю шкідливу звичку, мовознавці стверджують, що можна вживати обидва слова: і «курити», і «палити».

Проте вони радять надавати перевагу саме слову «курити».

«Чому? По-перше, слово „палити“ у значенні „вживати тютюн“ запозичене до української мови з польської та має ще кілька інших значень. Наприклад, розпалювати вогонь, багаття, спричиняти пожежу або знищувати щось вогнем», — пояснює Аліна Острозька.

У такому випадку краще уникати зайвої двозначності.

Друга причина полягає в тому, що «палій» — це особа, яка знищує щось вогнем. А людина, яка вживає тютюн, є курцем.

Третя причина, чому краще використовувати слово «курити», — це кількість пов’язаних з ним слів: курець, курці, накурено, перекур.

І в народному мовленні частіше можна почути саме слово «курити»:

• Ото Ґонта з Залізняком, люльки закурили. Страшно, страшно закурили. І в пеклі не вміють так палити. (Т. Шевченко).

• Ти дай мені, синок, закурити… Зроду таких не курив. (Григорій Тютюнник).

• Ми — шваби, куримо тютюн. (П. Грабовський).

Чому слово «гімн» вважається недоречним

Ми щодня використовуємо звичні слова, не замислюючись над їхнім походженням. Одне з таких слів — «гімн», яке прийшло до нас із давньогрецької мови як позначення урочистої пісні на честь богів.

Хоча воно є офіційно закріпленим у законодавстві, воно не є питомо українським, що спонукає мовознавців звертатися до автентичних альтернатив.

В українській мові існує давній та органічний відповідник — «славень». Це слово, утворене від коренів «слава» та «славити», активно використовувалося в літературі та фольклорі, перш ніж було витіснене запозиченням.

Сьогодні вживання слова «славень» не заборонене. Використання цього варіанта як художнього або стилістичного замінника дозволяє зробити мовлення багатшим, милозвучнішим та ближчим до національної культурної традиції.

Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати