21.08.2026
Олеся Бойко
Поділитися
Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter
Міністерство культури України вже висунуло бюджетний запит щодо фінансування книжкової галузі в рамках державної ініціативи «Тисячовесна» на 2027 рік. При цьому остаточного схвалення фінансування ще не отримано, а специфічні лоти, критерії участі та механізми підтримки будуть розроблятися спільно з представниками книжкової індустрії. Цю інформацію Читомо надала заступниця міністра культури України Богдана Лаюк.
«Наразі, в другу половину серпня 2026 року, після першого етапу пітчингу президентської ініціативи «Тисячовесна», ми маємо сигнал про можливість розширення програми на книжкову сферу наступного року», — зазначила Лаюк. Вона додала, що Мінкульт вже подав бюджетний запит для книжкового напряму «Тисячовесни». Формування самої програми розпочнеться після отримання міністерством відповіді та підтвердження фінансової підтримки.
Станом на другу половину серпня ще не були затверджені ані кінцевий бюджет книжкового напряму, ані розміри підтримки для окремих проєктів, ані перелік тих, хто зможе подавати свої заявки. Однак, уже визначено коло напрямів, які потенційно можуть бути включені до програми: придбання книжок для бібліотек, підтримка дитячої книжки та читання дітей, електронні та аудіо видання, просування та розповсюдження, перекладна наукова література, забезпечення доступу до української книги за кордоном, а також великобюджетні видавничі проєкти.
Перша публічна дискусія щодо можливого книжкового напряму «Тисячовесни» відбулася 13 серпня в Івано-Франківську. У ній брали участь Богдана Лаюк, народна депутатка та заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук, співзасновниця «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка, директорка з контенту MEGOGO BOOKS Катерина Котвіцька та засновник мережі книгарень «Сенс» Олексій Ерінчак. Модератором обговорення виступив культурний менеджер Тарас Малий.
Після отримання підтвердження фінансування Мінкульт планує провести окрему стратегічну сесію за участю представників книжкової сфери. До процесу формування програми мають бути залучені Український інститут книги, видавці та інші учасники ринку, бібліотечні установи, державні інституції, культурні організації та менеджери, автори, перекладачі та критики.
«Для успішного формування програми необхідно залучити не тільки Мінкульт. Тому ми проведемо стратегічну сесію із зацікавленими сторонами галузі: Українським інститутом книги, представниками ринку, бібліотеками, державним сектором, культурними менеджерами, організаціями, письменниками, перекладачами та критиками», — зазначила Лаюк. За її словами, одним із завдань є створення «синтетичної» програми, яка б одночасно сприяла розвитку кількох аспектів книжкової сфери, а не фінансувала лише один її елемент.
«Кожна гривня, виділена на книжки та літературу в рамках «Тисячовесни», повинна бути ефективно використана. Тому ми маємо зібратися разом з галуззю, з усіма зацікавленими сторонами, щоб якомога якісніше визначити, якими мають бути навколокнижкові лоти – актуальні саме зараз, потрібні ринку в цей момент — які б вирішували виклики не лише окремої частини цієї вкрай вразливої книжкової екосистеми, а сприяли б посиленню всієї екосистеми», — підкреслила вона.
Ще одним принципом, який Мінкульт прагне втілити в програмі, є забезпечення довготривалого ефекту. Лаюк зазначила, що проєкти, які отримають державну підтримку, мають продовжувати приносити результати й після завершення фінансування. Це, на її думку, також допоможе обґрунтувати потребу в подібних програмах у майбутніх бюджетах.
Водночас у Мінкульті наголошують, що очікувати запуску «Тисячовесни» у 2027 році недостатньо. Через російські атаки книжкова галузь вже потребує термінових механізмів підтримки.
«На даний момент ключовим викликом для друкарень, видавців, книгарень та бібліотек є російські атаки. Ми спостерігаємо, як окремі гравці втрачають виробничі потужності, склади, готові тиражі. Це величезні збитки, які зараз неможливо точно оцінити, але для деяких учасників ринку втрати сягають до 100% наявних тиражів», — заявила Лаюк у коментарі Читомо.
За її словами, уряд паралельно працює над інструментами, які мають на меті підтримати галузь ще до запуску книжкової програми «Тисячовесна».
Реформи бібліотечної системи
Однією з найчастіше згадуваних пропозицій під час обговорення стали бібліотеки.
Заступниця голови комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук вважає, що бібліотеки повинні бути інтегровані в програму, аби надруковані книжки зрештою потрапляли до читачів. Водночас вона підкреслила, що саме по собі придбання книжок не вирішить проблему. Це має відбуватися паралельно з реформуванням бібліотечної мережі, модернізацією просторів та покращенням умов праці бібліотекарів. «Бібліотека — це не місце для зберігання книг, а центр громади, куди має виникати бажання прийти. Якщо там немає опалення, немає можливості перебувати довше ніж 15 хвилин, — як там проводити засідання книжкового клубу?» — зазначила вона.
Кравчук також виділила оплату праці бібліотекарів як окремий аспект цієї проблеми: на її думку, працівники бібліотек не можуть постійно підтримувати функціонування системи, фактично працюючи на волонтерських засадах.
Співзасновниця Видавництва Старого Лева Мар’яна Савка також висловилася на підтримку системних закупівель книжок для бібліотек.
Директорка з контенту MEGOGO BOOKS Катерина Котвіцька звернула увагу на книжкові проєкти, які складно реалізувати виключно за ринковими принципами через їхню високу вартість та обсяг роботи. Як приклад вона навела 14-томне видання творів Лесі Українки. За її словами, держава може надавати підтримку таким проєктам не лише на етапі створення, а й забезпечувати їхнє потрапляння до бібліотечних фондів. Така модель підтримки охоплювала б увесь ланцюг – редакторів, наукових редакторів, друкарні та бібліотеки.
Засновник мережі книгарень «Сенс» Олексій Ерінчак вважає, що перед масштабним впровадженням підтримки бібліотечної мережі державі слід ретельніше вивчити її реальний стан. За його словами, наразі відсутня повна картина щодо кількості фактично функціонуючих бібліотек та відвідуваності читачами.
Він також запропонував розглянути модель державно-приватного партнерства, за якою приватні команди могли б брати бібліотеки в управління та перетворювати їх на привабливі громадські простори. Ерінчак переконаний, що держава повинна пояснювати місцевим органам самоврядування зв’язок між якісними бібліотеками, людським потенціалом громади та її економічним розвитком.
Підтримка дитячої літератури
Одним із найбільш проблемних аспектів книжкового ринку Мар’яна Савка назвала дитячу літературу. «Я б сказала, що найскладніша ситуація на ринку зараз — це дитяча книжка. Тут потрібно діяти дуже оперативно, адже ми ризикуємо втратити покоління, яке зараз не читає, — а згодом воно не стане читачами», — зазначила Савка. За її словами, універсальні видавництва скоротили дитячі серії, в деяких випадках майже повністю, в інших — на 60–80%. Вона також стверджує, що автори, які пропонують дитячі книжки видавцям, приблизно в 90% випадків отримують відмову.
Водночас, як зазначає Савка, українські дитячі автори мають потенціал для продажу прав за кордон, і Український інститут книги вже працює в цьому напрямку. Ця проблема не є суто українською: світовий ринок дитячої книжки також переживає конкуренцію з цифровими форматами дозвілля.
Серед можливих механізмів у рамках «Тисячовесни» Савка запропонувала проведення конкурсів за різними категоріями з чітко визначеними критеріями допомоги. Підтримка дитячої книжки, на думку видавчині, має охоплювати не лише її видання, а й роботу безпосередньо з дітьми.
«Нам необхідна промоція читання серед дітей, інакше ми втратимо ціле покоління. Це означає, що слід підтримувати кваліфікованих культурних менеджерів, здатних впроваджувати системні заходи, пов’язані з цією промоцією, — залучати авторів, ілюстраторів, акторів та інших фахівців, організовувати зустрічі дітей із чудовими письменниками», — сказала вона.
Однією з фундаментальних потреб таких проєктів є навіть компенсація витрат на проїзд письменників Україною, оскільки саме транспортні витрати можуть зробити регулярні зустрічі з читачами недоступними для організаторів.
Окремим напрямком «Тисячовесни» можуть стати шкільні бібліотеки.
Євгенія Кравчук запропонувала розробити механізм, за якого книжки потраплятимуть не лише до мережі публічних бібліотек, що перебуває у віданні Мінкульту, а й до шкільних бібліотек. Оскільки останні належать до сфери Міністерства освіти і науки, це потребуватиме міжвідомчої співпраці. За словами депутатки, такий напрям можна було б інтегрувати в «Тисячовесну» на рівні гуманітарної політики уряду.
Ще один напрямок, який Кравчук пропонує врахувати в програмі, — це перекладна наукова література для університетів.
За її словами, частина студентів досі звертається до російськомовних джерел через відсутність необхідних українських перекладів, а не всі можуть читати спеціалізовану літературу англійською. Тому, на її думку, «Тисячовесна» могла б фінансувати ті сегменти книжкового ринку, де існує потреба, але звичайна комерційна модель не забезпечує достатньої кількості українських видань. Кравчук також нагадала, що Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики раніше критикував відсутність книжок у програмі «Тисячовесна» на 2026 рік.
Окремий блок обговорення стосувався цифрового книжкового контенту.
Катерина Котвіцька виділила серед проблем дефіцит ліцензійних українських аудіокнижок, електронних книжок, аудіодрам та аудіосеріалів. «Це своєрідне замкнене коло: недостатньо контенту — не розвивається інфраструктура дистрибуції», — пояснила вона. На її думку, державна підтримка виробництва цифрового контенту могла б збільшити його обсяг, що, своєю чергою, стимулювало б розвиток інфраструктури поширення.
Котвіцька вважає, що в Україні достатньо ІТ-фахівців, здатних створювати цифрові книжкові продукти, однак ринку потрібен початковий імпульс. Водночас вона підкреслила, що цифрова книжка не повинна витісняти паперову: різні формати мають існувати в межах єдиної екосистеми.
Книжкові клуби
Під час дискусії Катерина Котвіцька також згадала про книжкові клуби як локальні центри, що можуть впливати навіть на формування бібліотечних фондів. MEGOGO BOOKS створив окремий хаб для книжкових клубів, де користувачі можуть знайти спільноту за містом, форматом або тематикою. За словами Котвіцької, у Польщі книжкові клуби, зокрема, формували читацький попит у бібліотеках, а фонди поповнювалися саме тими книжками та в тій кількості, яка була необхідна конкретній громаді.
Олексій Ерінчак вважає, що однією з головних проблем українського книжкового ринку є не брак змісту як такого, а брак ресурсів для його розповсюдження. За його словами, навіть якісний проєкт, отримавши грант, може залишитися майже непомітним, якщо не матиме бюджету на дистрибуцію та рекламу.
Він зазначив, що читачі досі можуть приходити до книгарень з переконанням, що «українською нема що читати», хоча українські видавництва щороку випускають значну кількість книжок. «Я переконаний, що «Тисячовесна» мала б підтримати проєкти, які готові популяризувати читання серед широкої аудиторії, фінансово допомагаючи саме їхній дистрибуції. Я можу провести чудову кампанію в «Сенсі», але, вибачте, в мене немає 10–20 мільйонів гривень, щоб охопити нею всю Україну — мою кампанію побачать 200–500 тисяч людей, залежно від бюджету. Якщо ж долучиться держава зі своїми ресурсами — її побачить значно більше людей», — прокоментував Ерінчак.
Підтримка для українців за кордоном
Євгенія Кравчук наголосила, що при формуванні книжкового напряму не варто обмежуватися читачами в межах України. За її словами, одна з найчастіших потреб, яку озвучують українці за кордоном, — це доступ до українських книжок, особливо для сімей з дітьми. Вона запропонувала розглядати не лише доставку друкованих книжок, а й цифрові підписки та інші способи легального доступу до електронних видань.
Загалом, станом на серпень 2026 року, книжковий напрям «Тисячовесни» ще остаточно не сформований: Мінкульт подав бюджетний запит, і після підтвердження фінансування планується спільне з представниками галузі визначення конкретних напрямів та умов участі. Серед потенційних напрямів – закупівлі для бібліотек, підтримка дитячої книжки та читання, цифровий контент, перекладна наукова література, дистрибуція та забезпечення доступу до українських книжок за кордоном.
Фото: Мінкультури