Наукові висновки можуть виявитися значущими для майбутніх пошуків методів терапії при порушеннях пам’яті.
Пам’ять / © Pixabay
Нещодавнє дослідження науковців продемонструвало, що спогади можуть зберігатися навіть після значної перебудови мозку та втрати більш ніж половини синаптичних зв’язків, залучених до їх кодування.
Про це повідомляє видання NewScientist.
«Видалення спогадів, можливо, є складнішим завданням, ніж ми припускали», — прокоментував Стів Рамірес з Бостонського університету, який не брав участі у цьому дослідженні.
Команда дослідників з Окінавського інституту науки і технологій під керівництвом Кадзумаси Танаки досліджувала механізми збереження інформації в мозку під час стану, схожого на анабіоз. Мишам було сформовано спогад про страх, пов’язаний із певним запахом. Потім близько половини тварин було поміщено на два дні у штучно індукований стан анабіозу.
Через п’ять днів миші, які пережили цей стан, продовжували виявляти реакцію страху на знайомий запах. Водночас, аналіз мозку показав, що в їхньому гіпокампі — ділянці, яка відіграє ключову роль у формуванні пам’яті — було втрачено понад 50% синапсів на енграмних нейронах, що беруть участь у кодуванні спогадів.
Не всі зв’язки можуть бути однаково важливими
Вчені виявили, що під час перебудови мозку зберігалися синапси, щільно сконцентровані на поверхні енграмних нейронів. Натомість, частина інших зв’язків зникала, але відновлювалася протягом доби після виходу з цього стану.
Це може свідчити про те, що кластеризовані синапси відповідають переважно за зберігання самої інформації, тоді як інші зв’язки можуть сприяти доступу мозку до спогаду.
Як це допоможе у боротьбі з порушеннями пам’яті
Дослідники вважають, що отримані результати сприяють глибшому розумінню фундаментальних механізмів довготривалої пам’яті. За словами науковців, вони також можуть бути важливими для подальших пошуків методів лікування порушень пам’яті.
Зокрема, вплив на молекулярні механізми, що сприяють збереженню енграмних синапсів, потенційно може відкрити нові шляхи для запобігання або сповільнення погіршення пам’яті.
Водночас, поточні результати отримані на експериментах з мишами і поки що не означають, що подібний підхід може бути застосований для терапії людей.
Нагадаємо, раніше вчені дійшли висновку, що переважна більшість нервових клітин у мозку не обмежується виконанням лише однієї специфічної функції.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати