Згідно з аналізом даних, охоплених понад трьома мільйонами осіб, дослідники виявили закономірність, яка раніше практично не досліджувалася. Йдеться про вплив дорожнього шуму на ймовірність розвитку хвороби Паркінсона.
Автомобільний шум може мати зв’язок із ризиком хвороби Паркінсона / © УНІАН
Постійний вплив шуму від автотранспорту може бути асоційований з підвищеною небезпекою розвитку хвороби Паркінсона. Такий висновок зробили данські науковці, вивчивши дані понад 3,1 мільйона мешканців країни. Водночас, дослідження показало, що наявність більш тихої сторони оселі може частково знижувати цей ризик.
Цю інформацію опублікувало видання Earth.com.
Наукове дослідження очолила епідеміологиня Метте Соренсен з Данського інституту раку. Для проведення роботи вчені скористалися національними реєстрами Данії та оцінили рівень дорожнього шуму поблизу кожного житлового будинку, починаючи з 1990 року. Для кожного помешкання було визначено два показники: рівень шуму біля найбільш гучного фасаду та біля найбільш тихого боку.
Згодом дослідники проаналізували медичні дані понад 3,1 мільйона осіб віком від 40 років за період з 2000 по 2017 рік. Протягом цього часу у країні було зафіксовано 20 587 нових випадків хвороби Паркінсона.
Отримані результати свідчать, що зі збільшенням рівня дорожнього шуму зростала і ймовірність розвитку захворювання. Зокрема, підвищення шуму приблизно на 12 децибелів біля найбільш гучного фасаду будинку було пов’язане зі збільшенням ризику хвороби Паркінсона приблизно на 3%.
Ще більш виражений зв’язок вчені виявили для тихого фасаду. За їхніми розрахунками, зростання рівня шуму приблизно на 9 децибелів з цього боку відповідало підвищенню ризику розвитку захворювання приблизно на 4%.
Окремий аналіз стосувався житлових будинків, де різниця між найгучнішим і найтехішим боками складала щонайменше 10 децибелів. Особи, які проживали в таких оселях, рідше стикалися з хворобою Паркінсона порівняно з мешканцями будинків, які були однаково відкриті до дорожнього шуму з усіх сторін. Такий ефект був помітний за рівня шуму понад 50 децибелів.
Автори дослідження висловлюють припущення, що тихий бік помешкання може сприяти покращенню умов для сну, особливо якщо саме там розташована спальня. Водночас вони підкреслюють, що дослідження не містило інформації щодо конкретної кімнати, в якій спали учасники.
Після врахування наявності тихого фасаду, зв’язок між шумом біля гучного боку будинку та ризиком хвороби Паркінсона став ще більш очевидним. У такому випадку ризик зростав уже приблизно на 6%, що, на думку авторів, може вказувати на захисний ефект більш тихої частини житла.
Під час аналізу науковці також врахували низку інших чинників, які могли вплинути на отримані результати. Серед них: рівень доходу та освіти, кількість осіб у домогосподарстві, щільність населення, наявність зелених зон, а також забруднення повітря, зокрема дрібнодисперсними частинками. Для певної групи учасників були також доступні дані щодо куріння та рівня фізичної активності. Навіть після коригування цих показників виявлений зв’язок залишався статистично значущим.
На думку дослідників, дорожній шум впливає на організм не через слуховий канал, а як постійний фактор стресу. Під час сну він може стимулювати нервову систему, збільшувати частоту серцевих скорочень та активізувати вироблення гормонів стресу — кортизолу та адреналіну. Вчені припускають, що тривалий вплив таких процесів може сприяти запаленню та порушенню функціонування клітин, хоча саме це дослідження не розглядало біологічні механізми безпосередньо.
Автори зазначають, що дорожній шум можна розглядати як один із чинників навколишнього середовища, пов’язаних із підвищеним ризиком розвитку хвороби Паркінсона. На їхню думку, отримані висновки можуть бути корисними для міського планування. Зокрема, при розробці проєктів житлових будинків варто передбачати фасади та внутрішні двори, захищені від шуму, оскільки такі рішення можуть позитивно впливати не лише на рівень комфорту, а й на стан здоров’я мешканців.
Нагадаємо, британець Пітер Бітем вирушив на Гран-Канарію, щоб відсвяткувати перемогу над раком підшлункової залози, але вже на другий день відпустки почав блювати кров’ю. Через розрив виразки він ледь не загинув і потребував семи переливань крові після повернення на батьківщину.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати