Мільярди кілометрів, що розділяють Плутон та Титан, несподівано виявилися пов’язані спільною таємницею. Космічний телескоп Джеймса Вебба (JWST) зафіксував на обох цих небесних тілах ідентичний невідомий хімічний відбиток.
Плутон / © Unsplash
JWST ідентифікував однакову невизначену хімічну сигнатуру як на Плутоні, так і на Титані, супутнику Сатурна. Науковці наразі не змогли точно встановити, яка саме субстанція чи сполука генерує цей сигнал.
Про це інформує видання ScienceAlert.
Міжнародна команда дослідників, очолювана астрономом Бруно Безаром із Французького національного центру наукових досліджень (CNRS), провела це дослідження.
Незважаючи на величезну дистанцію між Плутоном і Титаном, ці два космічні об’єкти демонструють схожі характеристики. Вони багаті на азот і вуглеводні, а також мають атмосфери, де під впливом сонячного випромінювання утворюються серпанки з аерозолів.
Титан, відкритий у 1655 році, оточений щільною атмосферою, яка ускладнює вивчення його поверхні. Проте, завдяки місії Cassini, вченим вдалося встановити наявність на цьому супутнику озер з рідкого метану та етану, дюнних полів, гір і тектонічних структур. Титан також розглядається як об’єкт для вивчення пребіотичної хімії, враховуючи його азотну атмосферу, наявність метану, річок, озер та сезонних змін.
Під час вивчення Титана, інфрачервоний космічний телескоп JWST зареєстрував незвичну особливість поглинання світла. Цей же сигнал був незалежно зафіксований двома різними приладами телескопа.
Характеристики поглинання в інфрачервоному спектрі є ключовими для визначення хімічного складу речовин, оскільки кожна молекула має унікальний спектральний відбиток. Однак, цього разу отриманий сигнал не відповідає жодній з відомих речовин.
В рамках окремої спостережної програми JWST виявив подібну особливість і на Плутоні. Там цей сигнал виявився виразнішим, ніж на Титані.
За даними дослідників, сигнал, імовірно, походить із поверхні обох небесних тіл, а не з їхніх атмосфер. Науковці порівняли його з десятками відомих сполук, включаючи бензол, ацетилен, кетен та пропадієн, але жодна з них не показала переконливого збігу.
Одним із можливих пояснень є те, що сигнал може бути спричинений вже відомою сполукою, спектральні властивості якої змінюються через взаємодію з іншими речовинами або при перебуванні у іншій фізичній формі.
Надалі вчені планують провести додаткові спостереження для визначення точного місця виникнення сигналу на поверхні Титана. Очікується, що місія NASA Dragonfly, яка прибуде до супутника в середині 2030-х років, надасть можливість детально вивчити потенційні сполуки зблизька.
Нагадаємо, китайський космічний апарат Tianwen-2 вперше в історії передав детальні зображення квазісупутника Землі Камоалева (2016 HO3), якого часто називають «міні-місяцем». Це перші плани цього рідкісного астероїда з близької відстані.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати