Луганський медичний університет, незважаючи на дві зміни локації, зберіг відданість клятві Гіппократа та Україні.
Луганський медичний університет двічі змінював свою адресу: спочатку, після подій 2014 року – з Луганська до Рубіжного, а потім, у квітні 2022 року – до Рівного. Заклад не зник з освітньої карти України – його діяльність жодного дня не припинялася.
Як оцінюють цей ресурс у Рівному, як розвивається виш, яких потреб він зазнає – ці питання обговорювалися в Рівному під час заходів, присвячених 70-річчю університету.
Також Укрінформ розповість про студентів, викладачів та випускників Луганського медуніверситету.
ДВІЧІ РЕЛОКОВАНИЙ: НЕ ВИЖИВАННЯ, А ПРОГРЕС
Біля навчального корпусу університету в центральній частині Рівного очікують на гостей – зранку прибувають учасники наукової конференції, яка проходила в ці дні, готуються зустріти також поважних запрошених.
Спочатку завітав на медико-фармацевтичну конференцію – там якраз обговорювали жіноче здоров’я, вплив війни на нього. Триває професійна дискусія, але перед своєю доповіддю керівниця кафедри акушерства, гінекології та дитячих хвороб, кандидатка медичних наук, доцентка Нелля Корнієць, зі сльозами на очах, зачитує привітання від колеги – медикині з Рубіжанської лікарні, з якою познайомилася у 2015 році в Рубіжному. Відтоді вони підтримують зв’язок та співпрацюють.
Згодом запитую пані Неллю, що, на її думку, є унікальним саме для їхнього вишу. Вона відповідає – студентоцентризм. Обговорюємо теми, що прозвучали на конференції.
«Вплив війни на жіноче здоров’я – ми цією проблемою займаємося тривалий час, “підняли” її у 2014 році, фокусуючись на вимушених переселенках», – розповідає пані Нелля. За її словами, жінки – навіть ті вимушені переселенки, які встигли виїхати вчасно і не зазнали руйнівного впливу російського вторгнення, стикаються з проблемами, зокрема, під час вагітності.
«Вони інакше сприймають свою вагітність, тривожаться щодо неї, адже вважають, що не можуть забезпечити безпеку цій дитині. Це призводить до того, що у жінки дуже часто виникає загроза переривання вагітності», – зазначає Нелля Корнієць.
Вона додає, наскільки важливо готуватися до вагітності – і це стосується не лише збалансованого харчування та відпочинку. Багато пацієнток наразі не мають можливості отримати консультацію фахівця, перебуваючи близько до зони бойових дій або безпосередньо в ній.
Далі приєднуюся до екскурсії по університету, організованої для гостей, серед яких – семеро народних депутатів від Рівненської та Луганської областей. Вони спілкуються зі студентами, обговорюють, зокрема, доцільність зниження прохідного балу для вступу до медичного вишу – виникає дискусія щодо того, яким саме має бути цей показник.
На дверях аудиторій та лабораторій вказано, що вони були відремонтовані та обладнані в рамках реалізації проєкту, що співфінансується Європейським Союзом. Так само виш інформував про ремонт кімнат у гуртожитку за рахунок грантових коштів, а Центр симуляційної підготовки було створено в межах реалізації проєкту «Підтримка відновлення та розвитку Луганського державного медичного університету» за фінансової допомоги ЄС.
Ректор університету Сергій Смірнов констатує, що багаторічна історія закладу демонструє його здатність до розвитку навіть у найскладніших умовах. Він підкреслив, що заклад не лише зберіг кадровий потенціал, а й примножив його, зберігаючи освітні традиції.
«Ми двічі були змушені фактично відбудовувати університет з нуля – у 2014 та 2022 роках. Однак нам вдалося зберегти найцінніше – наш колектив і високу якість підготовки фахівців», – зазначив він.
За його словами, у Луганську в університеті працювали майже 400 викладачів, третина з яких переїхала до Рівного. Частина людей, на жаль, залишилася на окупованих територіях, хтось переїхав до інших міст України, а також за кордон. В університеті наразі працюють як викладачі-переселенці, так і представники місцевої громади.
Ректор зазначає, що університет не лише продовжує освітній процес, але й активно розвивається, впроваджує сучасні навчальні технології, розширює міжнародну співпрацю.
«Ми отримали гранти від ЄС, від окремих закордонних організацій. Таким чином, ми маємо як бюджетне фінансування, яке забезпечує нам Міністерство охорони здоров’я, так і додаткове – зокрема, завдяки грантам. Це стимулює розвиток матеріально-технічної бази. Також є гранти, спрямовані на обмін студентами та викладачами», – розповідає ректор.
Він бачить завдання закладу у створенні для студентів можливостей для самореалізації.
Про вміння університету ефективно працювати з грантами згадував під час круглого столу начальник Рівненської ОВА Олександр Коваль. Посадовець, зокрема, висловив подяку вишу за ефективне використання ресурсів. «Не маючи таких великих обласних чи місцевих бюджетів, які б могли вам додатково допомогти, ви успішно знаходили грантові кошти від міжнародних партнерів. Я постійно наголошував нашим закладам та територіальним громадам: беріть приклад того, як можна ефективно працювати з іноземними фондами», – говорить Коваль.
ФОРМУВАННЯ ЦЕНТРУ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
Очільник Рівненщини також вважає, що Луганський медичний університет та Луганський онкодиспансер (також переміщений до області) стали візитними картками регіону. За круглим столом зазначили, до речі, що якщо Луганський медуніверситет єдиний профільний виш на Рівненщині, то онкодиспансер, переміщений до міста Сарни, створює також здорову конкуренцію місцевим онкологам.
Перший заступник голови Рівненської облради Микола Кучерук підкреслив важливість того, що область отримала освітню школу Луганського університету, яка формувалася протягом 70 років.
«На сьогоднішній день у наших восьми обласних закладах функціонують клінічні бази Луганського університету», – зазначає Кучерук.
Тепер, за словами Коваля, постало завдання посилити матеріально-технічну базу університету: вишу бракує простору, він уже “переріс” приміщення, в яких розташований. Розширення є необхідним, адже університет користується попитом – нині тут навчається багато мешканців області, він має стати центром медичної освіти.
Випускники, які приїхали привітати університет, з ностальгією згадують матеріальну базу вишу в окупованому Луганську – університетське містечко, плани щодо будівництва власної клініки.
Заступниця голови Луганської ОДА Катерина Безгинська додала, що університет є прикладом єднання та свідченням того, як можна виживати й розвиватися навіть у таких надзвичайно складних умовах. Вона наголосила, що після 2022 року на Луганщині залишилося чотири університети, їх вдалося врятувати, оскільки існували наміри “приєднати” їх до інших закладів.
«Перша евакуація – втрата матеріально-технічної бази, інфраструктури, подальше відновлення. Було докладено величезних зусиль, залучено інвестиції та бюджети різних рівнів для того, щоб ми змогли розгорнути діяльність закладу в Рубіжному. Потім – друга релокація, виникло багато питань щодо евакуації студентів та викладацького складу. Ми це успішно здійснили. Відновлення відбулося на Рівненщині. У цьому процесі було залучено багато зусиль Міністерства охорони здоров’я та місцевої влади, яка надала всебічну підтримку та створила умови для відновлення в Рівному. Варто зазначити, що ці дві релокації жодного дня не переривали навчального процесу», – зазначає Безгинська.
Ректор вишу також підкреслив: «Так, ми не переривали навчальний процес ні на секунду, ні на хвилину, ні на годину. Нам вдалося релокувати та вивезти з Рубіжного, попри всі труднощі, наших викладачів та студентів. Коли розпочалася повномасштабна агресія Російської Федерації, ми перейшли на дистанційне навчання та роботу. До осені 2022 року тривала дистанційна форма навчання, а потім поступово ми перейшли на очну форму, що є надзвичайно важливим для студентів-медиків. На сьогодні в нашому університеті навчається майже 1,5 тисячі студентів та інтернів», – повідомляє ректор.
Він також висловив подяку владі Рівненщини та госпіталю в Клевані, які підтримали релокований виш у перші тижні перебування в області. «Відразу нам було передано корпус в одному з найкращих районів Рівного, і це стало поштовхом для подальшого розвитку університету», – говорить ректор. Таким чином, виш тепер має можливість не лише виживати, а й рухатися вперед.
ВІДЧУТТЯ БЕЗПЕКИ
Університет – це історії людей, які втратили свої домівки.
Директорка Центру симуляційного навчання та оцінювання університету Дарія Чередниченко – родом з Луганщини.
«Університет – моя альма-матер. Мій професійний шлях розпочався у 2016 році саме з Луганського медичного університету, який вперше був релокований до Рубіжного», – згадує Дарія.
Повномасштабне вторгнення вона зустріла на Луганщині, будучи лікаркою-інтерном. Проходити інтернатуру їй вдалося в Рівному. Для неї було важливо, що рідний університет надав їй таку можливість, ад
«Питання про те, чи залишатися в окупації, в мене навіть не виникало. Хоча, наприклад, раніше я взагалі нікуди не виїжджала за межі Східної України, навіть у Києві до того ніколи не була. Тому я вдячна за можливість, незважаючи на все, пройти дуже якісну інтернатуру вже на Рівненщині – вдячна університету та рівненським лікарям. А далі університет надав мені робоче місце, і я вже три роки тут працюю», – говорить Дарія.
І додає, що симуляційний центр є важливою ланкою для будь-якого вишу.
«Саме в симуляційному центрі ми запобігаємо помилкам, які можуть трапитися під час реальних клінічних випадків. У центрі ми можемо відпрацьовувати навички без шкоди для людського здоров’я. Ми розширюємося, у нас є багато різних блоків: хірургічний, терапевтичний, акушерсько-гінекологічний, реабілітаційний», – розповідає Дарія.
Вона вважає, що українська медична освіта є дуже якісною, а виші – конкурентоспроможними.
Студентка 6-го курсу Єлизавета Краснопольська – з Луганська. Її родина виїхала вслід за університетом – було вкрай важливо продовжити навчання саме тут, у цьому виші навчалася і мама Єлизавети. Хоча, за її словами, це було непросто, адже це вже друга адаптація до нових умов – спочатку Рубіжне, а потім ще й Рівне. У ці складні роки вона повністю зосередилася на медицині та навчанні. Університет забезпечив найнеобхіднішим – гуртожитком та створив належні умови для навчання. А ще вона вдячна громаді Рівненщини – за гостинність та відчуття безпеки.
«Своє майбутнє я пов’язую з акушерством-гінекологією – за прикладом матері», – уточнює Єлизавета.
Нині ж на студентських лавах поруч із вимушеними переселенцями навчаються місцеві мешканці. Як, наприклад, студентка першого курсу Анна Руднік, яка буде першою медикинею у своїй родині. Свій вибір саме Луганського медуніверситету вона пояснює можливістю навчатися у рідному місті. А ще перед вступом вона відвідала дні відкритих дверей, і все побачене їй дуже сподобалося.
«Нам показали симуляційний центр, усе нове. Тож чому б і ні? База хороша», – зазначає вона.
УНІВЕРСИТЕТ – АМБАСАДОР ЛУГАНЩИНИ
Виконувач обов’язків декана медико-фармацевтичного факультету Дмитро Олійник закінчив цей виш у 2022 році. Він також родом з Луганщини і виїхав разом зі своїм університетом. Каже, що університет дав йому дуже багато, а він, зі свого боку, вважає своїм обов’язком його розвивати.
«Медичний університет співпрацює з провідними медичними закладами Рівненщини, які є нашими клінічними базами. Спочатку студенти відпрацьовують свої знання в симуляційному центрі, а потім – на клінічних базах», – розповідає Дмитро Олійник.
Також, за словами Олійника, керівництво вишу докладає значних зусиль для відкриття університетської клініки – це стане потужним стимулом для розвитку як університету, так і медичної сфери Рівненщини. Ідею відкриття клініки підтримує і Нелля Корнієць. За її словами, це надасть можливість їй та її колегам – висококваліфікованим лікарям – надавати щоденну допомогу пацієнтам.
Під час круглого столу також порушувалося це питання, і прозвучала підтримка цієї ідеї від народних депутатів.
Ще один із випускників, який приїхав привітати рідний університет з ювілеєм, – кандидат медичних наук Юрій Черних. У цивільному житті він відомий в Україні онкогінеколог, нині – військовий лікар-хірург.
«Я понад 20 років тому закінчив Луганський медичний університет. Цей виш навчив мене абсолютно всьому в житті – як ставитися до людей, до своїх обов’язків, як служити своїй країні, сформував мій світогляд», – говорить Юрій Черних.
У перший день повномасштабного вторгнення лікар добровільно вирушив на фронт.
«Росіяни наступали на Київ. Ми з моєю родиною знали, що таке окупація, – ми раніше тікали з Луганської області. І я вирішив, що маю піти і допомогти людям захищати країну», – розповідає він.
Тоді його призначили начальником медичної служби батальйону територіальної оборони. Нині Юрій Черних – командир передового хірургічного відділення.
«Не можу сказати, що я в захваті від цієї роботи, але я мушу її виконувати, хоч і не підлягаю призову. Служив на всіх напрямках, окрім Запорізького», – зазначає Юрій.
Рідний виш він називає амбасадором Луганщини.
Довідково. Луганський медичний університет – це понад 50 тисяч випускників-лікарів. Його випускники працюють у 72 країнах світу. ЛДМУ сьогодні – це: сучасні лабораторії та симуляційний центр, два факультети та десять спеціальностей. Понад 1500 студентів та слухачів, понад 100 іноземних студентів, більше ніж 130 викладачів, 24 доктори наук, 56 кандидатів наук, понад 200 наукових публікацій щорічно. Щороку у виші випускають понад 200 лікарів. Найстарший студент – Морей Джеймс (Ірландія), розпочав навчання у 78 років.
Ірина Староселець, Рівне
Фото авторки та надані університетом