Свіжі заміри Юпітера продемонстрували невідповідності з інформацією, отриманою під час місій 1970-х років.
Юпітер / © NASA
Юпітер визнаний найбільшою планетою в Сонячній системі вже понад півстоліття, проте новітній аналіз відомостей NASA засвідчив: його обриси й конкретні габарити було оцінено невірно. Група з Інституту науки Вайцмана спільно з інтернаціональними колегами оприлюднила найакуратніше обчислення параметрів газового велетня.
Про це інформує видання Phys.
Дослідження ґрунтується на 26 нових обчисленнях космічного апарату Juno, орбіта якого з 2021 року надає можливість пролітати за Юпітером стосовно Землі. Саме таке розташування дозволило відстежити переломлення радіосигналів в його атмосфері та сформувати оновлену модель конфігурації планети.
Юпітер виявився стрункішим, ніж вважалося раніше
Дослідження засвідчило, що на екваторі Юпітер приблизно на 8 кілометрів вужчий, а в ділянці полюсів — на 24 кілометри більш плескатий. Це вказує на те, що планета має більш витончений профіль і більш виражене сплющення, ніж реєстрували попередні заміри близько пів століття тому.
Раніше форма Юпітера визначалася лише за кількома радіовимірюваннями, здійсненими під час місій Voyager і Pioneer у 1970-х роках. Натомість апарат Juno, котрий функціонує біля планети з 2016 року, надав науковцям одразу десятки свіжих обчислень.
Аналізуючи переломлення сигналів, дослідники змогли побудувати деталізовані карти температури та густини атмосфери Юпітера. Це не тільки уточнило його конфігурацію, а й допомогло краще узгодити моделі внутрішньої структури планети з даними про гравітацію та атмосферні процеси.
Вчені підкреслюють, що навіть різниця в кілька кілометрів має велике значення для розуміння того, як улаштовані газові гіганти. Юпітер виступає зразком для дослідження подібних планет як у Сонячній системі, так і за її межами, тому нові заміри можуть вплинути на уявлення про формування й еволюцію планет в цілому.
Особливу роль у дослідженні відіграли потужні вітри Юпітера, які до цього не враховувалися належним чином. Їх включення допомогло пояснити колишні розбіжності між спостереженнями та теоретичними моделями й дозволило зазирнути глибше під хмарний покрив планети.
В майбутньому розроблені методи мають намір застосувати для аналізу даних нових міжпланетних місій, що дозволить ще точніше досліджувати атмосферу та надра газових гігантів.
Нагадаємо, астрономи відкрили нову потенційно придатну для життя планету приблизно за 146 світлових років від Землі. Температура на її поверхні може опускатися нижче –70 °C.