Нове наукове дослідження роз’яснює, чому часте використання води в пляшках викликає заклопотаність у науковців.
Питна вода
Вода в пляшках, яку чимало людей розглядають як надійний і зручний варіант, може бути причиною великої кількості мікропластику в людському тілі. Такий висновок зробила науковиця Сара Саджеді, яка проаналізувала більше ніж 140 наукових праць, які стосуються впливу пластикових часток на здоров’я людини.
Про це повідомило інтернет-видання earth.com.
Ідея дослідження з’явилася після мандрівки Саджеді на острови Пхі-Пхі. Вона розповідає, що замилувалася видами Андаманського моря, але, глянувши вниз, побачила численні пластикові відходи, серед яких найбільше було пляшок з водою. Цей випадок змусив її поміркувати над обсягами вживання пластику та повернутися до навчання в Університеті Конкордія для отримання наукового ступеня доктора філософії.
За результатами аналізу досліджень, люди щороку можуть ковтати приблизно від 39 до 52 тисяч одиниць мікропластику. За оцінками дослідників, у тих, хто постійно вживає воду з пляшок, ця цифра може зростати ще приблизно на 90 тисяч одиниць. Мікропластик має дуже малий розмір — іноді лише тисячну частину міліметра, а нанопластик є ще меншим.
Пластикові пляшки можуть виділяти частинки під час виготовлення, зберігання або нагрівання. Наприклад, якщо пляшку залишити у жаркому автомобілі, цей процес може прискоритися. На відміну від мікропластику, який потрапляє в тіло через харчовий ланцюг, вода в пляшках поставляє такі частинки безпосередньо під час пиття.
Найдрібніші частинки мають здатність проникати крізь біологічні перешкоди організму. Деякі з них можуть потрапляти в кров або накопичуватися у внутрішніх органах. Дослідження пов’язують мікропластик із хронічним запаленням, гормональними збоями, оксидативним стресом, неврологічними розладами та онкологічними захворюваннями. Нанопластик може проникати в клітини та взаємодіяти з ДНК і протеїнами.
Окрім пластикових часток, у воду можуть потрапляти і хімічні домішки з матеріалу пляшок. Зокрема, мова йде про бісфеноли та фталати, які можуть вивільнятися під час нагрівання або повторного використання тари. Ці речовини здатні впливати на гормональну систему та імунітет, а деякі з них вже пов’язують із збільшеним ризиком раку.
Вчені наголошують, що оцінити масштаби проблеми важко, тому що різні методи дослідження мають обмеження. Деякі прилади можуть знаходити дрібні фрагменти, але не визначають їхній склад, інші — навпаки. Найбільш дорогі технології поєднують обидві функції, проте застосовуються нечасто. Через це міра впливу, особливо нанопластику, може бути заниженою.
Незважаючи на обмеження одноразового пластику в багатьох державах, вода в пляшках часто лишається поза увагою регуляторних органів. Саджеді зауважує, що така вода може бути виправданою у кризових ситуаціях, але не має використовуватися щоденно. На її погляд, основним кроком є підвищення поінформованості людей про довготривалий вплив постійного вживання.
Дослідники також звертають увагу на альтернативні рішення, зокрема використання багаторазових ємностей і розвиток публічних станцій для наповнення води. Робота Саджеді здійснена у співпраці з науковцями Чуньцзян Анем та Чжи Ченем і закликає суспільство швидше реагувати на питання пластикового забруднення.
Нагадаємо, нещодавно біологи вивчили ДНК комарів і з’ясували, що ці небезпечні комахи почали цілеспрямовано полювати на наших пращурів ще 1,8 мільйона років тому в Південно-Східній Азії.