Натуральне джерело походження субстанції не є гарантією її нешкідливості. Певні біотоксини здатні спричинити параліч, пошкодження органів та летальний кінець навіть у мінімальних кількостях.
Отрута / © pixabay.com
У природному середовищі існують отрути, котрі здатні уражати життєво необхідні системи людського організму та являти собою смертельну загрозу навіть у незначних дозах. Такі токсини продукують рослини, тварини, гриби й мікроорганізми — переважно для захисту від ворогів.
Про це інформувало видання Discover Wildlife.
Оцінювати та зіставляти отруйність важко, оскільки вона залежить від виду, стану сполуки та методу потрапляння в організм — перорально, інгаляційно, внутрішньовенно тощо. Для орієнтиру застосовують показник LD50 — дозу, котра є летальною для половини піддослідних звірів (мг речовини на кг ваги тіла), але такі порівняння рекомендують робити обачно.
Серед найбільш небезпечних біотоксинів називають тетродотоксин, який знаходиться переважно в печінці та репродуктивних органах деяких риб (зокрема риби фугу) і зустрічається також у певних амфібій, головоногих та молюсків. За відомостями CDC, отруєння людей трапляється, коли органи риби неналежним чином оброблені та спожиті в їжу: тетродотоксин блокує передавання імпульсів від нервів до м’язів і провокує наростаючий параліч.
До списку включено й абрин — токсин із зерен рослини розарію, поширеної в тропічних регіонах. У статті вказується, що одне зерно може містити достатню кількість абрину, щоб убити дорослу людину, а CDC пояснює дію речовини тим, що вона проникає в клітини та припиняє утворення білків, унаслідок чого клітини гинуть.
Окремо згадується ботулотоксин, який продукує бактерія Clostridium botulinum в умовах обмеженого вмісту кисню. Токсини блокують нервові функції та можуть призвести до паралічу мускулатури й дихання. За даними ВООЗ, ботулотоксини належать до найсмертоносніших речовин, відомих нині; ботулізм у людей найчастіше описують як харчове отруєння через неправильно приготовану їжу, хоча вказані й інші способи — інфекція у немовлят, ранові інфекції та вдихання.
Серед морських токсинів названо майтотоксин, який виробляє динофлагелят Gambierdiscus toxicus у тропічних і субтропічних зонах Тихого океану. Його пов’язують із отруєнням цигуатерою після вживання тропічної рифової риби, що містить токсин, а також відзначається, що майтотоксин впливає на функціонування клітин.
Окремий розділ присвячено грибам: бліда поганка (Amanita phalloides) пов’язана приблизно з 90% летальних випадків отруєнь грибами у світі (з посиланням на The Guardian). Гриб продукує декілька груп токсинів, а найбільш смертоносним названо α-аманітин. У матеріалі вказано, що споживання «смертельної шапки» може призвести до печінкової та ниркової недостатності, енцефалопатії та смерті протягом одного–семи днів.
Також у переліку — дигоксин/дигітоксин із наперстянки (Digitalis), які можуть бути фатальними при потраплянні всередину; вказані можливі ознаки — нудота, блювання, діарея, дезорієнтація, розлади зору та серцеві аритмії. Серед найотруйніших мікотоксинів названо афлатоксини, що виробляються Aspergillus flavus та Aspergillus parasiticus: вони уражають культури (зернові, олійні, прянощі, горіхи) і можуть потрапляти в молоко тварин, яких годували зараженими кормами. ВООЗ зазначає, що великі дози здатні викликати гостре отруєння через ураження печінки, а також афлатоксини пошкоджують ДНК; вплив асоціюють із підвищеним ризиком раку.
Серед рослинних отрут згадано стрихнін, джерелом якого є дерево Strychnos nux-vomica з Індії та Південно-Східної Азії: CDC наголошує, що навіть мала кількість може мати серйозні наслідки, а дія токсину пов’язана з впливом на нервову систему та тяжкими спазмами. У переліку є й батрахотоксин, який виділяють отруйні жаби-листолази роду Phyllobates і який також знаходять у пір’ї та шкірі деяких птахів; у тексті йдеться про те, що токсин асоціюють із серцевою недостатністю, впливом на нервову систему, паралічем і конвульсіями.
Завершує список рицин, який отримують із бобів рицини звичайної (Ricinus communis). У матеріалі підкреслюється, що під час виготовлення рицинової олії тепло деактивує рицин у насінні, тому олія є безпечною для використання, а також цитуються дані Департаменту охорони здоров’я Міннесоти про те, що випадкове отруєння рицином є «вкрай малоймовірним». Окремо згадується публікація журналу Toxicon (2021) про 50 випадків отруєння рицином із шістьма смертями від 1980 року.
Експерти радять уникати споживання невідомих грибів і рослин, старанно контролювати зберігання продуктів і пам’ятати: природне походження субстанції не гарантує її безпеку.
Нагадаємо, випадкова спостережливість музейниці перетворила незвичайний улов на наукову сенсацію. Так світ дізнався, що «вимерлий» вид насправді живе й досі.