Науковці з’ясували, що магнітне поле Сатурна демонструє несиметричність та зсув. Ймовірною причиною цього є швидка ротація планети та вплив супутника Енцелада.
Сатурн / © NASA
Науковці встановили, що магнітне поле Сатурна проявляє помітну асиметрію та вирізняється від земного. Серед факторів, що зумовлюють таку будову, виділяють вплив супутника Енцелада, а також інтенсивну ротацію самої планети.
Про це інформує видання Space.com.
В основі дослідження лежать дані, отримані космічним апаратом «Кассіні», який функціонував на орбіті Сатурна у 2004–2017 роках. Дослідники вивчили, в яких саме місцях лінії магнітного поля планети починають відхилятися до полюсів та спрямовують заряджені частинки в атмосферу. Ця зона має назву магнітного куспиду.
Результати засвідчили, що магнітний куспид Сатурна зміщений вбік, якщо спостерігати з боку Сонця. Якщо порівнювати з умовним годинником, у Землі ця ділянка відповідає позиції 12, тоді як у Сатурна — приблизно 1 або 3 години. Подібна відмінність вказує на нерівномірну структуру магнітного поля газового гіганта.
За словами науковців, магнітне поле Сатурна формується під дією швидкої ротації планети — одна доба там триває приблизно 10,7 години. У ході цього процесу Сатурн «тягне» за собою шар важкої плазми, що впливає на конфігурацію магнітосфери.
Джерелом даної плазми є, зокрема, супутники планети. Найбільшу роль відіграє Енцелад — крижаний супутник із підповерхневим океаном. Він викидає в космос значні обсяги водяної пари, яка з часом іонізується та стає складовою плазми. Саме це, за висновками науковців, деформує магнітне поле Сатурна.
Дослідники також підкреслюють, що для таких планет, як Сатурн, основним фактором формування магнітосфери може бути не сонячний вітер, а внутрішні процеси — швидка ротація та активність супутників. Це відрізняє газові гіганти від Землі, де визначальну роль відіграє взаємодія з потоком заряджених частинок від Сонця.
В рамках роботи команда проаналізувала 67 випадків перетину «Кассіні» через магнітний куспид у 2004–2010 роках. Для цього використовувалися дані магнітометра та плазмового спектрометра апарату. Це дозволило змоделювати форму магнітного поля та підтвердити його несиметричність.
Науковці зауважують, що глибше розуміння середовища Сатурна є важливим у контексті майбутніх космічних місій до цієї планети та її супутника Енцелада. Такі дослідження допоможуть оцінити умови в системі Сатурна, зокрема в рамках пошуку ознак придатності до життя в океані Енцелада.
«Це відкриття може мати вирішальне значення для розуміння того, як вітри від інших зірок взаємодіють з планетами за межами Сонячної системи», — йдеться в статті.
Нагадаємо, нове дослідження показало, що дивний кут нахилу Нептуна є наслідком гравітаційного впливу його незвичайного супутника Тритона, який колись був захоплений крижаним гігантом.