Дикі верблюди, що мешкають в Китаї та Монголії, кидають виклик загальноприйнятим уявленням про межі витривалості живих істот.
Бактріан. Фото: Michael Pereckas/CC BY 2.0
Дикі бактрійські верблюди виявилися одними з небагатьох великих ссавців, здатних без негативних наслідків для самопочуття вживати рідину з дуже високою концентрацією солі – навіть більш солону, ніж морська вода. Як саме їм це вдається, дослідники досі не можуть з’ясувати.
Про це поінформувало видання Iflscience.
Цей вид проживає в засушливих місцевостях північно-західної частини Китаю та південно-західної частини Монголії. У природному середовищі існування цих звірів неодноразово спостерігали поблизу солоних водних джерел, з яких вони п’ють без помітних наслідків для їхнього тіла. Для більшості інших великих тварин така вода викликала б швидке зневоднення або інтоксикацію.
Для прикладу, організм людини не здатний безпечно вживати надмірно солону воду. Велика кількість натрію порушує електролітний баланс, примушує вологу виходити з клітин і може призвести до небезпечних для життя ситуацій. У дикого бактріана натомість сформувалася система нирок, яка, ймовірно, дозволяє результативно справлятися з таким навантаженням, хоча чіткий механізм досі невідомий.
Науковці підкреслюють: цей вид не варто плутати з одомашненими верблюдами, поширеними в Азії та Північній Африці. Дикого бактріана ніколи не приручали, і він генетично відрізняється від інших верблюдів, зокрема від домашнього бактріана, якого використовують як тяглову тварину.
Особливо тісно ці верблюди пов’язані з районом Лопнор у китайській провінції Сіньцзян. У другій половині XX століття ця територія була закритою через ядерні випробування, що фактично захистило тварин від людського втручання. Після їх завершення небезпеки повернулися: сюди почали проникати браконьєри та незаконні шахтарі. Через це дикий бактріан наразі внесений до Червоного списку МСОП як вид, що знаходиться під ризиком вимирання.
Вживання солоної води – не єдина екстремальна адаптація цих тварин. Верблюди мають особливі овальні еритроцити, які краще витримують осмотичний тиск. Це дозволяє переносити значне зневоднення та швидко відновлювати водний баланс без пошкодження клітин.
Разом з тим, поширений міф про горби як «резервуари води» не відповідає дійсності. Насправді в них накопичується жир, який слугує джерелом енергії. А воду верблюди здатні споживати у величезних кількостях: за декілька хвилин доросла тварина може випити до 200 літрів, що допомагає їй виживати в умовах пустелі.
Нагадаємо, акули, які «ходять» рифами, знову здивували вчених. Їхній спосіб розмноження не вимагає додаткових ресурсів організму.