Штучні апарати та дослідження визначили місця, де водний ресурс демонструє зразковий блакитний відтінок.
Озеро / © iflscience.com
З орбіти Земля постає як нерозривна «блакитна сфера», але за фактом колір водних ресурсів значно коливається в залежності від глибини, компонентів і наявних домішок. У невеликих кількостях чиста вода майже не має забарвлення, однак у морях та озерах вона виявляє блакитні тони завдяки фізичним властивостям світла.
Про це свідчать дослідження та аналізи наукових установ і космічних агенцій, зокрема Національного інституту водних і атмосферних досліджень Нової Зеландії, про це інформує видання IFLScience.
Найбільш прозорі та інтенсивно-блакитні води на планеті, згідно з науковими даними, знаходяться у прісноводному озері Ротомаїревенуа (Блакитне озеро) в Новій Зеландії, а серед морських просторів — у центральній частині Південного Тихого океану і в морі Ведделла біля Антарктики.
Молекули води дієвіше абсорбують довгі хвилі світла, особливо червоні, в той час як короткі — блакитні — краще розсіюються і повертаються до зору людини. На забарвлення також впливають мінерали, пісок, намул і органічні елементи. Високий рівень чистоти і прозорості, як правило, хоча і не завжди, є ознакою насиченого блакитного забарвлення.
Найбільш чистою відомою прісною водоймою на світі вважається озеро Ротомаїревенуа, розташоване в Національному парку Нельсон-Лейкс на Південному острові Нової Зеландії. Згідно з результатами дослідження NIWA, проведеного у 2011 році, видимість у воді цього озера досягає приблизно 80 метрів, що майже збігається з теоретичним лімітом прозорості для абсолютно чистої води.
Провідний науковий співробітник NIWA Роб Дейвіс-Коллі зауважив, що відмінність між прозорістю Блакитного озера та ідеально чистою водою є незначною. За його словами, якщо у світі і існують водойми з більш високими показниками, то вони можуть бути лише трохи більш прозорими.
Експерти вважають, що унікальна чистота води зумовлена природною фільтрацією: вода проходить через морену — льодовикові нашарування — перед тим, як досягти озера. Через це вода набуває виразних синьо-фіолетових тонів. Для місцевої народності маорі озеро має священне значення.
Щодо морської води, то тут визначити «найблакитнішу» воду складніше. Одним із лідерів за прозорістю є море Ведделла в Південному океані навколо Антарктиди. У 1986 році вчені Інституту Альфреда Вегенера встановили, що диск Секкі — інструмент для вимірювання прозорості води — був видимий на глибині 79 метрів, що стало рекордним результатом і також наблизилось до теоретичної межі чистої води.
Водночас супутникові спостереження дають іншу картину. Починаючи з кінця 1970-х років NASA аналізує колір океанів із космічного простору для оцінювання обсягу фітопланктону. Зелені та жовті відтінки вказують на велику концентрацію хлорофілу та морського життя, в той час як інтенсивний блакитний колір свідчить про його нестачу.
За даними супутникового аналізу NASA, у 2017 році найбільша за площею ділянка найбільш блакитної води була зафіксована в південній частині Тихого океану. Цей район розташований у центрі Південно-Тихоокеанського кругообігу — великої системи океанічних потоків.
Дослідники пояснюють, що ці потоки відтісняють поживні речовини, зокрема азот і фосфор, у глибші шари води, де фотосинтез майже неможливий. Через брак поживних елементів морське життя тут розвивається слабо, а вода виглядає надзвичайно чистою та насичено блакитною. У NASA називають такі райони «океанічними пустелями».
Незважаючи на це, туристичні джерела часто віддають звання «найблакитніших вод» популярним курортам — зокрема пляжу Паскюра (Дзеркальний пляж) на півдні Албанії, а також узбережжям Хорватії, Греції, Мальдів, Багам, Белізу, Ісландії та Філіппін. Хоча багато з цих місць дійсно відрізняються прозорою та яскравою водою, науково підтвердити такі твердження в більшості випадків важко.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у канадській провінції Квебек за загадкових обставин повністю зникло природне озеро Руж, з якого мільйони кубометрів води раптово вийшли за межі берегів.