Між європейською та африканською літосферними плитами в Атлантичному океані сформувалася велетенська улоговина, чиї розміри дивують навіть фахівців-геологів. Останні відомості дають пояснення, чому саме тут сталося розходження океанічного дна.
Атлантичний океан
Науковці з інтернаціональної групи дослідників вперше встановили, чому в центрі Північної Атлантики виникла величезна система западин, що має назву Королівська западина, – її габарити більші навіть за Великий каньйон. Свіжі дані показують: формування цієї структури стало наслідком комбінації тектонічних процесів і підвищеної температури мантії.
Про це повідомило інтернет-видання SciTechDaily.
Комплекс Королівської западини, що знаходиться орієнтовно за тисячу кілометрів на захід від Португалії, тягнеться майже на 500 кілометрів і складається з декількох паралельних жолобів. На його східному краї розміщена одна з найглибших точок Атлантики – Пік-Деп. Незважаючи на те, що в океані відсутні водні течії, що здатні “вирізати” такі глибокі долини, на океанічному дні все ж таки наявні ландшафти, чий масштаб переважає наземні аналоги.
Дослідження здійснила група під орудою Центру океанічних досліджень GEOMAR (Німеччина). Вчені з’ясували, що від 37 до 24 мільйонів років тому ця місцевість була тимчасовою границею між Європейською та Африканською літосферними плитами. Кора не просто переміщувалася – вона тріскалася зі сходу на захід, утворюючи видовжені жолоби.
За словами морської геологині Антьє Дюркефельден, вирішальну роль у цьому відіграла незвично збільшена в товщині та розігріта океанічна кора. На думку дослідників, такі умови виникли внаслідок активного мантійного плюму – ранньої гілки сучасного Азорського плюму. Підняття гарячого матеріалу з надр Землі могло ослабити кору, зробивши її більш вразливою до тектонічного розколу саме в цьому місці.
Група вчених зазначає: коли межа плит згодом перемістилася на південь, до району сучасних Азорських островів, формування жолобів у Королівській западині зупинилося. Це вказує на безпосередній зв’язок між глибинними процесами в мантії та деформаціями верхніх шарів земної кори.
Отримані висновки також дають змогу ліпше зрозуміти поточні тектонічні процеси. У районі Азорських островів сьогодні утворюється нова система жолобів – рифт Терсейра, що постає знову ж таки над потовщеною океанічною корою.
Матеріали для дослідження були зібрані під час експедиції M168 на борту наукового судна METEOR у 2020 році. Застосувавши гідролокатор високої роздільної здатності, дослідники створили детальну карту морського дна та відібрали зразки вулканічних порід, які згодом проаналізували в лабораторіях, а їхній вік визначили в Університеті Медісона (США).
Нагадаємо, раніше унікальне геологічне дослідження в Японській западині пролило світло на причини незвичайної сили землетрусу 2011 року, котрий став причиною руйнівного цунамі та аварії на АЕС «Фукусіма-1».