Сюрпризи від «Коаліції охочих» на 35-ту річницю відновлення незалежності

Україну трансформують зі стану держави, яка залежить від зовнішніх поставок для ведення бойових дій, у європейський оборонний центр

24 серпня в Києві відбулося перше очне установче зібрання «Коаліції охочих» (Coalition of the Willing). Гібридний формат заходу, що зібрав 24 серпня представників 30 країн з 37 учасниць коаліції (як тих, хто фізично був присутній у столиці, так і тих, хто долучився через відеозв’язок), засвідчив важливу зміну: Захід переходить від стратегії «невідкладної допомоги» до системної інституціоналізації оборонних можливостей України. Росія, яка мала на меті швидко «демілітаризувати» Україну, на 35-й рік її Незалежності досягла прямо протилежного: європейські оборонні гіганти офіційно передають Києву секретні технології для локального виробництва ракет великої дальності.

ПОЛІТИКО-ДИПЛОМАТИЧНИЙ НАПРЯМОК: СКЕПТИЦИЗМ ЩОДО МОСКВИ ТА КОНТУРИ МАЙБУТНЬОЇ БЕЗПЕКИ

Співголовами зустрічі «Коаліції охочих» виступили Президент України Володимир Зеленський, новий прем’єр-міністр Великої Британії Енді Бернем (який особисто прибув до Києва), а також президент Франції Емманюель Макрон і канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, які приєдналися дистанційно.

Аналіз політичних заяв, зроблених під час та після саміту, дозволяє виділити три ключові напрямки.

• Перший напрямок – протиставлення між переговорами та ситуацією на лінії фронту

У спільній заяві співголів коаліції міститься традиційний заклик до Росії щодо «повного, негайного та безумовного припинення вогню по поточній лінії зіткнення». Водночас міжнародні партнери позитивно оцінили готовність українського керівництва до змістовного діалогу. Однак за дипломатичною риторикою приховується жорсткий прагматизм. Виступаючи на підсумковій пресконференції, Енді Бернем чітко сформулював позицію Заходу: Україна за жодних обставин не відступиться від територій, які Росія не змогла захопити силою, а будь-які потенційні переговори можуть розпочатися виключно з нинішнього рубежу бойових дій.

Зі свого боку, Володимир Зеленський публічно наголосив на необхідності присутності Європи за столом майбутніх мирних переговорів, щоб уникнути кулуарних домовленостей за спиною Києва. Однак український Президент відверто визнав: серед присутніх на засіданні лідерів спостерігається глибокий скептицизм щодо реальної готовності Кремля до конструктивних переговорів.

• Другий напрямок – інституціоналізація гарантій безпеки

У підсумкових документах саміту зафіксовано прогрес у розробці концепції Multinational Force Ukraine (Багатонаціональних сил в Україні). Йдеться про розгортання контингенту союзників для стримування після досягнення стабільного припинення вогню. Як проміжний крок, Еммануель Макрон анонсував проведення перших спільних військових навчань країн коаліції на території України або поблизу її кордонів у жовтні–листопаді 2026 року (чому передуватиме перекидання 1500 британських та французьких військовослужбовців до Польщі у вересні). Це явний сигнал Москві: Захід намагається побудувати систему стримування ще до формального завершення активної фази війни.

• Третій напрямок – санкційний тиск та вплив на «тіньовий флот»

Президент Франції наголосив, що системні удари Сил оборони України по російських нафтопереробних заводах у поєднанні із західними обмеженнями вже дали значний кумулятивний ефект: держава, яка позиціонувала себе як головний енергетичний центр Євразії, змушена імпортувати певні види пального.

Щоб закрити лазівки, якими користується Москва, Франція запропонувала скликати протягом кількох тижнів профільну зустріч міністрів оборони та закордонних справ країн-партнерів. Головна мета – розробка практичних механізмів блокування російського «тіньового танкерного флоту» у Балтійському та Середземному морях, що має обмежити доходи Кремля, які, за оцінками коаліції, вже скоротилися на $495 млрд з початку повномасштабного вторгнення.

ВІД ПРЯМОГО ІМПОРТУ ДО ВІТЧИЗНЯНОГО ВИРОБНИЦТВА

Найважливіші практичні результати зустрічі 24 серпня стосуються співробітництва в оборонній промисловості. Офіційний Київ вже тривалий час намагається змінити парадигму, в якій Україна виступає лише прохачем готової зброї, яка надходить на фронт із запізненням та в обмеженій кількості. Саміт «Коаліції охочих» продемонстрував, що партнери починають розглядати українську територію як перспективну виробничу базу.

Таким чином, головною подією дня стала заява Енді Бернема про дозвіл оборонному концерну MBDA зняти гриф секретності та надати Україні технічну документацію і специфікації британських компонентів для авіаційних крилатих ракет SCALP / Storm Shadow (Україна також отримала відповідний дозвіл від Франції).

Аналіз цього кроку показує, що Лондон і Париж свідомо йдуть на розсекречення та масштабування технологій, усвідомлюючи вичерпання власних складських запасів. Передача інтелектуальної власності та технологічних карт дозволить Україні створити власні складальні лінії на підпільних або розосереджених підприємствах вітчизняного оборонно-промислового комплексу. Це не лише знімає з партнерів політичні ризики, пов’язані з прямою передачею готової зброї, а й інтегрує Україну в ланцюги виробництва європейського ракетного озброєння. Врешті-решт, локалізація Storm Shadow/SCALP доповнює внутрішній британсько-український проєкт «Брейкстоп» (Breakstop), спрямований на розробку наддешевих далекобійних високоточних боєприпасів для масового ураження тилової інфраструктури противника.

У свою чергу, Еммануель Макрон наголосив на прискоренні роботи антибалістичної коаліції Freyja, до якої входять Україна та низка європейських держав (зокрема Німеччина, Франція, Велика Британія та інші) разом із провідними виробниками озброєнь. Нагадаємо, що Freyja – це проєкт з розробки новітньої системи протиповітряної та протиракетної оборони, який створює українська компанія Fire Point (ракета FP-7.x) спільно з європейськими партнерами. Мета – зробити вартість однієї ракети-перехоплювача меншою за 1 млн євро, що приблизно у 4–6 разів дешевше за аналогічні американські боєприпаси PAC-3 для Patriot. Більше того, Європа розуміє, що запаси ракет Patriot не безмежні, а їх передача часто стає залежною від американської внутрішньої політики. Тому створення ешелонованої власної та дешевшої системи ПРО стає питанням виживання не лише для Києва, а й для всього континенту.

ПІВНІЧНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВЕКТОР ТА «ДАНСЬКА МОДЕЛЬ»

Країни Північної Європи та Балтії (NB8), лідери яких провели окремий саміт у Києві 23 серпня, продемонстрували найвищу динаміку в практичній реалізації допомоги.

Основним інструментом тут залишається так звана «данська модель» – пряме фінансування закордонними партнерами виробництва озброєння на українських підприємствах для потреб Сил оборони.

• Норвегія: Прем’єр-міністр Йонас Гар Стьоре підтвердив довгострокове зобов’язання виділити Україні 85 мільярдів норвезьких крон ($9,2 млрд) на 2027 рік, зберігаючи рівень фінансування 2026 року. Сторони також підписали оборонну угоду Drone Deal та стратегічну декларацію «Єлизавета», що зосереджені на спільному проєктуванні безпілотних систем.

• Фінляндія: Президент Александр Стубб зафіксував укладення трьох меморандумів. Вони передбачають розгортання виробництва фінсько-українських ударних БПЛА, створення морських безпілотних комплексів, а також заснування спільного підприємства з виробництва наземних роботизованих платформ (UGV). Планується розміщення виробничих ліній як в Україні, так і на території Фінляндії для забезпечення безпеки технологічного циклу.

• Швеція: Міністр закордонних справ Марія Мальмер Стенергард підтвердила в Києві підготовчу фазу для інтеграції винищувачів JAS 39 Gripen у систему Повітряних Сил ЗСУ. Згідно з графіком виконання угод, постачання літаків модифікації Gripen C/D розпочнеться з 2027 року, а новітніх Gripen E – у 2029–2030 роках.

• Данія та Латвія: Копенгаген підтвердив безперебійне фінансування виробництва українських САУ «Богдана» та дронів-перехоплювачів, тоді як Рига візьме на реабілітацію чергову групу поранених українських військовослужбовців та розширить передачу засобів радіоелектронної боротьби.

ЕНЕРГЕТИЧНА ФОРТЕЦЯ, ПРОТИПОВІТРЯНА МАТЕМАТИКА ТА 27-МІЛЬЯРДНИЙ ФІНАНСОВИЙ РОЗРИВ

Незважаючи на оптимістичні звіти щодо технологічних перспектив, оперативна ситуація, в якій Україна вступає в осінь 2026 року, залишається надзвичайно складною. На засіданні «Коаліції охочих» українське керівництво озвучило критичні потреби, без задоволення яких будь-які довгострокові проєкти ризикують втратити сенс через руйнування тилової інфраструктури та фінансовий колапс.

• Протиповітряна оборона: гонитва за ракетами-перехоплювачами

За словами Володимира Зеленського, головним оперативним завданням на зиму є закупівля та поставка щонайменше 300 ракет-перехоплювачів для систем Patriot (переважно модифікації PAC-3, здатної збивати балістичні цілі). Кожна така ракета в умовах виснаження української енергосистеми – це врятовані трансформатори, теплоелектроцентралі та життя цивільних.

Київ працює за двома паралельними напрямами:

1. Негайні закупівлі через механізм PURL та переговори зі США. Енді Бернем повідомив, що під час вересневої Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку європейські лідери планують спільний демарш перед адміністрацією США, щоб переконати Вашингтон виділити додаткові ракети Patriot безпосередньо зі стратегічних запасів США. Окремо обговорюється німецький напрям: українська сторона висловила запит на 600 ракет PAC-2, проте в Берліні застерігають від передчасних ілюзій – канцлер Фрідріх Мерц та міністр оборони Борис Пісторіус лише взяли це питання до розгляду.

2. Вже згаданий проєкт FREYJA. Слід реалістично оцінювати терміни: це рішення для 2027–2028 років, тоді як 300 ракет Patriot потрібні Україні вже в жовтні 2026-го.

Втім, є й добрі новини: певна кількість боєприпасів для ЗРК Patriot вже надійшла («трохи прийшло ракет», як зазначив Зеленський). Крім того, партнери підтвердили передачу систем ППО Crotale та вкрай необхідних ракет AIM (для F-16 і NASAMS).

Енергетична стійкість. Очікуючи відновлення системних атак на українську інфраструктуру, партнери анонсували нові пакети гуманітарно-технічної допомоги. Прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні підтвердила відправку в Україну чергової партії промислових генераторів високої потужності та обладнання для децентралізованої генерації. Крім того, Німеччина акумулювала €50 млн для відновлення укриттів на Чорнобильській АЕС та захисту критичних вузлів розподільчих мереж.

• Катастрофічний бюджетний дефіцит у $27 мільярдів

Президент Зеленський озвучив критичну цифру: загальний дефіцит фінансування Сил оборони на 2026 рік становить 27 мільярдів доларів. Чому бракує коштів, яка причина? Прагнучи покрити нагальні потреби фронту в умовах затримки західних поставок навесні, Міністерство оборони України фактично повністю витратило кошти, закладені на четвертий квартал 2026 року.

Структура цього дефіциту є критичною:

• Близько $20 мільярдів з цієї суми – це грошове забезпечення та виплати українським військовослужбовцям.

• Ще $8–10 мільярдів терміново потрібні для контрактації базового майна, пального та боєприпасів на перший квартал 2027 року.

Реакція партнерів на цей виклик була складною, але помітною. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн анонсувала новий кредитний транш на 6,1 млрд євро. Ці кошти підуть на закупівлю засобів ППО, новітніх 3D-радарів виявлення цілей та 155-мм артилерійських боєприпасів європейського виробництва. Норвегія підтвердила виділення близько 9,2 млрд доларів на 2027 рік. Однак ці кошти, хоч і критично важливі, повністю дефіцит не покривають.

Таким чином, утворився небезпечний дисбаланс: союзники готові надавати креслення ракет SCALP, виділяти мільярди на 2027 рік та кредитувати закупівлю європейської зброї, але внутрішня фінансова “діра” в $27 млрд, необхідна на зарплати та поточне утримання ЗСУ, залишається без прямого джерела покриття станом на кінець серпня.

***

Засідання «Коаліції охочих» 24 серпня 2026 року стало не просто символічним жестом до Дня Незалежності. Воно зафіксувало стратегічну трансформацію: Україну переводять зі статусу держави, яка воює за рахунок зовнішніх поставок, у статус європейського оборонного центру.

Згода Великої Британії на передачу технологій виробництва крилатих ракет SCALP/Storm Shadow та інтеграція українського оборонно-промислового комплексу в європейський простір за «Данською моделлю» – це інвестиції в майбутнє, де Київ зможе самостійно забезпечувати себе зброєю відплати.

Водночас саміт виявив нагальні проблеми сьогодення: критичну нестачу перехоплювачів ППО напередодні зими та загрозливу бюджетну “діру” в 27 мільярдів доларів, на яку Захід поки що не дав прямої відповіді (за винятком траншу ЄС та норвезьких гарантій на 2027 рік).

Союзники демонструють готовність підтримувати Україну «стільки, скільки знадобиться», проте відтепер ця підтримка набуває форми прагматичних спільних підприємств, антибалістичних коаліцій та жорсткого економічного тиску на Росію.

Наступна зустріч коаліції запланована вже на вересень. Вона стане першим випробуванням того, наскільки швидко «святкові обіцянки» серпневого Києва перетворяться на ракети, встановлені на пускових установках, та закриті фінансові “діри”. Зима не прощає зволікань.

Мирослав Ліскович. Київ