Що спільного між азотною “нестачею” та валютними доходами 02.03.2026 16:16 Укрінформ Дефіцит азотних добрив у державі може призвести до втрати близько 20% майбутнього збору врожаю, а отже, і до скорочення валютного прибутку від аграрного сектору. Надворі весна – і в аграрному секторі триває активна підготовка до посівної кампанії. Для фермерів ця зима виявилася непростою не лише через складні кліматичні умови, а й через наслідки обстрілів об’єктів критичної інфраструктури та ускладнення з доставкою імпорту. Під загрозою виявилося забезпечення азотними добривами (а саме аміачною селітрою), що, в свою чергу, може спровокувати зменшення майбутнього врожаю. Через брак необхідних поживних речовин поля можуть втратити п’яту частину очікуваного врожаю, а разом із цим аграрії зазнають відчутних збитків. Укрінформ досліджував причини та можливі наслідки. СКІЛЬКИ ДОБРИВ НЕ ДОСТАТНЬО ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІВ Українські аграрії розпочинають весняну посівну кампанію-2026 в умовах значних воєнних ризиків та обмеженості ресурсів. Частина земель залишається замінованою або знаходиться під тимчасовою окупацією, а систематичні обстріли енергетичної та промислової інфраструктури ускладнюють виробничі процеси. У той же час, передпосівне внесення добрив залишається важливим агротехнічним заходом, оскільки саме від нього великою мірою залежить обсяг врожаю та його собівартість. За інформацією Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», мінеральні добрива становлять найбільшу частину матеріальних витрат під час вирощування сільськогосподарських культур – вона досягає 20–25%. Для порівняння, паливо займає 10–12% витрат, насіння – близько 10%, а засоби захисту рослин – 7%. Щорічна потреба України в добривах у фізичній масі перевищує 5 млн тонн. У середньому фермери вносять 1,8-1,9 млн тонн поживних елементів (в діючій речовині) на загальній площі до 23 млн гектарів. За попередніми оцінками ІАЕ, на весняну посівну 2026 року сільськогосподарським підприємствам потрібно 0,7–0,9 млн тонн у діючій речовині, або 2,0–2,5 млн тонн у фізичній масі. Водночас, внутрішнє виробництво азотних добрив значно зменшилося. Якщо у сезоні 2024–2025 років випуск аміачної селітри становив 1,99 млн тонн, то у сезоні 2025–2026 років – 1,016 млн тонн. До початку повномасштабного вторгнення Україна виготовляла понад 5,2 млн тонн азотних добрив на рік. «Поточні обсяги внутрішнього виробництва добрив через енергетичну кризу, високу вартість газу та логістичні проблеми складають зараз лише 20–50% від максимальних, в залежності від типу добрив. Тому наразі ринок мінеральних добрив в значній мірі залежить від імпорту, який у 2025 році досяг 3 млн тонн, наближаючись до довоєнних рівнів споживання. Втім, навіть за таких обсягів постачання дефіцит залишається», – зазначив у коментарі Укрінформу завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН Олександр Захарчук. Олександр Захарчук Найбільш відчутно брак добрив спостерігається саме в азотному сегменті. За словами науковця, річна потреба України у карбамідно-аміачній суміші (КАС) сягає 0,8 млн тонн, з яких майже 0,4 млн тонн припадає на весняне внесення. Недостача аміачної селітри оцінюється у 150–170 тис. тонн. Частково цю нестачу покриває імпорт. Координатор комітету операторів ринку добрив Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Євген Барков повідомив, що з червня 2025 року до лютого 2026 року в Україну було імпортовано близько 307 тис. тонн аміачної селітри, тоді як внутрішнє виробництво за цей період склало приблизно 437 тис. тонн. Враховуючи поступове накопичення запасів, аграрії могли сформувати резерв у межах 450–700 тис. тонн, однак цього недостатньо для повного забезпечення потреб посівної. «Імпорт триває, однак питання недорогої логістики і можливості транспортувати необхідну кількість залишається відкритим. Допомогти частково перекрити дефіцит могла б можливість імпорту морем вапняково-аміачної селітри, яка не становить ризику займання чи вибуху. Такий вид селітри було б можливо застосовувати на кислих ґрунтах завдяки вмісту вапна», – сказав Барков. Ситуацію ускладнюють і погодні умови. Через ожеледицю та крижану кірку озимі культури місцями перебувають у стані кисневої недостатності. «Аміачна селітра, по суті, – це сіль. Саме її внесення допомагає розтопити кригу, надати доступ повітря і вуглекислого газу до культури разом з раннім підживленням», – додав експерт. Водночас, цінова ситуація на ринку зараз відносно стабільна. В ІАЕ повідомили, що на початку 2026 року ціни на азотні добрива майже не змінилися порівняно з минулим роком – 22–22,5 тис. грн за тонну (+5–7%). Нітроамофоска коштує 24,5–26 тис. грн/т. Фосфорні добрива здорожчали до 30–31 тис. грн/т, а калійні – приблизно на 10% – до 22–22,5 тис. грн/т. Однак, питання, чи зможуть аграрії вносити добрива в повному обсязі, залишається невизначеним, тож тут кожне господарство буде змушене приймати рішення самостійно. ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІСТЬ СЕЛІТРИ ЯК ПЕРЕШКОДА В МОРСЬКИХ ПОСТАЧАННЯХ Причиною, яка ускладнює ситуацію із забезпеченням аграріїв азотними добривами, стала заборона на ввезення в Україну вапняково-аміачної селітри (ВАС) через морські порти. Після російських атак на портову інфраструктуру в Україні було введено жорсткі обмеження на перевалку та зберігання вибухонебезпечних вантажів. До цього переліку потрапила і ВАС. У той же час, аграрні об’єднання підкреслюють, що включення цього виду добрива до списку небезпечних не має достатнього наукового обґрунтування та унеможливлює доступ до продукту, який міг би частково компенсувати нестачу азоту напередодні посівної. Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук зауважує, що обмеження щодо звичайної аміачної селітри були зрозумілими з огляду на безпекові ризики, однак ситуація з вапняково-аміачною селітрою інша. Денис Марчук «Ми знаємо властивості аміачної селітри – вона дійсно може становити загрозу, і тому рішення про її обмеження було зрозумілим. Але вапняково-аміачна селітра не є вибухонебезпечною і нічим не загрожує, що підтверджено експертними висновками. Незважаючи на це, питання її імпорту не вирішується вже тривалий час. Фактично ми маємо ситуацію, коли безпечний продукт не може потрапити на ринок у критичний для аграріїв момент напередодні весняної посівної», – наголосив Марчук. Позиція аграріїв базується на міжнародних стандартах, згідно з якими вапняково-аміачна селітра з масовою часткою азоту до 28% відноситься до групи негорючих та вибухобезпечних речовин. Галузеві асоціації запропонували уряду компромісний механізм імпорту із чіткими параметрами безпеки. Зокрема, йдеться про можливість ввезення через дунайські порти продукції з вмістом азоту до 27,5%, а через чорноморські – до 24%, з обов’язковим паспортом безпеки. За словами Марчука, повністю замінити аміачну селітру ВАС не може, однак дозволила б аграріям провести раннє підживлення та значно зменшити ризики втрат врожаю. Науковці попереджають, що у разі зволікання з вирішенням проблем із добривами найбільше постраждають культури з високою потребою в азоті. Мова йде насамперед про яру пшеницю, кукурудзу та соняшник, а також цукровий буряк і картоплю. «Насамперед постраждають яра пшениця, кукурудза та соняшник. Ці культури традиційно потребують інтенсивного підживлення азотом навесні, а від його дефіциту врожайність падає особливо сильно. Менший вплив азотної недостатності може спостерігатися в інших посівних культурах, зокрема ярому ячмені, вівсі та житі. Іншими словами, через зволікання з вирішенням проблеми добрив найбільше можуть постраждати врожаї першочергових ярих культур (зернових та олійних), а їх недоотримання – в залежності від умов і термінів постачання добрив – може сягати 10–20% і більше», – прокоментував Олександр Захарчук. У фінансовому еквіваленті це означатиме десятки мільярдів гривень втраченої валютної виручки. Зважаючи на те, що аграрна продукція становить понад половину українського експорту, питання забезпечення сільського господарства добривами виходить за рамки суто галузевої проблеми і є елементом національної безпеки. Українські аграрні об’єднання вже звернулися до Міністерства економіки, захисту довкілля та сільського господарства з проханням про врегулювання ситуації. Асоціації надали експертні висновки про безпечність продукту та запропонували механізм контрольованого імпорту через малі та великі порти. Водночас, у профільному міністерстві утрималися від детальних публічних коментарів Укрінформу, посилаючись на безпекові обмеження. Незважаючи на це, в УКАБ запевняють, що діалог між Мінекономіки та ринком триває. «У питанні імпорту аміачної селітри чи вапняково-аміачної селітри морськими портами України не може бути швидких політичних рішень. Ми всі разом повинні дбати про безпеку країни, тому пошук рішення – складний процес, який відбувається разом з військовими, ДСНС, урядом та профільними асоціаціями», – підтвердив Євген Барков. Втім, навіть у разі розблокування морського імпорту ВАС це стане лише частковим вирішенням проблеми. «В першу чергу, потрібно розблокувати морські логістичні шляхи для закупівлі аміачної селітри. Це, звичайно, дасть можливість швидко закрити дефіцит у 170 тис. тонн, але не розв’яже повністю проблему наявного дефіциту. Морський шлях зараз не є безпечним і стабільним, тому великі обсяги добрив фізично не зможуть швидко потрапити на поля. Навіть поточні поставки не здатні вчасно компенсувати дефіцит у піковий період. Необхідно комплексно збільшувати імпорт та виробництво передусім азотовмісних добрив», – наголосив Захарчук. Фінанси Імпорт Сільське господарство Уряд Аграрії Війна з Росією Добрива