У прокат вийшов новий фільм Аарона Соркіна «Соціальна розплата» — спроба проаналізувати темний бік соціальних мереж. На думку Дмитра Десятерика, виглядає це не дуже переконливо, адже Соркін намагався розповісти очевидні речі, ще й у надто очевидний спосіб.
Фільм, розбитий на три частини та пролог, оповідає про те, як репортер-розслідувач Wall Street Journal Джефф Горовіц (Джеремі Аллен Вайт), за сприяння співробітниці Facebook Френсіс Гауген (Майкі Медісон), виявив, що алгоритми цієї платформи популяризують радикальні спільноти та полегшують бізнес для наркокартелів. Також він з’ясував, що Instagram сприяє цькуванню вразливих підлітків. Ці та інші неприємні факти були оприлюднені у серії з 17 матеріалів Горовіца під назвою «Файли Facebook». Це призвело до скликання спеціального засідання підкомітету Сенату США з питань торгівлі 5 жовтня 2021 року. Фільм завершується тріумфальним виступом Гауген перед сенаторами.
Френсіс працює у Facebook у відділі суспільної безпеки, по суті, модераторкою контенту. Вона — ізгой, не має особистого життя. Через целіакію в неї мерзнуть кінцівки, тож вона вдягає вовняні чохли на руки й ноги за будь-якої погоди. Одного вечора Френсіс натрапляє на відео з мобільного, зняте нетверезою молодою білявкою, яка вивергає расистські образи на поліцейських — афроамериканця та латиноамериканку. Френсіс знає дівчину: лише чотири роки тому та дотримувалася притомних ліберальних поглядів, а радикалізувалася саме через пастку алгоритмів. Джерелом бід виявляється запроваджений у Facebook у 2018 році маркер соціальної активності (MSI, Meaningful Social Interactions, буквально «значущі соціальні взаємодії»).
Події розвиваються протягом 2018–2021 років, з численними флешбеками. Френсіс, перш ніж на неї вийшов Горовіц, безуспішно намагається достукатися до керівництва. Марк Цукерберг (Джеремі Стронг) готується до слухань у Конгресі щодо закону про дезінформацію, зміни до якого можуть зачепити Facebook. Показано спровокований Дональдом Трампом штурм Капітолія США 6 січня 2021 року, коли загинули п’ятеро людей. Відповідальним за побоїще Соркін робить Цукерберга, який не поспішав видаляти підбурювальні дописи 45-го президента. У кадрі — вагання і страхи Френсіс, поступове перетворення на безкомпромісну викривачку. Словом, це детективна фабула з елементами трилеру. Усі складники старанно враховані.
Соркін уже не вперше звертається до теми Facebook. У 2010-му за його сценарієм вийшла «Соціальна мережа» про те, як Цукерберг створював платформу. Соркін так описував той сценарій: «Вірність, дружба, влада, гроші, заздрість, соціальний статус, ревнощі. Якби Есхіл дожив до наших днів, то неодмінно написав би цю історію. Або Шекспір чи Педді Чаєвський. На моє щастя, жоден не дожив до сьогодні. Тому за цю історію взявся я». З приголомшливим результатом, варто додати. «Соціальна мережа» стала єдиним фільмом року, що здобув стовідсоткову прихильність англомовної преси та п’ятиразово окупив бюджет. Однак є суттєва відмінність від цьогорічного релізу: режисер «Мережі» — майстер гострих і глибоких сюжетів Девід Фінчер. Спираючись на динамічний сценарій Соркіна, вправно збудовані конфлікти й кулеметні діалоги, він створив вражаючу драму про ціну успіху й самотність.
Амбіції Соркіна явно не задовольняла суто драматургічна спеціалізація. Та все ж написати хорошу історію і добре втілити її на екрані — надто різні професії. Порівняння з фільмом 2010 року неминучі — і вони не на користь «Розплати». Цукерберг-Джессі в «Мережі» був складним, неоднозначним і тому цікавим; Стронг у 2026 році грає настільки демонічного й нечутливого андроїда, що це часто скидається на несмішну карикатуру. З акторськими роботами тут узагалі проблема; між героями, у першу чергу між Френсіс і Джеффом, бракує емоційного зв’язку — вони просто доповідають свої репліки так, наче зачитують уже готову статтю. Бійня 6 січня пропущена через паралельний монтаж із Цукербергом і його штабом у ситуаційній кімнаті — мало б хапати за серце, як і годиться кульмінації, натомість виходить доволі-таки просте пропагандистське відео проти всього поганого. Соркін намагався розповісти очевидні речі: правда краща за брехню, суперкорпорації мають відповідати перед суспільством. Але зробив це в занадто очевидний і невинахідливий спосіб.
І так ця оповідь — зі скрипом і без краси — плентається до фіналу. Який хоч і оформлений як переможний, таким насправді не є. Бо після свідчень Френсіс Facebook просто перейменували на Meta і ще більше послабили модерацію. Погромники Капітолія вийшли на волю. А Трамп спокійнесенько пішов на другий термін. Наслідки чого ми відчуваємо зараз на власній шкурі.
Джерело новини: lb.ua