Жителі Придунав’я все частіше дістають із сіток незвичний улов. Замість традиційних дунайських раків – великі, майже прозорі ракоподібні. Це японська річкова креветка (Macrobrachium nipponense), яка за кілька років перетворилася з екзотичного «прибульця» на повноправного мешканця Дунаю та придунайських озер. Про деталі її розселення та результати досліджень розповів доктор біологічних наук, завідувач Чорноморського відділу Інституту рибного господарства, екології моря та океанографії (ІРГЕМО) Павло Кутіщев.
Азійський «десант» на Дунаї
Ще кілька років тому японська прісноводна креветка була маловідомим видом для бессарабських рибалок. Сьогодні ж вона масово освоює систему Дунаю та озера. Науковці ІРГЕМО спільно з Одеським рибоохоронним патрулем провели дослідження у різних ділянках річки. Результати вражають: вид демонструє аномальну адаптивність та витривалість.
«Цей вид характеризується дуже швидкими темпами росту, раннім статевим дозріванням, високою плодючістю та кількома нерестами протягом одного сезону. Вона легко переносить коливання температури, солоності та вмісту кисню. А через потепління клімату умови в пониззі Дунаю для неї стали справжнім «курортом». Дунайська популяція демонструє великі для свого виду розміри: якщо в Азії самці рідко перевищують 8-9 см, то у нас ми фіксуємо особин до 12 сантиметрів», – зазначає Павло Кутіщев.
Хто у зоні ризику
У штучних лабораторних умовах науковці детально вивчили харчову поведінку цього виду. Виявилося, що японська креветка – це агресивний хижак, бентофаг і детритофаг. Вона їсть усе: від личинок комах до молоді риб. Крім того, вид має високий рівень внутрішньовидової агресії та канібалізму.
У місцевих рибалок виникає логічне запитання: як поява нового мешканця вплине на традиційні дунайські види риб? За словами вченого, ситуація неоднозначна. Наприклад, дунайський оселедець – у безпеці, оскільки він є пелагічною рибою і не перетинається з донною креветкою. А от фітофільні карпові та хижаки перебувають під загрозою. Новий вселенець небезпечний для риб, які відкладають ікру на рослинність, таких як судак, карась, лящ, тарань.
Креветка вже масово заселила придунайські озера, де активно виїдає риб’ячу ікру та личинок, що ставить під велику загрозу майбутні «врожаї» молоді риби. Крім того, вона є прямим харчовим конкурентом для корінного вузькопалого рака.
Географія промислу: де ловиться найкраще?
Дослідження науковців показали, що наразі креветка поширена на Ізмаїльщині нерівномірно. Це пов’язано не стільки з біологією, скільки зі здатністю місцевих рибалок адаптувати свої снасті. Ізмаїл є лідером у цьому переліку. Рибалки тут найшвидше пристосували свої снасті (ятери, сітки) і мають найкращі улови. У Кілії показники вилову стабільні, а от Вилкове та Рені поки що демонструють слабкі результати. Науковці заспокоюють: креветок там не менше, просто місцеві промисловики ще вчаться її ефективно ловити.
При цьому Павло Кутіщев запевнив, що розмір креветок не має прив’язки до конкретного району. В усіх зонах фіксуються однакові біометричні показники: самки мають довжину від 1 до 6–7 см, а самці сягають від 3 до 12 см. Саме самці становлять основну «промислову довжину», яка цікавить ринок.
Економіка делікатесу
Бессарабія вміє перетворювати природні виклики на гастрономічні особливості. Сьогодні «японка», яку вже охрестили «дунайською креветкою», активно завойовує рибний ринок, адже цього року стартував перший промисловий вилов. Однак ціноутворення на новий делікатес поки що дивує контрастами.
Безпосередньо у Кілії свіжу креветку можна придбати приблизно за 600 гривень за кілограм. Однак, коли цей улов доїжджає до Одеси, роздрібна вартість делікатесу зростає до 2500 гривень за кілограм. Це викликає питання: чи не надто дорого для інвазивного виду, який навпаки потребує регулювання?
Імовірно, ціну диктує високий попит, і з цим нічого не вдієш.
«Враховуючи, що запас цього інвазійного виду стрімко збільшується, відповідно, з кожним роком зростатимуть ліміти та реальні вилови, що у підсумку має призвести до зниження ціни», – пояснює економічний бік питання Павло Кутіщев.
Що робити далі: вчені закликають до інтенсивного вилову
Єдиний дієвий науковий спосіб захистити дунайські екосистеми від повної перебудови структури біоценозів – це організація спеціалізованого промислу та інтенсивне вилучення креветки з води. Науковці ІРГЕМО наполягають: вид є чужорідним, агресивним та шкідливим для традиційних риб, тому його не просто можна, а необхідно виловлювати у великих обсягах.
Проте на шляху до регулювання чисельності загарбника прогнозовано виникатимуть бюрократичні та екологічні суперечки.
«Безумовно, у нас завжди знайдуться опоненти. Активізуються деякі природоохоронці або чиновники, які почнуть шукати проблеми: мовляв, впроваджується забагато нових знарядь лову, сіток, що це може зашкодити іншим видам. Особливо гостро це питання постане, коли ми заговоримо про заповідні зони. Ситуація мені дуже нагадує історію з чорним бакланом. Цей птах нищить рибу, руйнує дерева, є ключовим учасником циклу розповсюдження небезпечної гельмінтофауни (паразитів). Але його затято захищають деякі орнітологи, ніби закривши очі на катастрофічні наслідки для всієї іншої природи. Попри це, ми продовжуємо біологічні розрахунки. Визначення чітких, науково обґрунтованих лімітів має стати ефективним інструментом для контролю популяції креветки», – підсумував Павло Кутіщев.
Отже, «вигнати» японську креветку з Дунаю вже не вдасться – вона тут назавжди. Проте Бессарабія має всі шанси перетворити цю екологічну проблему на успішний та смачний бізнес для місцевих рибалок.
Дізнатися більше на: bessarabiainform.com