18.08.2026
Валерія Савотіна
Поділитися
Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter
Eurocon — це щорічний конвент, що об’єднує професіоналів та ентузіастів у царині фантастики, куди прибувають прихильники цього жанру з різних європейських країн. Це не стільки окремий захід, скільки почесний статус, який щороку присвоюється черговому європейському конвенту.
Цьогоріч титул Єврокону дістався фестивалю MetropolCon, що проходив у Берліні. Саме туди ми з Альоною Сіліною, кураторкою проєкту «Зоряна фортеця», вирушили за підтримки Українського інституту в Німеччині в рамках програми мобільності NUMO. Українську делегацію цього року було зустрінуто з особливою теплотою та, водночас, із подивом: від більш делікатних запитань на кшталт «Ви приїхали аж з України? Ви ж не мешкаєте тут, у Берліні?» до відвертих і щирих «А хіба в Україні досі можна жити?». Про те, як ми розповідали про українську фантастику та що залишається за лаштунками закритих зустрічей — розповім детальніше.
Виступ України та знайомство з фестивалем
MetropolCon — це камерний захід, який цього року зібрав близько 1000 відвідувачів. Після масштабу цьогорічного київського Fancon він видається майже спокійним. У цьому й полягає привабливість щорічного переходу статусу Єврокону: щороку змінюється локація, змінюється масштаб. Незмінним залишається лише фокус на шанувальниках жанру.
Місце проведення також особливе — старовинний крематорій, переобладнаний під івент-холл, що складається з кількох залів та великого підвального приміщення. Атмосфера серед організаторів одночасно розслаблена та зосереджена: вони багато жартують, допомагають, роздають безкоштовні наліпки для бейджів та позичають пледи тим, хто бажає відпочити на галявині. Непоміченим не залишається охоронець, що стоїть біля входу, — його розслаблений вигляд та пиво в руках викликають певне здивування.
Частина учасників та делегацій з інших країн вже знайомі між собою — це не перший і навіть не п’ятий їхній Єврокон. Вони радісно відкорковують пиво (якого тут буде надзвичайно багато) та гуртуються.
ї
Наша головна подія — «Українська фантастична література» — запланована на 17:00, тож у нас є час зробити оглядове коло територією.
Українська делегація
Усі локації легко обходяться за годину — на території фестивалю більше залів для заходів, ніж торговельних місць. Є наземні будівлі та підземне приміщення — саме воно найжвавіше та вміщує найбільше відвідувачів.
На першому підвальному поверсі розташовані промо-столи. Серед них одразу привертає увагу стіл Словенії, представники якої радо розповідають про свій фанзін (спойлер: саме він цього року здобуде звання найкращого), та стіл Хорватії, чия делегація двома днями пізніше вибороть право приймати Єврокон у 2028 році (наступний рік уже визначено — Португалія). Біля входу до фестивалю облаштовано стіл для автографів, де можна придбати книжки Бекі Чамберс та Айкі Міро, почесних гостей цьогорічного Єврокону.
Бекі Чамберс
Другий підвальний поверх, окрім головної зали для заходів, містить торговельні точки. Переважно це автори, що продають власні видання, кілька крамниць з мерчем, а також творці збірок та фанзінів. Тут можна знайти одного-двох ілюстраторів, невелику кількість книжок німецькою та англійською мовами. Біля головної сцени розміщено виставкові стенди з коміксами, ілюстраціями та моделями з Lego.
Українська делегація під час своєї події
Камерність фестивалю відчувається ще сильніше, адже це все, що можна оглянути поза основною програмою заходів. Додатково є декілька місць, де можна перекусити та випити пива (як я вже згадувала).
Попри те, що це був будній день та відносно рання година, обговорення української фантастики зібрало майже п’ятдесят слухачів.
Це доволі значна цифра: наприклад, подібний захід від Румунії у неділю в обід зібрав ледь десять людей. Окрім мене та Альони, онлайн долучилася Наталя Матолінець — письменниця, чиї фентезійні твори вже успішно перекладаються за кордоном. Ми намагалися вмістити в годину часу максимум інформації: стан української фантастичної літератури до 2014 року, дослідження української демонології XIX століття та її потенціал для сучасних авторів, зростання міжнародної уваги до української літератури та пов’язані з цим виклики, а також проблеми виживання видавництв під час війни. Ми окреслили основні моменти, не заглиблюючись надмірно, оскільки було невідомо, наскільки добре слухачі обізнані з Україною та який підхід буде найбільш ефективним. Ми будували численні містки до вдячної аудиторії. Після завершення були запитання, фотографування, неформальне спілкування та знайомства, і тоді можна було трохи перевести подих.
Перша бізнес-зустріч та голосування за номінантів на премію
Щоденна програма фестивалю насичена темами на будь-який смак: від Римської імперії у всесвіті Warhammer до тонкощів написання оптимістичних утопій. Однак, два, на перший погляд, непомітних заходи мають значний вплив на перебіг фестивалю — це бізнес-зустрічі.
На них збираються делегації всіх країн-учасниць. Починається все доволі серйозно: визначаються країни, яким буде заборонено мати власні делегації та номінувати твори на премію наступного року. Минулого року таке рішення було застосовано до росії та білорусі, і цього року його було продовжено.
Далі чотири години зустрічі присвячуються презентації номінантів на премію Єврокону від кожної країни. Загальні списки були оголошені більш ніж за місяць до фестивалю; зараз кожна делегація має три хвилини на представлення своїх номінантів.
Повний перелік номінантів від України ви можете знайти на сайті «Зоряної фортеці». Для мене та Альони цей Єврокон має й особисте значення: вона особливо вболіває за збірку «Легендарій міських див», до якої увійшли твори Павла Дерев’янка та Олега Сіліна, номіновану на найкращий дорослий твір. Я ж уболіваю за мою фентезійну київську історію «Вандалізм», що претендує на нагороду за найкращу дитячу книгу.
Одним із найзворушливіших і знаковіших моментів голосування стало виступ делегації Італії та оголошення їхнього рішення не номінувати власний фестиваль. Натомість італійці закликали підтримати голосуванням «Аль Мор» — захід, що відбувся в Україні під час повномасштабного вторгнення, 14–15 лютого в Києві.
Серед учасників літературної сцени найактивнішим виявилося видавництво «Жорж»: команда видавництва взяла участь у роботі журі конкурсу фентезі-прози, відзначила літкосплеєрів, організувала інтерактивні заходи та розповіла про особливості графічного втілення фентезійних текстів і створення обкладинок.
Дехто з учасників уважно записував виступи про номінантів, дехто приніс із собою примірники книжок чи буклети. Дух змагання відчувається, але він дуже дружній (до такої міри, що на дещо затягнутий таймінг виступів закривають очі). Голосування відбувається анонімно, і час на нього є до наступної бізнес-зустрічі, тобто до ранку суботи. Зустріч не є суворо закритою: позаду, наприклад, робить нотатки Джеймс Бейкон — ірландський фанат, організатор конвентів та редактор фензинів. Його редакторська увага одразу помітна: він підходить уточнити правильність написання українських імен і висловлює побажання, щоб про Україну знали набагато більше. Він не єдиний, хто так думає, і це дарує відчуття приналежності до цього фантастичного світу.
Друга бізнес-зустріч та голосування за наступні Єврокони
Другий день зустрічей обіцяє більше інтриги: якщо номінанти на премію були відомі всім, то голосування за країни, які стануть наступними господарями Єврокону, є більш закритим процесом (попри наявність передвиборчих стендів на першому підвальному поверсі).
2027 рік було віддано Португалії, а на 2028 рік претендувала лише Хорватія — вони й перемогли. Проте це не було надто легко. Для того, щоб фестиваль отримав статус Єврокону, необхідно продемонструвати: кого з зіркових гостей планується запросити, який буде фокус та масштаб заходу, наскільки він буде зручним для делегацій (чи є поруч готелі, наприклад, чи легко дістатися з аеропорту). За право провести Єврокон у 2029 році змагалися Польща, яка обіцяла 700 годин програми, та Болгарія, яка зосередилася на збільшенні кількості прихильників фантастики.
За право провести Єврокон у 2030 році змагалися представники Великої Британії, що робили ставку на масштаб англомовного ринку, та Італії, яка вже приймала Єврокон у 2021 році, в постковідний період, і прагне провести його знову в більш невимушеній атмосфері (та обіцяє багато вина).
Я лише розмірковую про те, що планування настільки віддаленого майбутнього, як 2030 рік, видається українцеві чимось майже недосяжним, але водночас надзвичайно європейським.
Обговорення та події поза бізнес-програмою
Однією з найцікавіших тем стало обговорення розвитку наукової фантастики в країнах, що зазнали впливу радянського режиму. Разом з учасниками з Грузії, Болгарії, Угорщини, Німеччини та України виступила Альона Сіліна. Те, що розпочалося як обмін особистим досвідом, швидко переросло в пошук спільних точок дотику між різними країнами: від ступеня впливу радянської пропаганди на стирання різноманіття жанрів та тем до прагнення вітчизняних авторів виглядати “крутішими” через використання англійських імен та назв у своїх творах (або псевдонімів).
Мені вдалося відвідати фінську та румунську панелі, що дозволило порівняти дві кардинально різні ситуації. Якщо в Румунії гостро постає проблема низького рівня читацької аудиторії та малої кількості опублікованих творів і авторів, то у Фінляндії обговорюють вихід на міжнародні ринки та недостатню кількість перекладів. Тема перекладів є болючою для всіх: недарма пізніше на церемонії нагородження найкращим перекладачем буде відзначено Маріано Мартіна Родрігеса, іспанця, номінованого Молдовою, який вивчає менші європейські мови, щоб мати можливість перекладати жанрову літературу англійською та іспанською.
Маріано Мартін Родрігез
Брак перекладів перешкоджає багато чому: кожна країна прагне розповісти про свої унікальні історії, а вам переважно доводиться вірити їм на слово. Хоча й до неділі вдається обмінятися контактами та краще познайомитися.
Церемонія нагородження
Неділя — це час прощань та від’їздів. Багато хто одразу після церемоній поспішає на літак чи потяг, тому фестиваль передбачив окреме приміщення для зберігання багажу. Дехто випиває останню келиху пива, хтось продовжує пікнікувати під сонцем, насолоджуючись спадом берлінської спеки, проте більшість збирається у головному залі, щоб дізнатися імена переможців. Повний список переможців 2026 року доступний на сайті премії ESFS.
Цього року ми веземо додому нагороди за найкращу драматичну виставу — «Ти — космос» — та найкращу подію, фестиваль або конвент, організований фанами — «Аль Мор 2025». Нагороду «Кризаліс» здобула Юлія Нагорнюк.