29.06.2026
Олеся Бойко
Поділитися
Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter
Книжковий український ринок дедалі активніше перекладає та друкує літературу ЛГБТК+, проте книжок про досвід лесбійок значно менше, ніж про гей-тематику, а жодна з них поки не здобула статусу бестселера. Червень, місяць гордості, коли вшановують внесок ЛГБТК+ людей у культуру та спільноту, добігає кінця. З цієї нагоди «Читомо» звернулося до чотирьох видавництв — «Основи», «Видавництво», «Лабораторія» та новостворене «Інша Book» — з питаннями, чому така ситуація склалася, хто насправді купує книжки на ЛГБТК+ тематику, чи пишуть про це українські авторки та автори, і чи зміниться ситуація в майбутньому.
Свідома стратегія чи просто якісні книжки: чотири підходи до ЛГБТК+ тематики
Директор видавництва «Основи» Андрій Вишневський зазначає, що окремої редакційної стратегії щодо ЛГБТК+ тематики у видавництві немає. Натомість існує загальний принцип видавати якісні книжки, частина з яких відповідає цьому критерію.
«Ми вважаємо, що включення таких книжок до нашого портфеля розширює читацькі горизонти сприйняття, що загалом і є нашою метою. Було б дивно уникати такого величезного пласта людських досвідів», — коментує директор видавництва «Основи».
За його словами, поняття «ЛГБТ-література» можна трактувати ширше, ніж лише художню прозу з квір-персонажами. Андрій Вишневський нагадує, що «Сексуальне дисиденство. Від Авґустина до Вайлда, від Фройда до Фуко» Джонатана Долімора, що вийшло в «Основах» 2004 року, також належить до цього корпусу — автор аналізує все, що виходить за межі гетеронормативності. Він зазначає, що на момент виходу книжки в Україні небагато відкрито дискутувалося про ЛГБТ-спільноту, тому, на його думку, «Основи» можна обґрунтовано вважати одними з піонерів у виданні основоположної ЛГБТ-літератури.
Співзасновниця «Видавництва» Лілія Омельяненко описує підхід видавництва як цілеспрямований і послідовний з моменту його заснування. «Цього травня нам виповнилося 10 років, і ми з гордістю просуваємо себе під гаслом “10 років квірних книжок”. Ще до заснування видавництва ми з Іллею Стронґовським випускали благодійні листівки, частина з яких мала квірні зображення і походила від ЛҐБТ+ авторів», — розповідає вона. Додає, що видавництво двічі отримувало нагороду KyivPride Award у номінації «ЛГБТКІ+ френдлі бізнес», і це є вагомою частиною його ідентичності.
Дебютна книжка видавництва, «Бути мною» Анни Хьоґлунд, також була пов’язана з цією тематикою. «Видавництву» належить і перша українська дитяча книжка, де згадується одностатева родина — «Майя та її мами» Лариси Денисенко та Маші Фої.
«Цього травня нам виповнилося 10 років, і ми з гордістю просуваємо себе під гаслом “10 років квірних книжок”. Ми одні з перших, хто почав послідовно видавати ЛҐБТ+ книжки та комікси. Ми цілеспрямовано та послідовно знайомимо українських читачів з найважливішими творами різних жанрів на цю тему», — заявляє Омельяненко, додаючи, що видавництво двічі відзначене нагородою KyivPride Award у номінації «ЛГБТКІ+ френдлі бізнес», що є вагомою складовою його ідентичності.
У «Лабораторії» коментують: «Ми цілеспрямовано підтримуємо право різних голосів і досвідів бути представленими в літературі, зокрема й ЛГБТ-спільноти. Ми вважаємо, що книжки мають допомагати бачити складність і різноманіття людського досвіду». Водночас видавництво підкреслює, що тематика не є вирішальним критерієм при виданні книжки: «Кожен проєкт розглядаємо окремо, оцінюючи насамперед якість тексту, силу історії, важливість порушених тем і те, наскільки книжка може відгукнутися українським читачам».
«Інша Book» — єдине з опитаних видавництв, яке від самого заснування зосереджене виключно на квір-літературі. Представниця видавництва Вікторія Попадюк розповіла: «Ідея виникла давно і почалася з бажання бачити більше квір-досвідів в українській літературі. Адже ще недавно український ринок не міг запропонувати багато варіантів з вдалою репрезентацією ЛГБТК+. Значним стимулом стало моторошне усвідомлення, що росія намагається знищити українську ідентичність та мову. З цим прийшло розуміння, якою цінною є можливість не просто говорити від імені спільноти, а й робити це рідною мовою. Хотілося скористатися цією можливістю максимально». Безпосереднім поштовхом до заснування видавництва Вікторія називає знайомство з творчістю Маї Кобабе та бажання побачити її роботи в українському перекладі.
Вікторія формулює місію «Інша Book» так: надати можливість авторам, які належать до ЛГБТК+-спільноти, говорити від себе і про себе.
«Ми хочемо, щоб український читач через літературу мав змогу пізнати та зрозуміти квір-людей, аби зменшити ворожість та упереджене ставлення до ЛГБТК+-спільноти», — зазначає Вікторія.
Щодо того, яких голосів все ще бракує українському ринку, Вікторія зауважує: «Зараз, звісно, ринок поповнився книгами з ЛГБТК+-тематикою, втім переважна більшість — це BL (Boys’ Love, книжки про любов між чоловіками/хлопцями), трохи менше — GL (Girls’ Love, тобто історії про романтичні чи сексуальні стосунки між жінками/дівчатами), але ж квір-досвіди лише цим не обмежуються. Навіть не беруся стверджувати, що збираємося охопити все, утім плануємо зробити певний внесок у якісну квір-репрезентацію».
Скільки ЛГБТ-книжок виходить зараз і які плани видавництв
«Видавництво» надає конкретну статистику за останні роки: у 2024 році квір-тематика становила 13 титрів з 41 виданої книжки, у 2025-му — 6 з 21, у 2026-му — вже 7 з 19. «До кінця року маємо деякі сподівання на ще трохи, але в поточних умовах загадувати наперед — річ невдячна», — каже Омельяненко. На 2027 рік видавництво планує зберегти пропорцію, щоб 25–30% виданого становила саме квірна література та комікси.
«Основи» перелічують нещодавні видання: у 2025 році вийшов «Доктор Серафікус» В. Домонтовича з ґрунтовним літературознавчим дослідженням та інтерв’ю зі Сьюзен Зонтаґ Дж. Котта для журналу Rolling Stone — в обох книжках наявні квір-теми. 1 червня видавництво розпочало передпродаж роману «Моріс» Е. М. Форстера — класики британської літератури про героя, який усвідомлює власну гомосексуальність; сам Форстер також належав до ЛГБТ-спільноти і жив в едвардіанській Англії. «“Основи” вперше видають українською мовою у перекладі Ярослави Стріхи усі шість його романів», — зазначає Вишневський.
«Основи» також анонсували роботу над книгою бісексуальної авторки Роксан Ґей «Голод», де вона окремо розповідає про свої стосунки з жінками, а в кількох оповіданнях нещодавно анонсованої «Ностальгії» Мірчі Кертереску присутні ЛГБТК+ теми. «З наших найближчих планів ЛГБТ-тематика буде в щоденниках Сьюзен Зонтаґ і ще в мінімум трьох художніх книжках, щодо яких поки збережемо інтригу», — каже Вишневський.
«Лабораторія» повідомляє, що з початку 2023 року видала понад 10 книжок, у яких ЛГБТ-тематика є центральною або важливою складовою, і планує нові проєкти в цьому напрямку на 2026 рік.
«Інша Book» наразі має у продажу два видання — «Мистецтво ділитися особистим» Еріка Шварца та «Гендерквір» Маї Кобабе. За словами Вікторії Попадюк, видавництво цілеспрямовано не розпорошується на багато проєктів одночасно. Одним із перших двох проєктів «Інша Book» стали графічні мемуари «Гендерквір» Маї Кобабе — книжка, яка в США встигла потрапити до списків заборонених видань ще до того, як вийшла українською.
Щодо «Гендерквір», Вікторія відзначає, що це гарна репрезентація небінарних та асексуальних людей, «буквально посібник для тих, хто прагне краще зрозуміти людей з такою ідентичністю». Перекладом видавництво також прагнуло перевірити, як принципи небінарного мовлення вписуються в українську мову: «Передати небінарність мовлення в українській мові було непросто, адже ми одні з перших, хто поставив собі таке завдання». Інформацію команда брала з відкритих джерел та власного досвіду, а також консультувалася з редакторкою Альоною Грузіною від «Гендер в деталях».
«Мальопис справді провокативний, і ми навіть зіткнулися з труднощами на етапі друку — отримали категоричні відмови у співпраці від кількох друкарень або вимоги цензурувати певні моменти», — розповідає видавчиня. Попри це, українське видання вийшло в незмінному вигляді, це була одна з вимог самих Маї Кобабе та правовласників.
Чому книжок про геїв більше, ніж про лесбійок: «проста математика»
Усі опитані видавництва погоджуються, що дисбаланс на книжковому ринку існує. Розбіжності стосуються лише того, наскільки вражаючим вони його вважають.
Андрій Вишневський пов’язує це з гендерним складом читацької аудиторії: «Не секрет, що переважно читацька аудиторія — це жінки, і в романах з гей-тематикою вони можуть шукати альтернативні форми вираження маскулінності, на противагу типовій, а часто й токсичній, яка так часто репрезентована в класичній літературі, як, приміром, у “Біжи, Кролику” Джона Апдайка».
Лілія Омельяненко зазначає: «Якщо вірити дослідженням на цю тему, то основною аудиторією читачів творів на гейську тематику є гетеросексуальні жінки. Сапфічну літературу натомість читають переважно гомосексуальні та бісексуальні жінки, які складають незначний відсоток аудиторії. Гадаємо, тут діє проста математика».
Водночас вона наголошує, що видавництву важливо розширювати спектр репрезентації загалом, а не лише в межах усталеної бінарності: «Нам як видавництву важливо показувати якомога більше проявів сексуальності та типів гендеру, репрезентація є дуже важливою. Тому нам хотілося б, щоб українською з’являлося все більше творів з асексуальною, демісексуальною, пансексуальною тематикою. Щоб у них були небінарні та трансгендерні персонажі, і щоб у творах не боялися порушувати питання, які важливі українським читачам, хай скільком з них ці теми відгукуватимуться».
Цифри продажів цей розрив лише підтверджують. «Жодна з виданих нами книжок цієї тематики не стала бестселером. Це стосується як українських видань (“Анна, яку я кохала”), так і перекладних (“Блакитний теплий колір”). Водночас всі видані нами твори на гейську тематику завжди продавалися активніше, а частина з них є нашими бестселерами та лонгселерами (твори Еліс Осман та “Майже хороші хлопці” Дар’ї Чайки)», — констатує Омельяненко.
Класика лесбійської літератури, яку хочуть перекласти, але бояться назвати
На прохання назвати культові лесбійські романи, яких досі немає українською, Лілія Омельяненко згадала такі книжки: Fingersmith та Tipping the Velvet Сари Вотерс, Kissing the Witch Емми Доног’ю, A Sweet Sting of Salt Роуз Сазерленд, The Safekeep Яель ван дер Вауден, No Shelter but the Stars Вірджинії Блек, The Invocations Крістал Сазерленд, Carrion Saints (Hiyodori), Touchwood Карін Каллмейкер, Chain-Gang All-Stars Нани Кваме Аджеї-Бреньяга.
«Ми цілеспрямовано оминули комікси і дещо з неангломовної літератури для того, щоб залишити простір і для себе», — пояснює вона. А називати конкретні відсутні тайтли, за її словами, означає допомагати конкурентам: «На щастя, найкультовіші твори сапфічної тематики вже є або в нас, або в наших колег по ринку. Щойно ми назвемо відсутні, права на них миттєво будуть придбані».
Конкретні назви для перекладу видавництво має, але також поки не розкриває: «До поточного року у нас був чіткий план, які закордонні титули нам цікаві для видання українською. На жаль, усі процеси, що відбуваються на нашому ринку з переформатуванням його під потреби великих видавництв, не дають нам змоги й далі активно купувати права на вартісні нам твори».
«Основи» також не розкривають конкретні назви, які розглядають для перекладу: «У нас є ідеї щодо романів, де присутнє лесбійське кохання, але конкретні назви поки що не будемо розкривати, оскільки ведуться переговори».
«Лабораторія» вже реалізувала частину таких планів: видавництво випустило «Засмагу» Хлої Мішель Говарт та «Відьму і вампірку» Франчески Флорес — це книжки з лесбійським сюжетом.
Хто читає ЛГБТ-книжки: попит у соцмережах і попит у касі
Андрій Вишневський описує аудиторію без деталізації за статтю: «Це як жінки, так і чоловіки, попит на такі книжки існує».
«Видавництво» не веде детальної аналітики по кожному замовленню: «На жаль, ми не володіємо достатніми аналітичними ресурсами для того, щоб відстежувати конкретику по кожному зробленому замовленню. Але більшість наших покупців — це підлітки і жінки, 14–45 років. Все інше ми можемо лише вгадувати».
У «Лабораторії» наводять приклад того, як працює лояльність до бренду видавництва: «Ми помічаємо, що читачі ЛГБТ-літератури часто повертаються, знаючи позицію та портфель видавництва. Добре це видно на прикладі книжок Філіпа Бессона: читачі, яким сподобалась перша книжка, передзамовляють наступні вже на його ім’я».
Щодо прямого запиту саме на лесбійську літературу — відповіді розходяться. «Основи» кажуть, що отримали кілька запитів від їхніх читачок протягом останніх двох років.
У «Лабораторії» зазначають: «В опитуванні читачів, яке ми проводили наприкінці минулого року, одним із питань було: які книжки вони хотіли б бачити у нашому видавництві. Серед відповідей регулярно згадувалась квір-література — здебільшого від тих, хто вже читав наші попередні книжки з ЛГБТ-тематикою і хоче більше, довіряючи нашому вибору. Лесбійська література як окремий запит не виділялась, проте загальний інтерес до квір-тематики був відчутним».
«Видавництво» вказує на розрив між запитами в соціальних мережах і реальним попитом на книжки: «Якщо стежити за активністю в соціальних мережах видавництва, то справді багато прохань про видання як конкретних сапфічних книг, так і побажань більшої їх кількості загалом. Але фактичні продажі і попит на сапфічні титули показують нам зовсім іншу картину».
Рукописи українських авторів і чому лесбійських сюжетів серед них майже немає
«Просто зараз ми працюємо над книжкою української авторки, де присутня лінія стосунків між двома жінками», — каже Андрій Вишневський.
У «Видавництві» розповідають: «Наша редакція рукописів щомісяця опрацьовує 50–70 творів, що надсилаються на нашу адресу. На жаль, частка квірних творів серед надісланих мінімальна, а оскільки стала пропорція відбору рукописів до друку становить 1 до 100, вибирати практично нема з чого». Водночас Омельяненко зазначає, що інтерес до квірних ліній проявляють уже видані видавництвом автори: «Завдяки цьому ми можемо сказати, що в нашому портфелі такі твори продовжують з’являтися. Технічно ці квірні лінії частіше зосереджені на сапфічній тематиці».
«Лабораторія» зазначає, що рукописи з ЛГБТК+ персонажами чи лесбійськими сюжетними лініями надходять час від часу і проходять звичний редакційний процес: «Під час ухвалення рішення ми насамперед оцінюємо якість тексту, його літературну майстерність, цілісність історії та потенціал для читачів, а не саму тематику чи ідентичність персонажів».
«Основи» підкреслюють готовність приймати такі тексти: «Ми готові видавати твори з ЛГБТ-тематикою, якщо текст добре написаний і має художню чи академічну цінність». У «Видавництві» наголошують: «Український ринок зараз повністю готовий для видання творів будь-якої тематики, якщо пропоновані тексти мають високий художній рівень. Ба більше, ми бачимо, що українські видавці мають суттєвий інтерес у виданні будь-яких творів популярних жанрів, якщо вони написані українськими авторами. В поточних ринкових пропозиціях вистачає як загалом квірної репрезентації, так, зокрема, і сапфічної, і якби таких творів належної якості побільшало, можна впевнено сказати, що всі вони були б видані. Скільки з них здатні знайти свого читача, питання відкрите».
Бойкоти, цензура й погрози: з якими ризиками зіштовхуються видавці
Андрій Вишневський каже, що видавництво жодного разу не стикалося з бойкотами, відмовами від розповсюдження чи тиском через ЛГБТ-книжки.
У «Лабораторії» згадують лише поодинокі випадки: «Трапляються поодинокі негативні коментарі — на сайті й у соцмережах. Зазвичай читачі просять чітко позначати наявність ЛГБТ-лінії в анотації та описі книжки».
Найгостріший приклад — випадок «Видавництва» з книжкою «Майя та її мами» Лариси Денисенко та Маші Фої, першою книжкою в українській дитячій літературі зі згадкою одностатевої родини. За словами Омельяненко, це видання «стало водночас і першим кейсом в історії України, коли через її видання авторка та видавці протягом пів року отримували погрози життю і були змушені скасувати презентацію на Форумі Видавців з міркувань безпеки».
«Інша Book» зіткнулася з тиском уже на етапі друку «Гендерквіру»: кілька друкарень відмовилися від співпраці або вимагали цензурувати окремі моменти.
Як просувають ЛГБТ-книжки: кольори прапора на обкладинках і охорона на презентаціях
«Основи» поєднують стандартні канали розповсюдження з нестандартною промоцією: «Усі наші книжки ми просуваємо у соцмережах, на офлайн-подіях, у медіа, в колаборації з книжковими блогерами. Часом вигадуємо дотепні ходи. Наприклад, колір обкладинок шести романів Форстера відповідає кольорам ЛГБТ-прапора».
У «Видавництві» наголошують: «Оскільки ця тема досі залишається викличною і дражливою для українського суспільства, нам завжди доводилося докладати додаткових зусиль для просування такої літератури та коміксів».
Серед прикладів — «самовірусна реклама на сітілайтах для просування небінарного автора Жуля Маро “Блакитний теплий колір”» та презентації творів українських авторок Павли Вільної, Дар’ї Чайки, Аліни Сарнацької, які довелося охороняти.
«Лабораторія» окремо позначає ЛГБТК+ лінію в матеріалах для блогерів, щоб допомогти зорієнтуватися тим, для кого це важливо: «ЛГБТ-елементи нерідко стають вирішальним чинником при виборі книжки. Так, серед інфлюенсерів є чимало тих, хто цілеспрямовано шукає такі історії. Надсилаючи новинки на огляди, ми окремо зазначаємо наявність ЛГБТ-лінії — щоб допомогти блогерам зорієнтуватися і додатково зацікавити тих, для кого це важливо».
Чи зрівняється лесбійська література за популярністю з гей-літературою?
Андрій Вишневський наголошує радше на змінах у публічному діалозі про ЛГБТК+: «Для початку про це треба більше відкрито говорити, наприклад, звернувшись до видавців з такими питаннями. Це заслуговує на повагу і вдячність».
Лілія Омельяненко натомість не бачить підстав для рівноцінної репрезентації в принципі. На її думку, причина в нерівній комерційній підтримці з боку аудиторії: «З нашого десятирічного досвіду у виданні, зокрема, і квірліту, ми не бачимо підстав для рівноцінної репрезентації різних ЛҐБТІК+. У відсотковому відношенні ці групи надто різняться в суспільній свідомості для того, щоб їм приділялася рівноцінна увага. Відсутність рівноцінної уваги веде до різниці в рівні запитів на твори про конкретні меншини. Допоки гетеро цисгендерна аудиторія не почне комерційно підтримувати сапфічну літературу в тих масштабах, в яких вона підтримує твори з гейською тематикою, шансів на рівноцінне місце перша не має».