Від "диявольської води" до "основного продукту"

11:19, 4 серпня 2026

Сьогодні картоплю величають годувальницею української родини та одним із найважливіших харчових продуктів на столі. Важко уявити, що лише кілька століть тому її вважали екзотичною дивовижею, яку люди остерігалися культивувати. У деяких державах навіть вибухали повстання проти картоплі, які влада припиняла насильницькими методами.

Пропонуємо ознайомитися з текстом українського літератора та журналіста Федора Дудка про минуле картоплі в Україні, опублікованим у часописі “Життя і знання” 1935 року. Автор розповідає про походження картоплі, народні забобони та острах перед цією городньою культурою. А також про те, як овоч, що вважався шкідливим для здоров’я, перетворився на один із найспоживаніших продуктів. Автентичний правопис збережено. Публікацію віднайшла журналістка Олександра Кусько.

H0143-L234483140_original — Яків Гніздовський. Ящик картоплі

Фото: weschlers.com

<p>Яків Гніздовський. Ящик картоплі</p>

Кожен з нас усвідомлює, яку велику роль у забезпеченні харчування нашого народу відіграє картопля (бараболя, мандибурка, бульба). Але рідко хто сьогодні замислюється над тим, відколи цю рослину почали вирощувати в нас, як вона потрапила до нас і звідки походить. Тому нам усім варто знати, що вона прибула до нас з далеких країв і з’явилася відносно нещодавно. Був час, коли привезену з-за кордону картоплю наші люди не бажали садити “ані за гріхи”, називаючи її “чортовим зіллям” та іншими зневажливими іменами. Це явище спостерігалося не лише в нас. Правителям деяких держав, наприклад, Німеччини та Росії, доводилося застосовувати силу, аби змусити людей плекати цю, таку нині цінну для нашого життя, городню культуру! І це сталося не так давно. Минуло лише двісті років, як ця потіха для багатих і (особливо) бідних — картопля — стала просто необхідною. Цим приблизно 200-літнім роковинам появи картоплі в нас ми і присвячуємо ці рядки.

Картопля — рослина американського походження. Її батьківщиною вважається південна частина Чилі (у Південній Америці), де місцеві жителі культивували її на городах ще до відкриття Нового Світу європейцями. З Чилі вирощування цієї рослини поширилося на інші американські території, зокрема — до Перу. І досі в Перу можна знайти картоплю у її дикому вигляді. Це рослина з дуже запашними квітами, але з дрібними, непридатними до вживання бульбами. Коли європейці завоювали Америку, картопля ще не мала широкого розповсюдження. Наприклад, мексиканці того часу зовсім не знали бараболі. Першими картоплю до Європи завезли іспанці. Це сталося приблизно у 1565 році, після того, як вони завоювали Перу. Звідти, з Іспанії, мореплавці Іспанії, Голландії, Італії та інших країн почали розвозити її як рідкісну новинку по своїх володіннях. Однак, поява картоплі не викликала значного захоплення серед європейських народів. Навпаки, більшість європейців сприйняли цю новинку з великою недовірою, а подекуди навіть неохоче й (на сході) цілком вороже. Потрібен був час, щоб народи старого світу, які не звикли до неї, поступово почали вживати цей американський дар.

Першими країнами, де бараболя успішно прижилася, стали Іспанія, а за нею — Італія. До Ірландії картопля потрапила приблизно у 1565 році, її привіз торговець рабами Гавкінс. В Англії ж її почали вирощувати після 1623 року, коли її втретє завезли з Америки, і вона вже була добре відома в Іспанії та Італії. Там вона отримала назву “tartufoli”, звідки пізніше німці почали називати її “картофлями”, а ми услід за ними — картоплею. Розповідають, що коли картоплю вперше подали на стіл англійського короля, він скуштував її і скривився. Це не дивно: королеві подали картоплю… сирою!

Широко картоплю почали вирощувати в інших європейських країнах лише у XVIII столітті. У німецьких землях, зокрема в Пруссії, населення ще на початку XVIII століття не дуже охоче садило бараболю, і королям Фрідріху Вільгельму I та Фрідріху Великому довелося примушувати недовірливих селян до цього. Однак, у Саксонії вже з 1717 року почали у великих масштабах вирощувати картоплю. У Швеції її почали масово садити з 1726 року, у Шотландії — з 1728 року, в Угорщині та Чехії — приблизно у 1770 році, у Франції — з 1783 року. У XVIII столітті англійці почали переносити її вирощування до своїх колоній. Таким чином, картопля з’явилася на Капському півострові, в Індії, Австралії, Тасманії, Новій Зеландії, а згодом — у Китаї тощо.

Збери свою повну торбу історій. Купуй сувенірну продукцію в онлайн-крамниці

У Росії картоплю вперше побачили за часів Петра I, який, хоч і марно, силою змушував вживати її. Але за цариці Анни Іоанівни бараболю успішно розводили вже на городах під Петербургом іноземці, хоча поширення її серед російського населення відбувалося дуже повільно. Енергійно за її поширення взялася цариця Катерина II, яка прагнула забезпечити харчування голодуючого населення в деяких регіонах Росії. За її наказом насіння бараболі та інструкції щодо її вирощування та садіння були розіслані по всій Росії. Однак, у деяких місцевостях населення сприйняло наказ цариці вороже, і траплялися так звані “картопляні бунти”, які доводилося придушувати військовою силою. Лише за Миколи I російський уряд сам почав плекати бараболю в Росії, враховуючи значні неврожаї в деяких губерніях. У 1840 році, а потім знову у 1842 році, царським розпорядком було наказано: 1) засновувати скрізь на державних землях громадські посіви картоплі та роздавати насіння з цього врожаю селянам; 2) видати інструкції щодо вирощування, зберігання та вживання картоплі; 3) винагороджувати господарів, які будуть старанно та енергійно розводити бараболю. Але ці заходи уряду Миколи I у багатьох місцевостях також викликали впертий опір населення. Так, наприклад, у Пермській губернії у 1842 році вибухнув великий “картопляний бунт”, аж до вбивства сільської влади. Довелося посилати військові сили для придушення бунту. Було багато жертв серед повстанців. І лише кривава розправа з темними забобонами та народною відразою до нового “зілля” поклала край небажанню населення садити картоплю. Вже у 1843 році селяни слухняно плекали цю городню культуру…

Час появи бараболі в Україні точно не встановлений. У середині XVII століття її на наших землях, безумовно, ще не було. Французький інженер Боплан, який досить докладно описує нашу флору у своєму описі України того часу, напевно, згадав би картоплю, якби вона тоді існувала в Україні. Слід припускати, що вона потрапила до нас приблизно за гетьманування Івана Мазепи, або навіть раніше, за часів Івана Самойловича, як рідкісна городня культура на столі гетьманів, які прагнули запроваджувати все нове, що з’являлося в Європі. Майже напевно можна стверджувати, що до кінця гетьманування Мазепи картопля вже не була великою рідкістю в Україні. Значна кількість німців на військовій службі в козацьких полках того періоду, з одного боку, та прихід шведів в Україну, з іншого, можуть свідчити про те, що ця рослина була відома хоча б серед козацької еліти. Те, що в 30-40-х роках XVIII століття вона вже була широко розповсюджена, підтверджується вказівками в польській мемуаристиці.

Отже, у II томі опису польського побуту за часів короля Августа III, зробленого Котовичем, ми читаємо: “…Картопля в Польщі… з’явилася за Августа III, спочатку в королівських маєтках, які обсаджували самі німці-саксонці, що привезли цю рослину з Саксонії задля власної вигоди та поширили її в Польщі. Довгий час поляки цуралися бараболі, вважаючи її шкідливою для здоров’я… Але згодом хлібороби в маєтках почали купувати її у німців, і від них вона поширилася й серед сусідів. Нарешті, коли картопля стала вже відома по гданських “золавах”, по великопольських та литовських “голлендрах”, коли до Великопольщі прибуло кілька сотень родин швабів, якими деякі пани, особливо на Познані, витіснивши давніх польських селян, заселили свої села — то ці переселенці, звикнувши у своїх краях жити майже виключно картоплею, прищепили її смак польським селянам, а через них і шляхті. Вже наприкінці правління Августа III бараболя була відома всюди в Польщі, на Литві та на Русі”.

І Котович додає: “Доки не знали картоплі, вживали бульбу, овоч, схожий на картоплю, з тією лише різницею, що він більший… і смак має той самий, що картопля, але запах від нього неприємний, схожий на запах клопа. З поширенням картоплі бульбу перестали вживати”.

Таким чином, у Галичині та на Правобережній Україні картопля увійшла до загального вжитку в середині XVIII століття (за часів правління короля Августа III), а звідти широко перейшла, приблизно в той самий час, і на Лівобережжя.

Нині ця рослина поширена по всій землі, від 70° північної широти до Нової Зеландії. Там, де через низьку температуру не може рости жодне зернове, бараболя дає певний урожай. Через різні кліматичні умови та типи ґрунтів, де росте картопля, вона має зараз безліч різновидів, яких налічують понад тисячу. Картопля вдається в регіонах з низькою температурою (при +4° C), а досягає, як ми вже згадували, і 70° 40` північної широти — але далеко на південь вона не заходить. Наприклад, південноіталійський клімат вона не витримує.

Взято з журналу “Життя і знання”. 1935 рік. № 11. С. 285-286