Десятиліттями мешканці різних країн повідомляли про дивне низькочастотне гудіння, яке було чутним не для всіх. Нове дослідження висуває гіпотезу, що в певних випадках причина може критися не зовні, а в роботі слухової системи самої людини.
Загадкове гудіння у світі може бути формою низькочастотного тинітусу / © pexels.com
Фахівці запропонували свіже трактування загадкового низькочастотного “гудіння”, яке турбує людей по всьому світу вже багато років. Це явище відоме просто як “гул”. Його часто описують як нав’язливий низький рокіт, фон або шум, який доступний для сприйняття лише окремими особами.
Про це інформує видання UNILAD.
Протягом років висловлювалися різноманітні теорії щодо походження цього звуку — від індустріального шуму та природних феноменів до конспірологічних сценаріїв. Однак, останні наукові розвідки натякають, що в певних випадках першопричина може бути не зовнішньою, а внутрішньою.
Команда дослідників під керівництвом експерта зі слуху Боніфаца Баумана з Німецького центру з питань запаморочення та розладів рівноваги дійшла висновку, що деякі випадки “гулу” можуть бути проявом низькочастотного тинітусу.
Тинітус — це стан, коли людина чує звук, якому не відповідає жодне зовнішнє джерело. Найчастіше його асоціюють з високочастотним дзвоном або свистом у вухах, але іноді він може проявлятися і у вигляді низькочастотного звуку.
Науковці наголошують, що це не означає, ніби всі зафіксовані випадки “гулу” мають єдине джерело. У певних ситуаціях зовнішні звукові джерела дійсно можуть бути присутніми. Але для частини людей пояснення може бути пов’язане саме з функціонуванням слухової системи.
Звідки відомий загадковий “гул”
Про феномен “гулу” почали активно говорити ще у 1970-х роках. Тоді жителі Бристоля, що у Великій Британії, почали висловлювати скарги на безперервний низькочастотний фоновий звук, що вимірювався приблизно на 50 герцах.
Згодом аналогічні повідомлення почали надходити з інших країн, зокрема з Австралії, Нової Зеландії та регіонів Північної Америки.
Люди зазвичай описують цей звук як низьке гудіння, яке може бути присутнім в одному місці та повністю відсутнім в іншому. Наприклад, його можуть чути вночі у спальні, але не фіксувати наступного ранку під час поїздки транспортом або перебування на вулиці.
Попри численні спроби локалізувати джерело, точне визначення походження явища залишалося складним. У деяких ситуаціях дослідники не виявляли жодного очевидного зовнішнього звуку.
Що перевіряли вчені
У рамках нового дослідження науковці вирішили зосередитися не на пошуку зовнішнього джерела, а на вивченні тих людей, які сприймають “гул”.
До дослідження були залучені 28 добровольців, які раніше повідомляли про незрозумілі низькочастотні шуми.
Вчені перевірили дві основні гіпотези. Перша полягала в тому, що ці люди могли мати надзвичайно високу чутливість до низьких частот. Друга — що вони могли сприймати звуки, що виникають всередині власного організму, зокрема через процеси, що відбуваються у внутрішньому вусі.
Спочатку учасникам провели стандартне аудіологічне обстеження з акцентом на низькочастотний діапазон. Результати виявили, що більшість добровольців не мали виняткової чутливості до низьких частот.
Далі дослідники здійснювали вимірювання так званих отоакустичних емісій — надзвичайно слабких звуків, які внутрішнє вухо може генерувати під час своєї нормальної функціональної діяльності.
Проте, і ці вимірювання не виявили жодних відхилень від норми.
Чому це може бути тинітус
Оскільки у більшості випадків вчені не зафіксували ані надмірної чутливості слуху, ані вимірних внутрішніх звуків, вони висувають припущення, що “гул” може бути суб’єктивним слуховим відчуттям.
Це наближає його до тинітусу — стану, за якого людина реально чує звук, навіть за відсутності зовнішнього джерела.
Дослідники зазначають, що низькочастотний тинітус може пояснити значну частину випадків, але не всі.
Водночас вони підкреслюють: якщо джерело звуку знаходиться всередині слухової системи, це не робить відчуття людини “нереальним”. Тинітус є справжнім і добре вивченим станом.
Чому це важливо
Якщо нова інтерпретація буде підтверджена, деякі випадки загадкового “гулу” можна буде розглядати не як зовнішню акустичну загадку, а як медичну проблему, пов’язану зі слухом.
Це може відкрити шлях до застосування методів допомоги, які вже успішно використовуються для людей з тинітусом: від спеціальних адаптаційних стратегій до терапевтичних підходів, що сприяють зменшенню дискомфорту.
Науковці визнають, що універсального лікування тинітусу наразі не існує. Але глибше розуміння природи “гулу” може надати підтримку тим, хто роками сприймає цей звук і не може встановити його причину.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати