Живописець чотири століття тому відтворив явище, яке науковці підтвердили лише в наш час

Алегорична олійна картина під назвою «Повітря» понад чотири століття надійно приховувала дивовижну зоологічну таємницю.

Фахівці та історики мистецтва приголомшені новим відкриттям, яке доводить: видатні митці минулого часом випереджали світову науку на століття. На полотні фламандського живописця Яна Брейгеля Старшого, створеному ще у 1611 році, виявлено точне зображення унікальної поведінки кажанів, яку офіційна наука змогла зафіксувати та підтвердити лише нещодавно.

Про це інформує популярне наукове видання Science Alert.

Йдеться про алегоричну олійну картину під назвою «Повітря» (Air), яка понад чотири століття надійно приховувала дивовижну зоологічну таємницю.

Що приховувало полотно фламандського майстра

Картина, яка сьогодні зберігається в Музеї образотворчого мистецтва в Ліоні (Франція), зображує десятки видів птахів і кажанів навколо грецької музи Уранії. Уважно проаналізувавши зоологічну колекцію на полотні, іспанська команда дослідників помітила сенсаційну деталь: кажана-вечірницю (із роду Nyctalus), який міцно тримає у своїх щелепах співочого птаха.

Для кажанів така поведінка є вкрай нетиповою. Ба більше, сучасне людство підтвердило цей феномен лише у 2025 році. Тоді, за допомогою складного високотехнологічного обладнання — тривимірних біологічних датчиків, ультразвукових детекторів та систем акустичного моніторингу висоти — вчені довели, що гігантські вечірниці (Nyctalus lasiopterus) дійсно полюють на мігруючих горобцеподібних птахів просто в повітрі під час польоту.

Кажани хапають пернатих у темну ніч, на льоту відкушують їм крила і ласують здобиччю до 20 хвилин, жодного разу не приземляючись. Наразі відомо, що з усіх кажанів планети лише гігантська вечірниця здатна на таке повітряне полювання.

Реальне спостереження чи містичний символізм?

Результати дослідження, опубліковані в авторитетному науковому журналі PNAS, порушують головне питання: як Ян Брейгель Старший дізнався про нічне полювання кажанів у далекому XVII столітті, коли не існувало жодних приладів нічного бачення?

Вчені припускають два варіанти:

• митець міг стати свідком унікального випадку, коли кажан вполював птаха вдень, або почув про це від тогочасних мисливців чи натуралістів;

• уважні люди епохи Середньовіччя або Відродження могли помітити пташине пір’я у посліді кажанів, що також є прямим доказом їхнього раціону.

Дослідники наголошують, що художні образи минулого вимагають обережного трактування через поширений тоді алегоризм. Проте те, що Брейгель зобразив саме вечірницю (її ідентифікували за кольором, розміром і формою), а не якийсь інший вид кажана, свідчить про реальне емпіричне спостереження, а не про випадкову художню фантазію.

«Саме лише зображення цього тепер добре відомого феномену хижацтва за століття до появи сучасних біодатчиків чи ультразвукових детекторів є визначним фактом», — резюмують автори дослідження.

Цифровізація музеїв обіцяє нові відкриття

Унікальну знахідку вчені зробили завдяки масштабному систематичному огляду історичних творів мистецтва, де фігурують ссавці та птахи. На картині «Повітря» загалом розпізнали понад 60 видів тварин, серед яких близько 40 корінних європейських птахів та 14 екзотичних видів.

Дослідники переконані, що це лише початок. Оскільки світові галереї зараз активно оцифровують свої фонди у надвисокій якості, комп’ютерні інструменти сканування та людський аналіз незабаром допоможуть витягти з глибини віків ще чимало фактів, які раніше вважалися втраченими або проігнорованими.

Нагадаємо, картина італійського художника Умберто Романо 1937 року знову стала вірусною через деталь, яку користувачі соцмереж назвали «смартфоном». Через це навколо фрески з’явилися теорії про нібито «мандрівника в часі», хоча історики мають значно реалістичніші пояснення.