Науковці ідентифікували найдавнішого відомого хеліцерата віком 500 мільйонів років. Знайдена скам’янілість з унікальним «кігтем» змінює бачення еволюції павуків і скорпіонів.
Скам’янілість. Фото: Руді Лерозі-Обріль
Палеонтологи презентували новий вид стародавнього морського членистоногого віком приблизно 500 мільйонів років, котрий виявився найбільш раннім відомим представником підтипу хеліцерат. До цієї категорії входять нинішні павуки, скорпіони, кліщі, мечохвости та морські павуки.
Про це поінформувало видання Iflscience.
Скам’янілість вивчав науковий працівник Гарвардського університету Руді Лерозі-Обріль. У процесі дослідження він акцентував увагу на незвичайній особливості: у істоти був кігтеподібний відросток у місці, де у інших членистоногих зазвичай знаходяться антени. За словами дослідника, це стало ключем до ідентифікації найбільш давньої хеліцери – характерного органу хеліцерат.
Новий вид дістав назву Megachelicerax cousteaui – на честь океанографа Жака Кусто. Як роз’яснив Лерозі-Обріль, така назва є символічною, оскільки діяльність Кусто надихнула безліч науковців вивчати морські глибини.
Препарування скам’янілості тривало понад 50 годин. Для цієї мети науковець застосовував тонку голку під мікроскопом, поступово відкриваючи деталі будови тіла. Як наслідок, стало можливим встановити, що тіло істоти складалося з головного щита та дев’яти сегментів.
Головний щит був обладнаний шістьма парами чутливих кінцівок, котрі, за припущеннями науковців, виконували функції живлення. На сегментах тіла ідентифікували структури, подібні до «книжкових зябер», що є у сучасних мечохвостів.
Найбільш значущою знахідкою виявились власне хеліцери – кліщеподібні придатки, котрі визначають приналежність до підтипу Chelicerata. Саме вони вирізняють павуків від комах, адже у хеліцерат ці структури сформувались замість антен.
До цього моменту скам’янілостей кембрійського періоду з такими ознаками не було знайдено, хоча власне цей геологічний період добре представлений у викопному матеріалі. Нове відкриття дозволило перенести час виникнення хеліцерат приблизно на 20 мільйонів років у минуле – з раннього ордовику (близько 480 млн років тому) до кембрію.
За словами доцента Хав’єра Ортеги-Ернандеса, куратора палеонтології безхребетних, ця скам’янілість також демонструє важливий етап еволюції: формування хеліцер і поділ тіла на функціональні частини відбулись ще до того, як кінцівки втратили зовнішні гілки та набули вигляду, властивого сучасним павукам.
Науковці констатують, що відкриття допомагає узгодити декілька наукових гіпотез щодо походження хеліцерат, оскільки раніше вони давали різні трактування еволюційних змін.
Сьогодні на Землі існує понад 120 тисяч видів хеліцерат. Нові дані засвідчують, що дана група тварин має значно більш давнє походження і залишається успішною протягом майже пів мільярда років.
Нагадаємо, раніше завдяки новітнім технологіям тривимірного сканування вченим вдалося виявити під землею в дельті Нілу загадкову масивну споруду з унікальними релігійними артефактами.