Червонуваті камені на крижаній поверхні натякнули на масив, прихований глибоко під Антарктидою. Науковці отримали нові відомості про минуле та майбутнє льодовикового покриву.
Рожеві камені. Фото: Nature Communications Earth & Environment
На перший погляд Антарктида постає як безперервний льодовиковий щит, проте важливі процеси протікають під його поверхнею — там, де крига взаємодіє з гірськими породами, водою та осадовими відкладеннями. Саме ця область визначає темп руху льодовиків та їх відгук на зміни клімату.
Про це інформувало видання earth.com.
Нещодавно експерти з Британської антарктичної служби (BAS) з’ясували походження незвичайних рожевих брил, розкиданих серед темних вулканічних порід в горах Гудзон. За допомогою аналізу радіоактивного розпаду мінералів дослідники встановили, що ці граніти сформувалися приблизно 175 мільйонів років тому — у юрський період.
Однак самі валуни не відповідали геології території, що вказувало на їх переміщення. Відповідь вдалося знайти завдяки аерогеофізичним дослідженням. Літаки з гравітаційними сенсорами зафіксували під льодовиком Пайн-Айленд потужний сигнал, який виявив заховане гранітне утворення.
Мова йде про масив близько 100 кілометрів завширшки та до семи кілометрів завтовшки. Він знаходиться глибоко під льодовиком і залишався невідомим упродовж мільйонів років.
За словами геофізика BAS Тома Джордана, саме рожеві брили стали ключем до виявлення цього підземного масиву. Вони виявилися уламками гранітного пласта, які льодовик переніс на значну відстань.
Дослідники встановили, що під час останнього льодовикового періоду льодовик Пайн-Айленд був значно товстішим і більшим за розміром. Він виривав породи з нижньої поверхні та переміщував їх до гір Гудзон, де вони залишилися після розтавання криги.
Отримані відомості дозволяють більш точно відтворити історію руху льодовика та поліпшити кліматичні моделі. Це особливо важливо, оскільки льодовик Пайн-Айленд є одним з тих, що найшвидше тануть у Західній Антарктиді, і суттєво впливає на глобальний рівень моря.
Окрім того, тип породи під льодовиком прямо впливає на його поведінку. Граніт може викликати додаткове тертя та уповільнювати рух криги, тоді як наявність води під ним навпаки, прискорює ковзання.
Як відзначають дослідники, комбінація геологічного аналізу зразків і геофізичних вимірювань дозволила створити більш детальну «мапу під кригою». Це допоможе краще прогнозувати зміни льодовикового щита та їх наслідки для прибережних зон.
Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що площа арктичного морського льоду скоротилася до рекордно низької зимової позначки, тоді як у всьому світі фіксують найекстремальнішу хвилю спеки в історії кліматичних спостережень.