Нещодавнє дослідження виявило: пси існували поряд з людьми задовго до того, як вважалося раніше.
Рештки собаки. Фото: Trustees of the Natural History Museum
У Туреччині, в регіоні Пінарбаші, археологи розкопали останки пса, вік яких становить приблизно 15 800 років. Це найдавніший на сьогоднішній день відомий зразок прирученого собаки, що переносить попередні генетичні дані про одомашнення собак більш ніж на п’ять тисячоліть.
Про це повідомило інформаційне агентство Iflscience.
Дослідження підтвердило, що вже в епоху палеоліту собаки були щільно інтегровані в життя мисливців-збирачів. Так, аналіз показав, що люди ділилися з ними харчами, а іноді псів ховали разом із людьми, як рівноправних членів співтовариства.
Генетичні вишукування продемонстрували тісний зв’язок між собакою з Туреччини та іншим псом, виявленим у печері Гофа у Великобританії, віком близько 14 300 років. Це вказує на наявність загальної гілки одомашнених собак, яка вже в палеоліті була розповсюджена на значній території Євразії.
За твердженням дослідників, під час роботи використали всебічний підхід: аналіз ДНК, радіовуглецеве датування та ізотопні вивчення. Це дало можливість не тільки встановити вік знахідок, а й з’ясувати особливості способу існування тварин.
Ізотопний аналіз виявив, що раціон псів часто співпадав з харчуванням людей. Наприклад, у Пінарбаші вони вживали рибу, подібно до своїх господарів. Разом з тим, археологічні дані свідчать про особливе ставлення до тварин: цуценят у цьому регіоні ховали поряд з людьми.
«Водночас у печері Гофа деякі померлі люди зазнали похоронного канібалізму, а остеологічні дані свідчать про те, що з собаками після смерті могли поводитися подібним чином», — зазначено у статті.
Розвідка також виявила, що ці стародавні пси належать до західноєвразійської генетичної лінії. Саме вона в подальшому дала початок багатьом сучасним породам. За підрахунками науковців, значна частина генетичного коріння нинішніх європейських собак може сягати саме цих палеолітичних популяцій.
Одночасно інша група науковців проаналізувала ДНК 216 давніх собак із різноманітних регіонів Європи. Як результат, вдалося ідентифікувати 14 раніше невідомих особин, які жили як до появи землеробства, так і після нього.
Отримані відомості вказують на те, що поширення перших хліборобів не призвело до повного витіснення місцевих палеолітичних собак. Навпаки, їхня генетична лінія збереглася і продовжила впливати на формування подальших популяцій.
В цілому, обидва дослідження підтверджують, що приручення собак відбулося ще в палеоліті. З того часу ці тварини швидко розповсюдились разом із людьми по всій Євразії, стали частиною різних культур і в кінцевому результаті дали початок сучасним породам, які існують нині.
Нагадаємо, археологи знайшли останки легендарного д’Артаньяна. На даний час в Нідерландах проводять ДНК-експертизу.