Очі людини явно “розкривають” орієнтацію погляду — і це закономірно. Фахівці роз’яснили, яким чином світлі оболонки пов’язані з взаємодією та чому дана особливість не є винятковою.
Очі / © Credits
Світла склера — одна з найбільш виразних характеристик людського ока, що дозволяє оперативно ідентифікувати напрямок погляду. Власне, ця характерна риса могла мати суттєву роль в становленні розвинутої суспільної комунікації.
Про це розмістило інформацію видання Forbes.
У більшості приматів, зокрема у шимпанзе, склера темного відтінку — від бурого до майже чорного забарвлення. Через це простежити за орієнтацією їхнього погляду значно важче. Разом з тим, у людей розходження між світлою склерою і темною райдужкою робить погляд легко “зчитуваним”, і партнер по розмові може майже миттєво усвідомити, куди спрямована увага.
Вчені пояснюють цю відмінність впливом природного відбору. Відповідно до теорії кооперативного ока, яку запропонували науковці Інституту еволюційної антропології імені Макса Планка, світла склера сформувалася для того, щоб напрям погляду був чітко видимий іншим. Це, у свою чергу, сприяло мовчазній узгодженості дій у групі.
Цю гіпотезу тестували дослідним шляхом. У вивченні 2007 року зіставляли реакцію людських немовлят і антропоїдних мавп на рухи очей і голови експериментатора. З’ясувалося, що немовлята орієнтуються в основному на рух очей, у той час як мавпи — на рух голови. Це вказує на те, що люди мають підвищену чутливість саме до орієнтації погляду.
Подальші праці намагалися встановити, чи пов’язаний колір склери з рівнем соціальності. У вивченні 2022 року, оприлюдненому в Scientific Reports, проаналізували 108 видів приматів за показниками співпраці, суспільної терпимості та рівня агресивності. Результати засвідчили, що види зі світлішими склерами виявляють більшу схильність до кооперації. Натомість темні склери частіше асоціюються з меншою взаємодією та більшою кількістю летальних зіткнень всередині виду.
Ще одне дослідження, опубліковане того ж року в журналі eLife, перевіряло, наскільки добре люди та шимпанзе можуть розрізняти напрямок погляду за різних обставин — при різній освітленості та відстані. З’ясувалося, що обидва види більш точно визначають напрямок людського погляду, ніж погляду шимпанзе. Коли ж зображення очей шимпанзе змінювали цифровим способом, додаючи світлу склеру, точність розпізнавання істотно зростала.
Дослідники зробили висновок, що світла склера не тільки робить погляд помітнішим, а й підвищує його стійкість до візуальних перешкод — тіней, відстані чи недостатнього освітлення. Це означає, що людський погляд залишається зрозумілим навіть у важких умовах.
Разом з тим, нові наукові дані свідчать, що ситуація більш складна, ніж вважалося раніше. Огляд 2025 року, надрукований у Biological Reviews, показав, що світлі склери трапляються у приматів частіше, ніж припускали. Насправді існує поступовий спектр пігментації — від темної до світлої, і людські очі не настільки разюче відрізняються, як це передбачала гіпотеза кооперативного ока.
Окрім того, вчені розглядають альтернативні пояснення. Зокрема, мова йде про можливу роль статевого відбору: яскравіші склери можуть бути пов’язані з ознаками молодості, здоров’я і фертильності. Інша гіпотеза — самоодомашнення — передбачає, що зменшення пігментації стало побічним результатом зниження агресії в процесі еволюції людини. Зміни в розвитку клітин нервового гребеня могли одночасно вплинути і на поведінку, і на колір тканин, у тому числі й склери.
“Розповідь про світлу склеру робить такою переконливою те, що, незважаючи на поверховий вигляд цих аргументів і гіпотез, насправді вона зовсім не стосується наших очей. Швидше, вона стосується того, що очі можуть робити у соціального виду, і, як наслідок, що відбувається, коли еволюція знаходить спосіб зробити увагу розуму видимою і зрозумілою для інших”, — йдеться в статті.
Нагадаємо, раніше ми інформували, що невелика колекція зубів з поховань віком близько 2700 років у Понтеканьяно поблизу Салерно дала змогу вченим простежити життєвий шлях людей від раннього дитинства до зрілого віку.