Учені в США перевірили контроверсійну методику боротьби із глобальним потеплінням — збільшення основності океану. Для цього у воду внесли 65 тисяч літрів гідроокису натрію.
Океан / © Pixabay
У серпні минулого року в Менську затоку неподалік берегової лінії Бостона було закачано приблизно 65 тисяч літрів яскраво-малинових хімічних сполук. Незважаючи на дивний вигляд, це не була катастрофа чи забруднення — це був науковий експеримент, націлений на протидію кліматичним змінам.
Про це доповіло інформаційне агентство Daily Mail.
Науковці з Океанографічного інституту Вудс-Гоул провели польове дослідження в рамках проєкту LOC–NESS (Locking Ocean Carbon in the Northeast Shelf and Slope). Його задача — протестувати спосіб збільшення основності океану (OAE), що може допомогти вбирати більше діоксиду вуглецю з атмосфери.
Протягом чотирьох діб дослідники додавали у воду гідроксид натрію — лужну субстанцію, забарвлену червоним пігментом для моніторингу розповсюдження. Експеримент проводили приблизно за 80 км від берега штату Массачусетс, використовуючи автоматизовані підводні апарати, планери й датчики на науково-дослідних суднах.
Задум методу полягає в прискоренні природного процесу, за допомогою якого океан поглинає вуглекислий газ. Зараз у світовому океані вже міститься біля 38 трильйонів тонн CO₂ у формі розчинених елементів. Збільшення основності дає можливість воді вбирати ще більше вуглецю з атмосфери.
Під час експерименту рівень pH води збільшився від 7,95 до 8,3, що відповідає приблизно доіндустріальному значенню. Згідно з інформацією дослідників, у перші дні у воді було зафіксовано близько 10 тонн поглиненого вуглецю, а впродовж року гідроокис натрію може зв’язати ще приблизно 50 тонн CO₂.
Керівник дослідження Адам Субхас зауважив, що попередні результати показують можливість точно регулювати подібні експерименти. Разом із тим науковці наголошують на потребі незалежних досліджень, щоб оцінити реальні наслідки технології.
Попередні спостереження виявили, що внесення лужної сполуки не мало відчутного впливу на планктон, рибу та личинки омарів, проте вплив на зрілі популяції риб поки що не був оцінений. Район дослідження є важливим місцем для вилову омарів, тріски та пікші, тому подальший моніторинг буде особливо пильним.
Водночас метод викликає серйозні дебати. Критики зазначають, що довготривалий вплив збільшення основності океану на морські екосистеми досі недостатньо вивчений. Згідно зі словами директора з охорони природи Товариства охорони морського середовища Гарета Каннінгема, подібні технології можуть бути ресурсозатратними, а їхній екологічний ефект поки що залишається невизначеним.
Окрім того, експерти вказують: щоб метод дійсно вплинув на глобальні викиди, кожного року необхідно було б додавати в океан мільярди тонн лужних сполук. Це спричиняє побоювання щодо накопичення металів і можливого впливу на морське біорізноманіття.
Незважаючи на розбіжності, аналогічні підходи вже застосовувалися раніше. Наприклад, у скандинавських річках у 1980-х роках внесення лужних сполук допомогло відновити популяції риби, які постраждали від кислотних дощів.
Втім, чимало науковців наголошують: навіть якщо геоінженерні методи спрацюють, вони не можуть замінити основне вирішення проблеми — скорочення викидів парникових газів.
Нагадаємо, рибальські команди біля узбережжя США продовжують випадково витягувати з океану старі боєприпаси з хімічними речовинами. Через контакт із ними члени екіпажів зазнають серйозних хімічних опіків, а вилов доводиться утилізувати.