На Контрактовій площі столиці відбулось відкриття вуличної експозиції до 80-ї річниці так званого Львівського псевдособору 1946 року, під час якого комуністична влада прагнула знищити Українську греко-католицьку церкву.
Організаторами вуличної експозиції виступили Український інститут національної пам’яті та Інститут історії Церкви Українського католицького університету за сприяння Галузевого державного архіву Служби безпеки України, інформує кореспондент Укрінформу.
Експозиція присвячена 80-річчю події, влаштованої радянськими каральними органами, за допомогою якої кремлівський комуністичний уряд намагався ліквідувати Українську греко-католицьку церкву через її примусове «об’єднання» з російською православною церквою.
Виставка показує історію понад 250-річних гонінь цієї Церкви з боку російської імперської влади – від Катерини ІІ до сучасних злочинів на тимчасово окупованих територіях.
Як відзначив Святослав Шевчук, отець і глава Української греко-католицької церкви, російський царат, комуністичний та теперішній кремлівський режими завжди першочергово намагалися знищити УГКЦ.
«Щоразу, коли Україна потрапляє під окупацію Росії, Російської імперії, першою, кого ліквідовують, кого знищують загарбники, є Українська греко-католицька церква. Так було 80 років тому, так є і сьогодні на окупованому Донбасі, Запоріжжі. Для нас, українців, греко-католиків, незалежна Україна означає волю, волю церкви, волю нашого народу», – заявив Блаженніший Святослав.
На постійній підтримці УГКЦ українським народом акцентував увагу Олександр Алфьоров, керівник Українського інституту національної пам’яті.
«Греко-католицька церква робила все можливе, аби бути скрізь з народом – в науці, родині, організаціях спортивних об’єднань, економічному житті. Російська влада завжди ліквідовувала греко-католицьку церкву, а якщо не ліквідовувала, то маніпулювала нею. Тобто завжди Росія вважала, що церква – це інструмент, але це не стосувалося греко-католицької церкви. Це не інструмент, а великий механізм, який жив нерозривно з народом», – підкреслив Алфьоров.
Голова Державної служби етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський звернув увагу на непохитність керівництва УГКЦ та роль церкви у збереженні української нації.
«Жоден єпископ УГКЦ не зрадив свою церкву і не приєднався до московського патріархату. Це було надзвичайно важко не тільки з фізичної точки зору та тортур, яким піддавали цих людей, а й тому, що в церковному середовищі Галичини в різні часи були дуже різні течії та погляди. Галичанам пропонували декілька, так би мовити, перспектив. Але вони обрали народовство – тобто саме українство. І визначальну роль в цьому відіграла галицька інтелігенція, яка тоді була інтелігенцією церковною, це були священники», – зауважив Єленський.
Говорячи про події 80-річної давнини, директор Галузевого державного архіву СБУ Андрій Когут наголосив, що Львівський псевдособор 1946 року не можна вважати релігійним, оскільки він повністю контролювався комуністичними спецслужбами.
«З наших документів стає абсолютно зрозуміло, що це взагалі не був собор, це не були збори ані вірян, ані духовенства. Це була спланована та здійснена операція завдяки тому, що духовенство та владика греко-католицької церкви були піддані репресіям. Сам собор був організований за участю агентів, і документи це підтверджують», – зазначив Когут.