Машицька печера знову привернула пильну увагу вчених. Новітній аналіз засвідчив: людські кістки епохи зледеніння мають відбитки оброблення. Дослідники роблять припущення про можливий канібалізм в магдаленську добу.
Машицька печера. Фото: Scientific Reports
У Машицькій печері неподалік Кракова науковці виявили підтвердження того, що люди епохи палеоліту вживали в їжу людський мозок та кістковий мозок. Радіовуглецевий метод визначив, що решткам приблизно 18 тисячоліть. Вчені використали 3D-мікроскопію, аби вивчити надрізи та руйнування на кістках та з’ясувати їхнє походження.
Про це проінформувало видання Arkeonews.
Археологи дослідили сотні уламків кісток, знайдених у печері ще наприкінці ХІХ сторіччя та під час повторних розкопок у 1960-х роках. Всі ці артефакти зберігалися в Археологічному музеї Кракова. В процесі нового дослідження частину людських кісток, що раніше вважались кістками тварин, ідентифікували заново.
Згідно з даними авторів роботи, орієнтовно 68% людських останків мають сліди надрізів та переломів. На черепах зафіксували глибокі розрізи, що вказують на зняття шкіри та м’яких тканин. Деякі черепи були навмисно розбиті – ймовірно, для доступу до мозку. Довгі кістки також систематично трощили для добування кісткового мозку.
Характер пошкоджень співпадає з відбитками обробки туш звірів, знайдених у тому ж шарі печери. Дослідники зауважують, що подібні ушкодження не могли виникнути природним способом або внаслідок діяльності хижаків.
Машицька печера датується магдаленським періодом – культурою пізнього верхнього палеоліту, знаною складними знаряддями праці та мистецтвом. Саме представники даної культури створили настінні зображення в печерах Ласко та Альтаміра.
У Європі вже відомі прецеденти так званого «поховального канібалізму», коли частини тіла померлих вживали як елемент ритуалу. Однак у Машицькій печері дослідники не виявили ознак церемоніального поводження з рештками. Фрагменти черепів не перетворювали на предмети або символічні об’єкти.
Автори роботи схиляються до думки, що мова йде не про ритуал, а про насильницький епізод. За їхньою гіпотезою, це могло бути поїдання ворогів після сутички – так званий «воєнний канібалізм».
Археологічний контекст свідчить, що нестача їжі навряд чи була ключовою причиною. У тому ж самому шарі печери виявили численні кістки тварин, що вказує на наявність дичини.
Дослідники не відкидають, що причиною могла стати конкуренція між групами мисливців-збирачів, які розширювали свої території після відступу льодовиків. Усі людські рештки, вірогідно, поховали майже одночасно, що може говорити про один насильницький випадок.
«Сучасні генетичні дослідження вказують, що особи Машицької області мали спільного пращура з мадаленським населенням, що проживало далі на захід. Це ускладнює розповідь про протистояння навали чужинців та місцевих жителів. Це збільшує ймовірність того, що насильство мало місце між близькоспорідненими групами, що змагалися на незнайомій території», – йдеться у статті.
Вчені підкреслюють: тільки сучасні методи аналізу дали змогу чітко розрізнити сліди кам’яних знарядь від природних пошкоджень. Отже, давні музейні зібрання знову стали джерелом нових відкриттів.
Знахідки з Машицької печери доповнюють інформацію щонайменше ще з чотирьох європейських пам’яток магдаленського періоду, де зафіксовані ознаки канібалізму. Це може засвідчувати, що подібна практика не була окремим випадком у пізньому палеоліті.
Нагадаємо, в сербському місті Гомолава археологи розкопали братську могилу ранньої залізної доби. Дослідження показало, що більшість жертв були жінками та дітьми, а на останках зафіксували відбитки насильницької смерті.