У радіоактивній місцевості Фукусіми дуже швидко збільшується чисельність гібридних особин свині та дикого кабана. Фахівці розкрили генетичний процес, який обґрунтовує їхню дивовижну витривалість.
Свиня / © Pexels
У зоні відчуження поблизу Фукусіми продовжують інтенсивно розмножуватися гібриди диких кабанів та свійських свиней, які місцеві вчені вже встигли назвати «радіоактивними». Нове дослідження японських генетиків продемонструвало, чому ці тварини настільки успішно виживають і захоплюють простір, незважаючи на забруднення навколишнього середовища.
Про це поінформувало видання Independent.
Після катастрофи на АЕС «Фукусіма» у 2011 році частину регіону повністю звільнили від жителів. Декілька одомашнених свиней втекли з покинутих господарств і почали паруватися з місцевими дикими кабанами. Область, де досі реєструють критично високі рівні радіації, трансформувалась у своєрідний природний полігон для вивчення гібридизації між окультуреними та дикими тваринами.
Раніше уряд Японії виявив у тканинах забруднених диких кабанів концентрацію цезію-137, яка перевищувала безпечні показники більш ніж у 300 разів. На тлі майже повної відсутності людей і новоприбулих свиней популяція гібридів свині та кабана почала швидко зростати.
У новій праці науковці проаналізували зразки тканин 191 дикого кабана та 10 свійських свиней, що проживали в районі Фукусіми в проміжок із 2015 до 2018 року. Дослідники вивчали два типи ДНК: мітохондріальну, що передається суто по материнській лінії, і ядерну, яку нащадки отримують від обох батьків. Це дозволило окремо відстежити материнське походження та загальне схрещування генів.
Аналіз виявив, що гени одомашнених свиней у гібридах поступово «розмивалися» протягом декількох генерацій. Уже приблизно через п’ять генерацій тварини зберігали материнську мітохондріальну ДНК свині, проте за спільним набором генів все більше скидалися на диких кабанів. Це свідчить про те, що гібриди продовжували паруватися з дикими тваринами, поступово повертаючись до «дикого» генетичного профілю.
Разом з тим, одна з основних особливостей одомашнених свиней — здатність розмножуватися протягом усього року й мати великі виводки — збереглася в гібридному потомстві. Дикі кабани зазвичай мають один сезон розмноження на рік, тоді як свині під наглядом людини народжують поросят декілька разів на рік. Саме ця властивість, за висновками науковців, і надала гібридам перевагу: попри втрату значної частини «домашніх» генів, їхня репродуктивна стратегія залишилася ближчою до свійської свині, а не до дикого кабана.
«Ми хочемо підкреслити, що цей процес, вірогідно, існує і в інших регіонах світу, де схрещуються дикі свині та кабани, — зауважив провідний автор дослідження Донован Андерсон з Університету Хіросакі.
«Отримані результати можна застосувати до регулювання дикої природи та стратегій боротьби зі збитками, які завдають інвазійні види. Розуміючи, що материнські лінії свиней прискорюють зміну поколінь, влада може краще прогнозувати ризики популяційного вибуху», — додав співавтор роботи Шінґо Канеко.
Нагадаємо, ведмеді взимку не засинають глибоким сном. Вони переходять у стан заціпеніння, який дозволяє місяцями існувати за рахунок жирових запасів. Дослідники вважають, що цей процес може допомогти в терапії людей.