Результати експедиції Вікінг на Марс знову опинилися в центрі обговорень. Науковці стверджують, що NASA могло виявити життя на Марсі ще в 1976 році.
Астроном Карл Саган стоїть поруч із макетом посадкового модуля «Вікінг» / © NASA
Нова наукова праця наводить на думку, що посадкові апарати NASA «Вікінг» могли зафіксувати мікробні сліди існування на Марсі ще під час дослідів у 1976 році. Дослідники переконані, що підсумки експедиції могли бути хибно розтлумачені, а можливі марсіанські форми життя — зникнути через умови проведення експериментів.
Про це інформує видання Iflscience.
У липні та вересні 1976 року космічні апарати програми «Вікінг» здійснили приземлення на поверхню Червоної планети. Вони вперше відправили деталізовані світлини марсіанського краєвиду та провели біологічні дослідження ґрунту. Один з експериментів полягав у додаванні до зразків живильного розчину з радіоактивно позначеним вуглецем: у разі наявності в ґрунті мікроорганізмів, вони повинні були б переробити речовини та виділити газ із радіоактивним CO₂.
У ході першого випробування прилад зареєстрував помітне вивільнення радіоактивного 14CO₂. Також відмічали виділення кисню та обмін CO₂ після зволоження ґрунту. Проте подальші спроби не дали збільшення показників, на яке розраховували б у випадку активного мікробного обміну речовин. У результаті тогочасна команда місії дійшла висновку, що органічних сполук на Марсі не виявлено, а результати могли бути викликані хімічними процесами або земним забрудненням.
Новий аналіз ставить це під питання. Науковці акцентують увагу на тому, що посадковий апарат «Фенікс» виявив у марсіанському ґрунті перхлорати. Згодом було встановлено, що під впливом перхлоратів органічні сполуки можуть руйнуватися з утворенням хлорованих органічних речовин — власне такі сліди свого часу зафіксував «Вікінг». Це може говорити не про відсутність органіки, а навпаки — про її присутність.
Автори також припускають, що можливі марсіанські мікроорганізми могли знаходитися у фазі спокою й активізуватися лише за наявності вологи та тепла. У такому випадку надмірна кількість води, додана під час експерименту, могла їх знищити. Як гіпотезу команда пропонує модель бактеріального автотрофа, що дихає накопиченим киснем і може фіксувати вуглець навіть за найменшої кількості водяної пари. Цю ймовірну форму життя дослідники назвали BARSOOM — за вигаданою назвою Марса в романі Едгара Райса Берроуза «Принцеса Марса».
Разом з тим автори підкреслюють: їхня праця не є доказом існування життя на Марсі. Мова йде про спробу відновити наукову дискусію навколо відомостей 1976 року.
Нагадаємо, раніше науковці з’ясували, що супутник Урана Міранда може приховувати під крижаною оболонкою стародавній океан, що теоретично робить його придатним для життя. На це вказують наслідки нового дослідження, в межах якого вчені проаналізували архівні дані місії «Вояджер-2» та сучасні моделі внутрішньої будови небесного тіла.